Більськ-Підляський
| Більськ-Підляський Bielsk Podlaski | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°46′ пн. ш. 23°12′ сх. д. / 52.767° пн. ш. 23.200° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Підляське воєводство | |||
| Столиця для | Q11118920? (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця) | |||
| Засновано | XII століття | |||
| Площа | 26,96 км² | |||
| Населення | ▼ 24 719 (2022) | |||
| · густота | 986 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Агломерація | 32,43 ки² | |||
| Висота НРМ | 140 м | |||
| Міста-побратими | Рахів | |||
| Телефонний код | (48) 85 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | BBI | |||
| GeoNames | 7531759 | |||
| OSM | ↑2803335 ·R (Більський повіт) | |||
| SIMC | 0922685 | |||
| Поштові індекси | 17-100 - 17-102 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Еугеніуш Березовєц | |||
| Вебсайт | bielsk-podlaski.pl | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Більськ-Підляський у Вікісховищі | ||||
Більськ-Підляський (або просто Більськ[2], пол. Bielsk Podlaski [ˈbʲɛlsk pɔdˈlaskʲi] (
прослухати), біл. Бельск Падляшскі) — місто у східній Польщі. Адміністративний центр Більського повіту Підляського воєводства, а також гміни Більськ-Підляський.
Головний центр національно-культурної активності українців, які проживають на Підляшші.
Географія[ред. | ред. код]
Лежить на Польсько-Білоруському плато. Площа — 32,43 км². Відстань до столиці Варшави — 195 км на північний схід, до столиці воєводства Білостока — 50 км.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто має континентальний клімат, що характеризується високими літніми температурами та морозними зимами. Кількість опадів становить 550 мм.
| Клімат Більська-Підляського | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −3 | −3 | 4 | 11 | 17 | 20 | 21 | 21 | 16 | 11 | 4 | 1 | 11 |
| Середній мінімум, °C | −6 | −6 | −2 | 2 | 7 | 10 | 12 | 11 | 8 | 4 | 0 | −4 | 3 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Низку укріплених городищ на лісистій прикордонній території, між р. Боброю та Нарвою було засновано в ході укріплення кордону Берестейщини з ятвягами та литвинами з півночі. Зокрема, починаючи з ХІ ст. закладаються городища в Суражу і Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Будуються також городища в Піднісні і Влодках[3]
Вперше Більськ згадується в 1253 році у Галицько-Волинському літописі.
«Потім же [Данило] послав із братом [Васильком] і з сином Романом людей своїх. І взяли вони оба Городен, а самі удвох вернулися од [города] Більська»[4][5].
В цей час місто було волинським опорним пунктом на прикордонні із балтськими племенами.[6][7] В контексті діяльності князя Володимира Васильковича Більськ фігурує у Галицько-Волинському літописі в 1288 р.:
«Так само і в Більську спорядив він церкву іконами і книгами»[4][5].
Востаннє Більськ згадується у Галицько-Волинському літописі 1289 р. в контексті претензій Юрія Львовича на берестейські землі належні Володимиру Васильковичу:
«Але коли він мав намір послати [залогу] до Берестія, і до Каменця, і до Більська, то прийшла йому вість, що вже залога Юрієва в Берестії, і в Каменці, і в Більську»[4].
І далі:
«Коли ж Семен приїхав до Юрія і повідав річ отчу, то назавтра поїхав Юрій геть із города з великим соромом, пограбувавши всі доми стрия свого. І не зосталося [од них] каменя на камені в Берестії, і в Каменці, і в Більську. А Павло Мстиславу дав знати: „Синовець уже поїхав, і ти, господине, поїдь у свій город“. Мстислав же, перебувши кілька днів у Берестії, поїхав до Каменця і до Більська, і раді були йому всі люди. Давши лад людям, посадив він залогу в Більську і в Каменці…»[4]
Зауважимо, що Більськ згадується тут як місто Мстислава Даниловича, тобто передане йому Володимиром Васильковичем. Це підтверджує, що розташований неподалік Дорогичина Більськ залишався в складі Берестейщини[5][8].
Орієнтовно, наприкінці правління Юрія, Більськ, як і вся Берестейська волость, був захоплений литовцями. Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст — Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV—XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки[3][9]. Головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ[9].
Вітовт утворив в 1430 р. війтівську в Більську. Привілей на війтівство в Більську застерігав, що війт повинен селити у цьому місті лише католиків — поляків та німців, не завдаючи однак шкоди русинам, які там мешкали. Станом на XVI ст. найбільшим містом Північного Підляшшя був вже Більськ (від 2 до 4 тис. осіб)[3]. Згадується також у 1495 році. 1641 р. засновано кармелітську церкву і монастир.
Більськ XVI ст. описи характеризують як: «дерев'яне місто, найкраще серед підляських міст», або «містечко…де знаходиться багато дерев'яних споруд». Більськ був найбільш русько-українським з усіх міст Підляшшя. Виразним у Більську XVI ст. був поділ на замкову — «руську» частину та нове поселення на захід від нього. Найбагатшою на Підляшші була купецька родина з Більська Сегенів (Сегеневичів). Зростання заможності руських міщан у досліджуваний період, особливо в Дорогичині та Більську призвело до пожвавлення релігійного й культурного життя цієї групи населення Підляшшя, яка виступала в ролі національної еліти замість руських магнатів та шляхти, які все більше полонізувалися[3].
Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року[10]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| єврейська | 4064 | 54,45 % |
| російська | 1499 | 20,08 % |
| польська | 1006 | 13,48 % |
| українська | 556 | 7,45 % |
| білоруська | 244 | 3,27 % |
| інші | 95 | 1,27 % |
| Разом | 7464 | 100 % |
1 січня 1934 р. розширено територію міста за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни Орля[11], а 18 квітня 1934 р. — за рахунок усього маєтку Головиськ[12].
.jpg)
Місто має значну єврейську історію з часів Голокосту.
Іконостас з Святодухівської церкви у Більську-Підляському було перенесено до церкви св. Миколая у Дорогичині[3].
20 травня 1990 року Український виборчий комітет міста Більська випустив «Виборче видання — Більщанин».
22 березня 1992 року в Більську-Підляському на основі Підляського відділу Об'єднання українців у Польщі був заснований Союз українців Підляшшя[13]. Друкованим органом організації є часопис-двомісячник «Над Бугом і Нарвою»[14].
У Більську в комплексі шкіл ім. А. Міцкевича, від 1994 року ведуться уроки української мови. Першим кроком для цього стало відкриття від поточного навчального року трьох самостійних відділів у І та IV класах початкової школи та в І класі гімназії. Загалом української мови в більському комплексі шкіл вчиться тепер 136 дітей.
Велика кількість дітей, які вивчають українську мову в комплексі, пов'язана з популярністю занять рідної мови, поєднаних з етнографічною програмою «До традиції» в садочку № 9 «Лісова поляна».
З 1995 року в Більську діє Український ансамбль пісні і танцю «Ранок» під керівництвом Єлисавети Томчук, який є візиткою українців Підляшшя.
В міській публічній бібліотеці відбувалася в 2017-2019 р. Українська наукова підляська конференція[15].
З 2018 р. у місті наявна вулиця названа на честь відомого польсько-українського художника Юрія Новосільського – Ulica Jerzego Nowosielskiego.[15]
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[16][17]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 12832 | 2339 | 9148 | 1345 |
| Жінки | 13847 | 2239 | 8677 | 2931 |
| Разом | 26679 | 4578 | 17825 | 4276 |
Транспорт[ред. | ред. код]
Через місто проходять такі національні та місцеві дороги:
- Національна дорога 19: Кордон з Білоруссю — Кужніца — Білосток — Більськ-Підляський — Сім'ятичі — Межиріччя — Коцьк — Любартів — Люблін — Красник — Янів-Любельський — Нисько — Соколів-Малопольський — Ряшів
- Національна дорога 66: Замбрів — Бранськ — Більськ-Підляський — Кліщелі — Черемча — Перетин кордону з Білоруссю (у с. Половці)
- Воєводська дорога 689: Більськ-Підляський — Гайнівка — Біловежа
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Гаврилюк Юрій Іванович, український письменник, фотохудожник, історик, публіцист.
- Сиркін Наум Соломонович, член Української Центральної Ради.
- Жабінська Євгенія, українська поетеса, член Національної спілки письменників України.
- Сачко Софія, українська поетеса. Перша українська поетеса з Північного Підляшшя — член Союзу польських письменників.
- Фонберг Ігнатій Матвійович, хімік.
- Лангбард Йосип Григорович, радянський архітектор.
- Надія Артимович, поетеса.
- Евґеніуш Березовєц, міський голова, обраний на перших демократичних виборах.
- Міна Берн, (1911—2010) єврейська акторка театру.
- Войцех Борецкі, футбольний тренер.
- Ярослав Боровскі, чемпіон Польщі зі скраблу.
- Малґожата Дмітрук, художниця.
- Лех Фешлер, сенатор.
- Доротеуш Фіонік, етнограф.
- Марта Ґрико, акторка.
- Марта Гірмані Лясоцка, художниця.
- Отець Леон Кнабіт, бенедиктинець.
- Стефан Камаса, музикант.
- Цезарій Кошиньскі, актор.
- Віктор Козловський, лісоруб, учасник Листопадого повстання.
- Казімєж Генрик Лещиньскі, міський голова в 1990—1994 роках.
- Юзеф Левартовскі, комуністичний діяч.
- Єжи Плютовіч, поет.
- Малґожата Прокопюк-Кемпка, журналістка.
- Мацей Радель, актор.
- Марта Романюк, модель.
- Даріуш Снарскі, боксер, олімпієць.
- Анджей Степанюк, політик, міський голова в 1994—2002 роках.
- Каміла Степанюк, легкоатлетка.
- Ростислав Степанюк, пілот.
- Юліан Штатлер, піаніст.
- Владислав Висоцький, офіцер, капітан, кавалер ордену Virtuti Militari.
- Влодзімєж Закжевскі, художник, графік, плакатист.
- Зоя Сачко, поетеса.
- Йовіта Крук, бухгалтер, творець податкового щита.
Померли[ред. | ред. код]
- Криницький Володимир Гнатович — громадський і державий діяч, вояк Армії УНР.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник (ч. 1) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1994. — № 6(16) (листопад-грудень). — С. 20. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
- ↑ а б в г д Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
- ↑ а б в г Літопис Руський.
- ↑ а б в Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 22.06.2022 р..
- ↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 819.
- ↑ Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. — С. 22
- ↑ Парнікоза, Іван (22.06.2022 р.). Повідомлення про Більськ у Галицько-Волинському літописі. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 22.06.2022 р..
- ↑ а б Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. — К.: Родовід. — 1997.- 383 с.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2019. (рос.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 grudnia 1933 r. o zmianie granic miasta Bielsk Podlaski w powiecie bielskim, województwie białostockiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Bielska Podlaskiego w powiecie bielskim, województwie białostockiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Людмила Лабович (1 квітня 2017). 25 років Союзу українців Підляшшя. Наш вибір. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 15 лютого 2020.
- ↑ Карпенко, Дмитро (7/2010). Медіа меншини над Віслою. Український журнал (7-8 (59)). ISSN 1802-5862. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 15 лютого 2020.
- ↑ а б Парнікоза, Іван. Більськ-Підляський. Мислене древо (українська) . Микола Жарких. Процитовано 27.01.2023.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Більськ-Підляський |
- Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник (ч. 1) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1994. — № 6(16) (листопад-грудень). — С. 20. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
- «Виборче видання — Більщанин.» 20.05.90 [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Фестиваль «Підляська Осінь 2015» [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Над Бугом і Нарвою [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Української мови на Підляшші вчаться і малі, і великі [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||