Delta Air Lines

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Delta Air Lines
Логотип
Зображення
Галузь промисловості повітряний транспорт і авіація
Дата створення / заснування 2 березня 1925[1]
Виконавчий директор Ed Bastiand[2]
Голова Frank Blaked[3]
Друкований орган Sky[d]
Країна Flag of the United States.svg США[4]
Авіаційний альянс SkyTeam[5]
Вузловий аеропорт Аеропорт Детройт Метрополітен Уейн, Аеропорт Гартсфілд-Джексон, Міжнародний аеропорт імені Джона Кеннеді, Аеропорт Ла-Гуардія, Minneapolis–Saint Paul International Airportd, Salt Lake City International Airportd, Міжнародний аеропорт імені генерала Едварда Лоуренса Логана, Аеропорт Лос-Анджелеса і Міжнародний аеропорт Сіетл — Такома
Організаційно-правова форма публічна компанія
Сукупні активи 60 270 000 000 $ (2018)[6]
Власний капітал 13 677 000 000 $ (2018)[6]
Загальна сума пасивів невідомо
Загальна виручка 44 438 000 000 $ (2018)[7]
Чистий прибуток 3 935 000 000 $ (2018)[6]
Ринкова капіталізація 32 580 000 000 $ (24 січня 2019)
Готівкові кошти 1 565 000 000 $[6]
Місце заснування Мейкон
Дочірня компанія (організація, установа) Pinnacle Airlines, Atlantic Southeast Airlines[8] і Delta Sky Clubd
Є власником Sky[d]
Підприємницький підрозділ Delta Private Jetsd
Розташування штаб-квартири Атланта
Біржа NYSEDAL
Початок активної діяльності 2 березня 1925 — тепер. час
На заміну Northwest Airlines, Western Airlinesd, Northeast Airlinesd, Comair і Chicago and Southern Air Linesd
Програма винагороди SkyMilesd
Кількість послідовників 1 630 039
Обліковий код авіакомпанії 006
Official shop URL deltashop.com
Код авіакомпанії IATA DL
Код авіакомпанії ICAO DAL
Merchant Category Code 3058
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(кит.)
CMNS: Delta Air Lines у Вікісховищі
Штаб-квартира авіакомпанії Delta Air Linesв Атланті

Дельта Ейр Лайнз (англ. Delta Air Lines, Inc., NYSEDAL) — авіакомпанія Сполучених Штатів Америки[9] зі штаб-квартирою в Атланті, штат Джорджія.[10] Одна з чотирьох компаній-засновників авіаційного альянсу пасажирських перевезень SkyTeam. Одна з найбільших авіакомпаній США і світу.

Структура[ред. | ред. код]

Авіакомпанії[ред. | ред. код]

Флагман флоту — Boeing 767-300ER
  • Delta — власне сама авіакомпанія Delta Air Lines, Inc. з великою кількістю внутрішніх рейсів та далекомагістральними міжнародними маршрутами.
  • Comair — регіональний підрозділ Дельти, що займається близькомагістральними перевезеннями в пункти з малою наповнюваністю, але високою частотою польотів.
  • Northwest Airlines
  • Mesaba Airlines — регіональний підрозділ Northwest Airlines (NWA), придбаний разом з NWA.
  • Compass Airlines — регіональний підрозділ NWA, придбаний разом з NWA.

Решта підрозділів та дочірні компанії[ред. | ред. код]

CRJ-700 компанії Comair
  • Comair Inc.
  • Comair Holdings, LLC
  • Comair Services, Inc.
  • Crown Rooms, Inc.
  • DAL Aircraft Trading, Inc.
  • DAL Global Services, LLC
  • DAL Moscow, Inc. — в рівному партнерстві з Аерофлотом
  • Delta AirElite Business Jets, Inc.
  • Delta Benefits Management, Inc.
  • Delta Cargo — дивізіонДельти, що займається вантажними перевезеннями.
  • Delta Connection — маркетинговий бренд, що використовується деякими регіональними авіакомпаніями у взаємодії з хабами Дельти, які виконують рейси в пункти призначення з невеликим завантаженням, але високою частотою польотів.
  • Delta Connection Academy, Inc.
  • Delta Corporate Identity, Inc.
  • Delta DASH — служба швидкої доставки малих вантажів, підрозділ Delta Cargo.
  • Delta Loyalty Management Services, LLC
  • Delta Shuttle — підрозділ, який виконує близькомагістральні рейси з високою частотою польотів на літаках МакДоннелл Дуглас MD-88s з однокласною конфігурацією салонів. Обслуговує маршрути Ла Гуардіа (Квінс, Нью-Йорк) — Логан (Бостон, Массачусетс) і Ла Гуардіа — Національний аеропорт ім. Рональда Рейгана (Вашингтон, DC). На відміну від авіакомпаній, що виконують рейси під брендом Delta Connection, цей підрозділ використовує операційний сертифікат, позивний, коди ІАТА та ІКАО самої Дельти.
  • Delta Technology, LLC
  • Delta Ventures III, LLC
  • Epsilon Trading, Inc.
  • Kappa Capital Management, Inc.
  • Northwest Airlines — магістральна авіакомпанія США, придбана Дельтою 2008 року.
  • Regional Handling Services — новий підрозділ, створений для наземного обслуговування літаків регіональних авіакомпаній Comair, Compass Airlines і Mesaba Airlines.[11]
  • SkyWest Airlines

Колишні дочірні компанії[ред. | ред. код]

Інші бренди[ред. | ред. код]

У своїй діяльності Дельта використовує бренди вже неіснуючих авіакомпаній:

  • Delta Express — створена в жовтні 1996 року для конкуренції з авіакомпаніями-дискаунтерами на напрямках туристичних перевезень. Компанія базувалася в Міжнародному аеропорту Орландо, до парку входили літаки Boeing 737–200. Delta Express припинила свою діяльність в листопаді 2003 року після створення авіакомпанії Song.
  • Song — утворена 15 квітня 2003 для створення конкуренції з JetBlue Airways в базовому аеропорту обох авіакомпаній — JFK (Міжнародний аеропорт ім. Джона Кеннеді, Нью-Йорк). Авіапарк Song складався з літаків Boeing 757 з конфігурацією салонів в однокласній компонуванні. Незважаючи на успішне просування бренду на ринку перевезень північно-західній частині Флориди, фінансовий стан компанії був не надто задовільний, і 1 травня 2006 року Song знову пішла під бренд Delta Air Lines. Салони деяких літаків були трансформовані з однокласного компонування в двокласне (26 перший клас + 158 економічний) та переведені, переважно, на трансконтинентальні маршрути з Нью-Йорка та Атланти.
  • Western Airlines — авіакомпанія, придбана Дельтою 16 грудня 1986, яка проте продовжувала працювати самостійно ще протягом трьох місяців через проблеми з профспілкою службовців Western Airlines.[12] У справу втрутився Верховний суд США, що підтвердив законність операції з придбання компанії, її новий статус дочірньої авіакомпанії Дельти і призначив дату злиття компаній на 1 квітня 1987 року."[13] Після поглинання Western Airlines Дельта використовує її колишній хаб (аеропорт Солт-Лейк-Сіті) як один зі своїх головних хабів, а Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса — як основний транзитний аеропорт для туристичних рейсів в Мексику.

Злиття з Northwest Airlines[ред. | ред. код]

Airbus A330-300 авіакомпанії Northwest Airlines уже з лівреєю Дельти

Після повідомлення 15 січня 2008 про можливе злиття двох магістральних авіакомпаній Delta Air Lines і Northwest Airlines[14], керівництво обох перевізників оголосило 14 квітня 2008 року про фактично проведену операцію з об'єднання компаній.[15] Вартість єдиної корпорації зі штаб-квартирою в Атланті сягнула 17,7 млрд доларів США. Крім того, топ-Менеджмет заявив про згоду з вимогою профспілок пілотів продовжити колективний договір з льотчиками на період до кінця 2012 року. У разі підписання документів з боку профспілки пілотам об'єднаної Дельти відходять 3,5 відсотка акцій авіакомпанії.[16]

Хаби і штаб-квартира[ред. | ред. код]

Штаб-квартира об'єднаної авіакомпанії зареєстрована за адресою 1030 Delta Blvd, Atlanta, GA 30320 і розташована на території Міжнародного аеропорту Гартсфілд-Джексон (Атланта), за 4,1 кілометра від головного входу в будівлю аеровокзалу.

Після повного завершення всіх процедур об'єднання двох авіаперевізників базовим аеропортом став Міжнародний аеропорт Гартсфілд-Джексон (Атланта), а головними транзитними вузлами (хабами) такі аеропорти:

Хаби Дельти [17]

Головні хаби:

Хаби в США:

Міжнародні хаби :

Основні пункти призначення:

Персонал[ред. | ред. код]

В авіакомпанії та її дочірніх структурах працює близько 75 тисяч осіб.

У Дельті близько 6 тисяч пілотів, що входять до Асоціацію лінійних пілотів (ALPA). Асоціація представляє пілотів Дельти з 1940 року.[18]

У компанії близько 180 флайт-диспетчерів, що входять в Асоціацію PAFCA.

Решта співробітників Дельти, на відміну від інших авіаперевізників країни, не входять до профспілки компанії.

18 березня 2008 року авіакомпанія оголосила про пропозицію надання 3 тисячам співробітників добровільної вихідної допомоги.

Дельталіна (англ. Deltalina) — це прізвисько Катерин Лі, стюардеси з 2008 року, що є особою Відеопрезентації з безпеки на борту. Відео з Дельталіною набула неабиякої популярності зокрема в YouTube[19].

Маршрутна мережа[ред. | ред. код]

Авіакомпанія виконує польоти у більш ніж 460 пунктів призначення в 96 країнах. Сама Дельта здійснює більше 1500 рейсів на день, Delta Connection — близько 2500 щоденних рейсів.

Дельта із дочірніми й інші авіакомпаніями-членами альянсу SkyTeam роблять близько 7 тисяч рейсів протягом дня.

Флот[ред. | ред. код]

Авіакомпанія тривалий час експлуатувала лише літаки корпорації Boeing, включаючи й літаки McDonnell Douglas. Після злиття з NWA флот Дельти поповнився 57 літаками Airbus A319-100 (плюс 5 в замовленні), 70 Airbus A320-200 (2 в замовленні), 11 Airbus A330-200, 21 Airbus A330-300, 50 Boeing 757–200, 16 Boeing 757–300, 16 Boeing 747-400, 67 літаків McDonnell Douglas DC-9 а також 11 вантажних Boeing 747. Нині авіакомпанією NWA розміщено замовлення на 18 літаків Boeing 787.

Дельта одна з останніх вивела зі свого флоту Boeing 737–200 2006 року. Наразі авіакомпанія є найбільшим у світі експлуатантом Boeing 757 і Boeing 767, а також має другий у світі після American Airlines парк літаків McDonnell Douglas MD-80.

Станом на травень 2014 року середній вік повітряного парку авіакомпанії становив 17,1 років.

Флот Дельти (без урахування NWA) складається з таких повітряних суден (стан: травень 2014 року):

Флот авіакомпанії Дельта
Судно В
експлуатації
Замовлення Пасажири Примітки
F J Y+ Y Усього
Airbus A319-100 57 12 0 18 96 126 Всі літаки зазнали внутрішніх змін.[20]
7 літаків використопуються як VIP чартери.
Airbus A320-200 69 12 0 18 120 150 Всі літаки зазнали внутрішніх змін.[20]
Airbus A321-200 30[21] 20 0 22 148 190 Постачання у 2016–2017 році
Airbus A330-200 11 0 34 32 168 234
Airbus A330-300 21 10[21] 0 34 32 227 293 Постачання у 2015–2017 році.
Boeing 717–200 18 70 12 0 15 83 110 Всі придбані літаки використовуватимуться AirTran Airways.
Постачання в кінці 2015.
Boeing 737–700 10 12 0 18 94 124
Boeing 737–800 73 16 0 18 126 160 43 зазнали внтурішніх змін.[20]
Boeing 737-900ER 21 79 20 0 21 139 180 Постачання протягом 2018 року.[22]
Замінять старші Boeing 757–200, 767–300 та Airbus A320.
Boeing 747–400 16 0 48 42 286 376
Boeing 757–200 136 22 0 18 141 181 Найбільший експлуатант літаків Boeing 757–200.
Старші літаки буде замінено на Boeing 737-900ER.
56 літаків зазнали внутрішніх змін.[20]
8 додаткових літаків з вінглетами[23]
19 182
21 132 175
24 135 180
26 26 132 184
0 16 11 147 174 16 літаків буде оснащено розкладними ліжками до 2015.[24]
Boeing 757–300 16 24 0 23 177 224 Всі літаки з внутрішніми змінами.[25]
Всі з вінглетами.[26]
25 185 234
Boeing 767–300 16 30 0 28 203 261
Boeing 767-300ER 58 0 26 29 171 226 Найбільший експлуатант літаків Boeing 767-300ER.
Всі літаки з вінглетами.[27]
36 143 208
32 211
Boeing 767-400ER 21 0 40 28 178 246 Найбільший експлуатант літаків Boeing 767-400ER]].
Boeing 777-200ER 8 0 45 36 188 269
Boeing 777-200LR 10
Boeing 787-8 18 TBA Введення в експлуатацію: 2020 рік
McDonnell Douglas MD-88 117 16 0 15 118 149 До 2016 року всі літаки матимуть модернізований скляний кокпіт.[28]
McDonnell Douglas MD-90-30 65 16 0 15 129 160 Найбільший експлуатант літаків McDonnell Douglas MD-90.
До 2016 року всі літаки матимуть модернізований скляний кокпіт.[28]
Усього 743 198

Салон[ред. | ред. код]

Система розваг[ред. | ред. код]

На початку реактивної доби з появою літаків deHavilland Comet IV, Boeing 707 та інших, систем розваг крім журналів та газет не існувало взагалі. Потім, в 1960-х роках було впроваджено аудіосистеми для трансляції музики через навушники, які використовувалися лише на кількох літаках Дельти. Деякі перші широкофюзеляжні лайнери, зокрема L-1011, мали проектори для показу фільмів, які були замінені на початку 1990-х років на CRT-екрани. Крім того, CRT-моніторами в проходах салонів стали оснащуватися і Боїнги 757.

Першу розважальну систему на базі рідкокристалічних (LCD) моніторів Дельта запровадила на літаках MD-90, а вже 1999 року компанія першою у світі анонсувала розміщення на Boeing 777 індивідуальних РК-моніторів у спинках крісел.


Першу цифрову систему розваг Дельта запровадила з 2003 року на рейсах свого дискаунтера — авіакомпанії Song. При цьому використовувалася технологія "Відео за запитом (AVOD)" на базі Panasonic eFX. До 2007 року цифрові системи розваг замінили всі раніше встановлені, а система Panasonic EFX останнім часом представлена торговою маркою авіакомпанії — Delta on Demand.

Наразі аудіо- і відеосистеми розваг використовуються на всіх повітряних судах Дельти, за винятком MD-88 та літаків Delta Connections. Салони класу Бізнес-Еліт всіх лайнерів окрім 777-200LR обладнані цифровими системами Panasonic eFX. 48 Боїнгів 757 трансконтинентальних напрямків також мають на борту систему Panasonic eFX, через яку транслюються програми компанії супутникового телемовлення Dish Network, в той час, як решта 757-их інших маршрутів обладнуються телевізорами над проходами між кріслами.

Системи Panasonic eFX з прямим супутниковим телемовленням також установлюються на літаках інших внутрішніх маршрутів, включаючи 28 Боїнгів 737–800, 21 Боїнг 767–300 і на нових лайнерах 737–700, введених на лінії в серпні 2008 року. Нові літаки Дельти 777-200LR обладнані цифровими системами Panasonic eX2, що мають велику порівняно з EFX ємність пам'яті, та ширші відеодисплеї на пасажирських місцях.[29]

Бізнес-Еліт[ред. | ред. код]

Бізнес-Еліт (BusinessElite) авіакомпанії Дельта є конфігурацією салонів міжнародного бізнес-класу, доступних на літаках Боїнг 767-300ER, 767-400ER, 777-200ER та 777-200LR, а також на Боїнгах 757–200, що раніше належали American Airlines і TWA.

Сидіння в класі Бізнес-Еліт 767-300ER, 767-400ER та 777-200ER мають крок 1500 мм (60 дюймів), відкидаються до 160 градусів у положення лежачи та мають ширину 469,9 мм (18.5 дюймів) на 767-х і 533,4 мм (21 дюйм) на 777-200ER. Пасажири цього класу протягом усього польоту отримують безкоштовне харчування, напої, алкоголь та безкоштовний подарунковий комплект. Всі сидіння оснащені особистими терміналами системи розваг, електророзетками з універсальним портом та складним робочим столом. На 757-х, що належали раніше American Airlines і TWA, аналогічна конфігурація пасажирського місця в класі Бізнес-Еліт була запроваджена лише 2008 року, ці місця обладнані сидіннями німецької фірми Recaro[en], мають розміри 1397 мм у висоту, 508 мм завширшки та мають вбудовані масажери.

На літаках 777-200LR Дельта пропонує окремі спальні кімнати (каюти), обладнані та умебльовані фірмою Contour Premium. 5 лютого 2008 Дельта оголосила про свої плани з розміщення спальних кают на літаках 767-400ER з розташуванням 1-2-1 і місткістю до 40 штук в класі Бізнес-Еліт.[30]

Перший клас внутрішніх ліній[ред. | ред. код]

MD-88 в аеропорту Філадельфії

Перший клас пропонується авіакомпанією лише на рейсах усередині країни. Сервіс першого класу доступний на літаках Боїнг 737–800, 757–200, MD-88, MD-90, а також на літаках внутрішніх ліній Боїнг 767–300 і 767–400. Сидіння в першому класі мають ширину в 469,9-527,1 мм і розташовані на відстані 939,8-1016 мм один від одного.

Пасажири першого класу протягом усього польоту забезпечуються безкоштовним харчуванням, напоями та алкоголем. Всі сидіння на 767–400 (для внутрішніх ліній), 737–800 (з вінглетами) та трансконтинентальних 737–800 обладнані електричними розетками. Дельта має намір в найближчі роки замінити салони першого класу всіх літаків 767–400 на салони класу Бізнес-Еліт.

Економічний клас[ред. | ред. код]

Сервіс економічного класу надається на всіх внутрішніх та міжнародних рейсах Дельти. Сидіння в економ-класі мають 460 мм в ширину та розташовані з кроком між рядами 840 мм. Крісла економічного класу в декількох найновіших літаків 767-300ER і всіх лайнерів 767-400ER, 777-200ER та 777-200LR забезпечені рухомими підголовниками, а крісла 777-200LR — механізмом регулювання підтримки попереку.

Пасажири економічного класу отримують безкоштовні напої та снеки. Придбати додаткові порції алкоголю можна за 7 доларів. Харчування за додаткову плату.

Авіаційні події[ред. | ред. код]

Нижче наводяться авіаційні інциденти з літаками авіакомпанії Дельта без урахування її підрозділів Delta Connection.

  • 22 квітня 1947, Douglas DC-3. Колумбус, Джорджія, США. Літак Vultee BT-13, що належав Tuskegee Aviation Institute, буквально «сів» на DC-3, який прямував з Макона в Колумбус. Жертв — 8.[31]
  • 10 березня 1948, рейс 705 — Douglas DC-4. Чикаго, США. Літак прямував до Маямі та розбився в муніципальному аеропорту Чикаго Мідуей одразу після зльоту. Комісією встановлено факт втрати поздовжнього керування літаком, причини самої втрати управління не визначено. Жертв — 12 з 13.[32]
  • 17 травня 1953, рейс 318 — Douglas DC-3 (бортовий номер N28345). Маршалл, Техас, США. Літак прямував з Далласа в Шривпорт та розбився за 21 км на схід від Маршалла, увійшовши в грозовий фронт. Жертв — 19 з 20.[33]
  • 23 травня 1960, рейс 1903 — Convair 880. Атланта, США. розбився по час проведення навчань, загинули всі 4 члени екіпажу.
  • 30 березня 1967, рейс 9877 — Douglas DC-8 (бортовий N802E). Новий Орлеан, Луїзіана, США. Зазнав аварії під час проведення навчань поблизу Міжнародного аеропорту ім.Льюіса Армстронга. Причиною аварії стала втрата контролю командира-інструктора за діями стажиста при виконанні заходу на посадку з імітацією відмови двох двигунів. Літак врізався в житловий масив та готель, внаслідок чого загинуло 13 мирних жителів.[34]
  • 30 травня 1972, рейс 9570 — Douglas DC-9 (бортовий N3305L). Даллас/Форт-Уерт, Техас, США. Зазнав аварії при виконанні посадки в аеропорту Форт-Верт. Ймовірною причиною аварії став турбулентний слід за DC-10 авіакомпанії American Airlines. Літак зачепив правим крилом землю та загорівся, загинули всі 4 особи на борту.[35]
  • 30 грудня 1972, рейс 954 — Convair 880. Міжнародний аеропорт О'Хара, Чикаго, США. При перетині смуги 27L в погану погоду зіткнувся з DC-9 авіакомпанії North Central Airlines, що якраз злітав.[36]
  • 31 липня 1973, рейс 723 — Douglas DC-9 (бортовий N975NE). Логан, Бостон, Массачусетс, США. Розбився об хвилеріз в умовах поганої видимості та технічного дефекту літака. Загинуло 88 людей, єдиний, що вижив, помер у лікарні від опіків.[37][38]
  • 27 листопада 1973, рейс 516 — Douglas DC-9 (бортовий N3323L). Чаттануга, Теннессі, США. Зазнав аварії при заході на посадку в умовах грози, помилка екіпажу. З 79 людей на борту вижили всі.[39]
  • 2 серпня 1985, рейс 191 — Lockheed L-1011 (бортовий N726DA). Міжнародний аеропорт Даллас/Форт-Верт, Техас, США. Літак прямував за маршрутом Форт-Лодердейл-Даллас-Лос-Анджелес і при виконанні заходу на посадку на висоті 180 метрів потрапив у сильний зсув вітру з вертикальним напрямком до землі. Незважаючи на включений максимальний режим двигунів, літак зачепив землю, перетнув автомобільне шосе, буквально роздавив першим двигуном машину, що проїздила, і на швидкості 400 км/год врізався у водонапірну вежу аеропорту. Загинули 134 з 163, що були на борту і 1 особа на землі. Розслідування причин авіакатастрофи призвело до серйозних доповнень у програми тренувальних центрів пілотів, а також зміни в прогнозуванні погоди щодо можливих зрушень вітру в зонах аеропортів світу.
  • 31 серпня 1988, рейс 1141 — Boeing 727 (бортовий N473DA). Міжнародний аеропорт Даллас/Форт-Уерт, Техас, США. Літак прямував в Солт-Лейк-Сіті та розбився при виконанні зльоту зі смуги 18L за невірного положення закрилків, помилка екіпажу. загинуло 2 з 7 членів екіпажу, і 12 з 101 пасажира на борту.
  • 14 жовтня 1989, літак Boeing 727 Едмонтон (Альберта, Канада) — Солт-Лейк-Сіті. При виконанні парковки лайнера до гейту аеровокзалу на його борту виникла пожежа. З 23 осіб на борту п'ятеро отримали легкі опіки. Всі пасажири та члени екіпажу були благополучно евакуйовані, проте літак був майже повністю знищений вогнем. Слідство встановило, що причиною пожежі на борту виявилися несправності в аварійній системі кисневого забезпечення пасажирських місць.
  • 6 липня 1996, рейс 1288 — MD-88 (бортовий N927DA), Пенсакола (Флорида, США). Два пасажири загинули від уламків вентилятора лівого двигуна, що розлетівся. Літак прямував до Атланти, екіпаж встиг благополучно перервати зліт.[40]
  • 3 лютого 2002, рейс 129 — MD-11, Дублін. Літак, що прямував з Атланти до Дубліна, викотився за межі злітно-посадкової смуги аеропорту Дубліна при сильному вітрі. Двигун МД-11 N803DE був серйозно пошкоджений, але обійшлос без жертв[41].

Незаконні заволодіння авіатранспортом[ред. | ред. код]

За всю історію з літаками Дельти було скоєно більше десяти спроб викрадення, внаслідок яких ніхто не постраждав. Нижче перераховані лише ті викрадення, які спричинили людські жертви або внаслідок яких літаки були спрямовані в інші країни.

  • 1968 року лайнер Douglas DC-8 був викрадений в Гавану, Куба. Цей інцидент був першим з 1961 року вдалим викраденням літака з США на Кубу[42] та послужив початком цілої серії спроб викрасти літаки наприкінці 1960-х років.
  • Такі рейси були успішно викрадені на Кубу, в кожному випадку обійшлося без людських жертв:
  • 31 липня 1972 рейс 831 — Детройт-Маямі, що виконувався на DC-8 був захоплений вісьмома викрадачами в Алжир. Літак посадили в Бостоні та взяли на борт штурмана міжнародних маршрутів, попередньо змусивши його роздягнутися до сорочки та плавок. Після прибуття в Алжир літаку з пасажирами дозволили повернутися в США з проміжною посадкою для дозаправлення в Барселоні.[47]
  • 22 лютого 1974 безробітний продавець автомобільних шин Семюель Бік (Samuel Byck[en]) з Пенсільванії захопив DC-9, який готувався вилетіти в Атланту, на стоянці аеропорту Балтімора. Бік зажадав від екіпажу злетіти та направити літак на Білий дім. Отримавши відмову, Бік розстріляв пілотів та наказав першій-ліпшій пасажирці підняти літак у повітря. Був ліквідований внаслідок проведеної операції службою безпеки аеропорту.[48]
  • 23 серпня 1980 був викрадений L-1011, який прямував з Сан-Хуана до Лос-Анджелеса. Після приземлення на Кубі викрадач був поміщений у в'язницю місцевою владою, ніхто з пасажирів та членів екіпажу не постраждав.[49]
  • 13 вересня 1980 літак, що прямував за маршрутом Новий Орлеан-Атланта, був захоплений двома викрадачами й був змушений летіти на Кубу. Після приземлення в аеропорту Гавани обидва викрадачі були заарештовані.[50]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://news.delta.com/timeline-airline
  2. https://news.delta.com/bio-ed-bastian-chief-executive-officer
  3. http://www.deltamuseum.org/exhibits/delta-history/leaders/chairmen-ceos-presidents
  4. Global Research Identifier Database — 2015.
  5. http://www.skyteam.com/en/about/
  6. а б в г https://s1.q4cdn.com/231238688/files/doc_news/2019/01/Delta-Air-Lines-Announces-December-Quarter-and-Full-Year-2018-Profit.pdf
  7. https://www.macrotrends.net/stocks/charts/DAL/delta-air-lines/revenue
  8. http://airlines.org/dataset/u-s-airline-mergers-and-acquisitions/
  9. Federal Aviation Administration — Airline Certificate Information — Detail View. Av-info.faa.gov. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 12 травня 2014. 
  10. «Zoning Ordinance of Atlanta, Georgia Sheet No. 14-128 [Архівовано 24 серпня 2008 у Wayback Machine.]Atlanta.
  11. Half of Comair workforce gets new boss. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 12 травня 2014. 
  12. Company news; Delta-Western Merger Approval. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 12 травня 2014. 
  13. FindLaw for Legal Professionals — Case Law, Federal and State Resources, Forms, and Code. Caselaw.lp.findlaw.com. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 12 травня 2014. 
  14. Delta Air Lines Begins Merger Talks With NWA and UAL [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.] (USA Today: January 15, 2008)
  15. Delta/Northwest Announce Merger Agreements [Архівовано 11 вересня 2012 у Archive.is] (Official Press Release: April 14, 2008)
  16. Northwest approve merger|CNN [недоступне посилання]
  17. Image Viewer. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  18. Crewroom > Pilot Groups. Alpa.org. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  19. Delta's In-flight Safety Video. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 13 травня 2014. 
  20. а б в г Delta to Improve Passenger Comfort on 225 Domestic Narrowbody Aircraft-Jan 8,2014. News.delta.com. 8 січня 2014. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 25 січня 2014. 
  21. а б 4 September 2013. Delta Announces Order for 40 Airbus Aircraft. news.delta.com. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 4 вересня 2013. 
  22. Delta Air Lines takes delivery of its first Boeing 737–900 ER. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2014. 
  23. Delta Airlines Ordered Boeing 757-200 Winglets July 10, 2013. aviationpartnersboeing.com. 21 липня 2013. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 21 липня 2013. 
  24. Delta Air Lines to Offer Full Flat-bed in BusinessElite on Transcontinental Flights — Nov 5, 2012. News.delta.com. 5 листопада 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2013. 
  25. Delta Aircraft Experience Update B757-300. Milepoint. 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 23 січня 2014. 
  26. Delta Airlines Ordered Boeing 757-300 Winglets July 10, 2013. aviationpartnersboeing.com. 21 липня 2013. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 21 липня 2013. 
  27. Delta Airlines Ordered Boeing 767-300ER Winglets July 10, 2013. aviationpartnersboeing.com. 21 липня 2013. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 21 липня 2013. 
  28. а б Delta to Upgrade MD-88 and MD-90 Fleet With Enhanced Navigation and Flight Management Systems. delta.com. 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013. 
  29. US majors get with the cabin-upgrade programme (пресреліз). Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 13 травня 2014. 
  30. <REPEAT-->Full Flat Flights Forthcoming... Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  31. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  32. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  33. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  34. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  35. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  36. NTSB. Архів оригіналу за 19 січня 2009. Процитовано 13 травня 2014. 
  37. AirSafe.com, LLC. Fatal Івnts Since 1970 for Delta Air Lines. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  38. First-Person. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  39. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  40. NTSB. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 13 травня 2014. 
  41. Photos: McDonnell Douglas MD-11 Aircraft Pictures. Airliners.net. 3 лютого 2002. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 7 липня 2011. 
  42. http://www.psepc.gc.ca/prg/ns/airs/rep1-app3-en.aspand[недоступне посилання з лютого 2019]
  43. ASN Aircraft accident Lockheed L-1011 TriStar Havana. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  44. ASN Aircraft accident Boeing 727 Havana. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  45. ASN Aircraft accident Boeing 727 Havana. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  46. ASN Aircraft accident Boeing 727 Havana. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  47. ASN Aircraft accident McDonnell Douglas DC-8 Algiers. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  48. Schneier on Security: Patrick Smith on Airline Security. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 13 травня 2014. 
  49. Monday, Aug. 25, 1980. Havana-Bound — TIME. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 13 травня 2014. 
  50. FBI agents arrest 1980 hijacker of Delta Air Lines aircraft.|Crime, Law Enforcement & Corrections > Law Enforcement from AllBusiness.com. Архів оригіналу за 28 грудня 2008. Процитовано 13 травня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]