How the West Was Won

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
How the West Was Won
Концертний альбом
Виконавець Led Zeppelin
Дата випуску 27 травня, 2003
Записаний 25 та 27 червня 1972
Жанр Хард-рок,
блюз-рок
хеві-метал
фолк-рок
Тривалість 150 хв 27 с
Мова англійська
Лейбл Atlantic Records
Продюсер Джиммі Пейдж
Професійні огляди
Хронологія Led Zeppelin
Попередній
←
Latter Days: Best of Led Zeppelin Volume Two
2000
Mothership
2007
Наступний
→

How the West Was Won — потрійний живий альбом британського рок-гурту Led Zeppelin, випущений лейблом Atlantic Records 27 травня 2003 року на компакт-дисках, і 20 жовтня 2003 на DVD-Audio. Це оригінальний запис з концертів у Лос-Анджелесі на Ел-Ей-Форумі та Лонг-Біч-арені під час туру Сполученими Штатами 1972 року 25 та 27 червня відповідно. Гітарист Джиммі Пейдж вважав, що у той час Led Zeppelin перебували на вершині своєї концертної діяльності, як він зазначив у примітках до випуску.

Протягом багатьох років записи цих концертів існували лише у вигляді бутлеґів. Проте, лише певні записи були доступними для слухачів, фанатів та колекціонерів. Хоча декілька нормальних записів концертів Led Zeppelin, які поширювалися серед фанатів, були викрадені з архівів Пейджа у 1980-х роках, але серед них не було концертів на Ел-Ей-Форумі та Лонг-Біч-арені 1972 року. Таким чином, How the West Was Won надав фанам змогу прослухати концерт у нормальному записі.

Пісні з цих двох виступів Пейдж дещо підредагував на студії Sarm West Studios у Лондоні. Деякі пісні, які виконувалися на концерті, не було включено до альбому. Серед таких «Communication Breakdown» та рідкісна версія «Louie Louie» (популярна американська рок-н-рольна композиція) з шоу 25 червня.

Альбом дебютував у чарті Billboard 200 14 червня 2003 року під першим номером з 154 000 проданих копій. Альбом залишався у чарті протягом 16 тижнів. RIAA [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.] Його відзначила як золотий і платиновий 30 липня 2003. How the West Was Won став першим альбомом Led Zeppelin, який посів перше місце у чартах за 24 роки (з часів In Through the Out Door).

Впливовий американський музичний сайт Metacritic [Архівовано 13 червня 2006 у Wayback Machine.] пов'язував How the West Was Won з альбомом SMiLE Браяна Вілсона та Van Lear Rose Лорети Лін, як найкращий перероблений альбом всіх часів.

Список композицій[ред. | ред. код]

Перший диск[ред. | ред. код]

  1. «LA Drone» (Джон Пол Джонс, Джиммі Пейдж) — 0:14*
  2. «Immigrant Song» (Пейдж, Роберт Плант) — 3:42*
  3. «Heartbreaker» (Джон Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 7:25*
  4. «Black Dog» (Джонс, Пейдж, Плант) — 5:41**
  5. «Over the Hills and Far Away» (Пейдж, Плант) — 5:08**
  6. «Since I've Been Loving You» (Джонс, Пейдж, Плант) — 8:02*
  7. «Stairway to Heaven» (Пейдж, Плант) — 9:38*
  8. «Going to California» (Пейдж, Плант) — 5:37*
  9. «That's the Way» (Пейдж, Плант) — 5:54**
  10. «Bron-Y-Aur Stomp» (Джонс, Пейдж, Плант) — 4:55*

Другий диск[ред. | ред. код]

  1. «Dazed and Confused» (Бонам, Пейдж) — 25:25**
    • «Walter's Walk» (Пейдж, Плант)
    • «The Crunge» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 15:34
  2. «What Is and What Should Never Be» (Пейдж, Плант) — 4:41*
  3. «Dancing Days» (Пейдж, Плант) — 3:42*
  4. «Moby Dick» (Бонам, Джонс, Пейдж) — 19:20**

Третій диск[ред. | ред. код]

  1. «Whole Lotta Love» (попурі) (Бонам, Віллі Діксон, Джонс, Пейдж, Плант) — 23:08**
    • «Boogie Chillun» (Джон Лі Хукер) — 3:10
    • «Let's Have a Party» (Джессі Мей Робінсон) — 1:56
    • «Hello Mary Lou» (Джін Пітні) — 2:08
    • «Going Down Slow»(Сент-Луїс Джиммі Одін) — 8:29
  2. «Rock and Roll» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 3:56*
  3. «The Ocean» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант) — 4:21**
  4. «Bring It On Home» (Діксон, Пейдж, Плант) — 9:30**
    • «Bring It On Back» (Бонам, Джонс, Пейдж, Плант)

* З концерту на Лонг-Біч-Арені.
** З концерту на Ел-Ей-Форумі.

Учасники запису[ред. | ред. код]

[ред. | ред. код]

Технічний персонал[ред. | ред. код]

  • Едді Крамер — інженер;
  • Кевін Ширлі — інженер, зведення;
  • Дрю Ґіффітс — помічник інженера;
  • Філ Лімон — дизайн та обкладинка;
  • Джим Каммінс — фотограф;
  • Джеймс Фортун — фотограф;
  • Джефрі Мейєр — фотограф;
  • Майкл Патленд — фотограф.

Положення у чартах[ред. | ред. код]

Рік Чарт Позиція
2003 Billboard 200 1

Додаткові відомості[ред. | ред. код]

  • Розроблений та зведений на SARM West Studios, Лондон, Березень 2003 року.
  • Позначення у каталогах: Atlantic 7567835872.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]