Війчасті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війчасті
Зображення інфузорій з книги Е. Геккеля «Форми життя», 1904
Зображення інфузорій з книги Е. Геккеля «Форми життя», 1904
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Хромальвеоляти (Chromalveolata)
Надтип: Альвеолобіонти (Alveolata)
Тип: Війчасті (Ciliophora)
Doflein, 1901 emend.
Підтипи[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ciliophora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ciliophora
EOL logo.svg EOL: 4666
ITIS logo.svg ITIS: 46211
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5878

Ві́йчасті або Інфузорії (Ciliophora) — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні і колоніальні.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Морфологія інфузорії: 1. скоротлива вакуоля; 2. травна вакуоля; 3. макронуклеус; 4. мікронуклеус; 5. порошиця; 6. ротовий отвір; 7. глотка; 8. війки

Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Деякі види інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають на тілі війки. В окремих видів війки, з'єднуючись у пучки, утворюють своєрідні органи руху — циррі. Сукупність всіх війок та їх похідних називається ціліатурою. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані скоротливі волоконця — міонеми. В ектоплазмі зазвичай добре розвинені органели нападу й захисту — тріхоцисти, мукоцисти, токсіцисти[2].

Довжина тіла інфузорії-туфельки становить у середньому 300 мк. Велетні серед інфузорій прісних вод (довжина 1—2 мм): синьо-голубі трубачі і змієподібні спіростомуми, плоскі овальні інфузорії-опаліни, які паразитують у клоаці жаби[3].

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Живляться інфузорії дрібними органічними рештками, водоростями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Живлення здійснюється через рот — цитостом. Їжа з рота, розташованого на дні особливої заглибини — перистома, потряпляє в глотку, а з неї в травну вакуолю. Неперетравлені рештки їжі виштовхуються через спеціальний отвір — порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець, а деякі паразитичні види (безроті Astomata) мають скорочений рот і живлення здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитоза[2].

Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції.

Інфузорії мають 2 ядра: більше ядро — макронуклеус, що відіграє роль в регуляції обміну речовин та русі, і менше — мікронуклеус, пов'язане зі статевим процесом.

Розмножуються інфузорії безстатевим шляхом — поперечним поділом клітини або пункуванням; періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес — кон'югація, а також автогамія.

Систематика[ред.ред. код]

Описано кілька тисяч видів інфузорій[4][5][6], причому неописаних видів може бути в 5-10 разів більше[4]. Раніше інфузорій поділяли на 2 класи чи підкласи: війчасті (Ciliata) та сисні (Suctoria)[2]. Наступні дослідження призвели до значного збільшення числа класів (у системі Gao et al. 2016 року їх виділяють уже 14[7]). Широкого визнання набув поділ інфузорій на підтипи Intramacronucleata та Postciliodesmatophora[7][1]. Клас Mesodiniea, можливо, має бути виділеним у третій підтип[7].

Система інфузорій за Gao et al., 2016[7]:

Поширення[ред.ред. код]

Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентосу і планктону, деякі види — у ґрунтах і у мохах.

Екологія[ред.ред. код]

Багато інфузорій — коменсали і паразити інших тварин: кільчастих хробаків, молюсків, риб, земноводних, ссавців. Деякі паразитарні види (балантидій, іхтіофтиріус, хілодонела, триходина) спричинюють небезпечні хвороби людини, сільськогосподарських тварин і риб[2].

За несприятливих умов інфузорії перетворюються в цисти; в такому стані вони можуть переноситися вітром в інші водойми[2].

Галерея окремих видів інфузорій[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ruggiero M.A., Gordon D.P., Orrell T.M. et al. (2015). A Higher Level Classification of All Living Organisms. PLoS ONE 10 (4). doi:10.1371/journal.pone.0119248. PMC 4418965. PMID 25923521. 
  2. а б в г д Інфузорії // Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Хрестоматія із зоології / Упор. А. М. Охріменко, Е. В. Шухова. — 2-ге вид., доп. — К. : Радянська школа, 1988. — 272 с. ISBN 5-330-00386-5.
  4. а б Foissner W., Chao A., Katz L. A. (2007). Diversity and geographic distribution of ciliates (Protista: Ciliophora). Biodiversity and Conservation 17 (2). с. 345–363. doi:10.1007/s10531-007-9254-7. 
  5. Ciliate. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 01.07.2016. Процитовано 01.07.2016. 
  6. Introduction to the Ciliata. University of California Museum of Paleontology. 1995-1998. Архів оригіналу за 24.06.2016. Процитовано 01.07.2016. 
  7. а б в г Feng Gao, Alan Warren, Qianqian Zhang et al. (29 April 2016). The All-Data-Based Evolutionary Hypothesis of Ciliated Protists with a Revised Classification of the Phylum Ciliophora (Eukaryota, Alveolata). Scientific Reports. Bibcode:2016NatSR...624874G. doi:10.1038/srep24874. PMID 27126745. 

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Стрелков А. Паразитические инфузории из кишечника непарнокопытных семейства Equidae. Л., 1939.
  • (рос.) Догель В. А., Полянский Ю. И., Хейсин Е. М. Общая протозоология. М.-Л., 1962.
  • (рос.) Серавин Л. Н. Двигательные системы простейших. Л., 1967.