Милейчиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Milejczyce)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Милейчиці
пол. Milejczyce

Герб
Герб

Координати 52°31′00″ пн. ш. 23°07′59″ сх. д. / 52.5167000000277752747° пн. ш. 23.13330000002777709° сх. д. / 52.5167000000277752747; 23.13330000002777709Координати: 52°31′00″ пн. ш. 23°07′59″ сх. д. / 52.5167000000277752747° пн. ш. 23.13330000002777709° сх. д. / 52.5167000000277752747; 23.13330000002777709

Країна Польща
Воєводство Підляське воєводство
Повіт Сім'ятицький повіт
Гміна Милейчиці
Висота центру 163 м
Населення 899 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 85
Поштовий індекс 17-332
Автомобільний код BSI
SIMC 0035330
GeoNames 764741
OSM 3094351 ·R (Гміна Милейчиці)
Милейчиці. Карта розташування: Польща
Милейчиці
Милейчиці
Милейчиці (Польща)
Милейчиці. Карта розташування: Підляське воєводство
Милейчиці
Милейчиці
Милейчиці (Підляське воєводство)
Мапа

Милейчиці[2][3] (Мілейчиці[4], Милейчичі[5], Мілейчичі[6], пол. Milejczyce) — село в Польщі, у гміні Милейчиці Сім'ятицького повіту Підляського воєводства. Центр гміни. Населення — 899 осіб (2011[1]).

Історія[ред. | ред. код]

Милейчиці були центром однієї із 7 волостей Берестейського староства у складі Великого князівства Литовського[7]. Міські права отримали у 1516 році[4], після видання королем польським та великим князем литовським і руським Сигізмундом Старим привілею на міське магдебурзьке право 14 травня 1516 року[5]. 15 травня того ж 1516 року Сигізмунд видав привілей на пожиттєву посаду міського війта для Миколая Лиґози[5]. У той час місто було важливим центром на шляху з Берестя до Більська. Згідно з локаційним привілеєм місто отримувало прибутки з корчем, пивоварень, м'ясних крамниць і виробництва горілки. Крім того, Мілейчиці отримали 188 волок землі. У 1566 році у місті було 3 ковалі, З кушніри, 2 млинарі, 2 гончарі, 2 кравці, один швець-«сідельник» та 27 корчем: 2 медові, 15 пивних і 10 горілчаних[4].

До Першої світової війни належали до Берестейського повіту Російської імперії[8]. У XIX столітті Милейчиці, будучи розташованими осторонь від нових комунікаційних шляхів, втратили своє значення[4]. Після Першої світової війни, вже без міських прав, у Милейчицях було 224 доми та мешкало 1180 осіб[4]. У 1917 році у часи УНР в поселенні короткочасно діяла українська школа[9].

Після Першої світової війни увійшли до складу Більського повіту міжвоєнної Польської Республіки[6].

У 1975—1998 роках село належало до Білостоцького воєводства.

У 1996 році були безуспішні спроби запровадити українську мову у школі в Милейчицях[3].

Населення[ред. | ред. код]

У говірці Милейчиць та його околиць трапляється мовне явище ікавізм (у закритих складах відбувається перехід звуків «і» до «о»)[2].

У XIX столітті населення Милейчиць становило 1180 осіб[4]. За переписом 1897 року мешкало 1685 осіб, з них 814 — євреїв[10].

Згідно з переписом 2011 року населення села становило 899 осіб[11].

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][12]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 414 66 284 64
Жінки 485 83 233 169
Разом 899 149 517 233

Релігія[ред. | ред. код]

Церква Святого Миколи була в Милейчицях вже у XV столітті. У XVI столітті також згадується про церкву Святої Варвари — її настоятель брав участь у 1596 році у синоді противників Берестейської унії. Сьогодні парафіяльною церквою є церква Святої Варвари, а на цвинтарі міститься дерев'яна каплиця Святого Миколи[4].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. а б Іван Ігнатюк. Спорідненість підляських і волинсько-холмських говірок // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 2005. — № 4 (80) (липень-серпень). — С. 42. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 7 листопада 2018. Процитовано 2018-11-07.
  3. а б Людмила Лабович. Про нашу рідну мову в школі // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 2008. — № 2 (96). — С. 4. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 7 листопада 2018. Процитовано 2018-11-07.
  4. а б в г д е ж Юрій Гаврилюк. Наші міста й села Словник (ч. 6) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1996. — № 4-5 (26-27). — С. 32. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 4 листопада 2018. Процитовано 2018-11-07.
  5. а б в Юрій Гаврилюк. Милейчицькі «містські» привілеї 1516 року // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 2016. — № 3 (145) (травень-червень). — С. 21-23. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 7 листопада 2018. Процитовано 2018-11-07.
  6. а б Юрій Гаврилюк. Підляшшя через тисячоліття. http://zup.podlasie.pl/. Союз українців Підляшшя. Архів оригіналу за 7 листопад 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  7. Леонюк В. Берестейське староство // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 62. — ISBN 966-95063-0-1.
  8. Олександр Морозов. Костянтин Харлампович – дослідник минулого, якого долю понівечили «будівники світлого майбутнього» // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 2013. — № 5 (129) (вересень-жовтень). — С. 25. — ISSN 1230-2759.
  9. Лабович Л. Українська мова в школах Підляшшя
  10. Милейчицы // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
  11. Wieś Milejczyce (podlaskie). Polska w liczbach. Архів оригіналу за 7 листопад 2018. Процитовано 7 листопада 2018. (пол.)
  12. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересень 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Милейчиці