Pongo tapanuliensis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pongo tapanuliensis
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorrhini)
Парворяд: вузьконосі (Catarrhini)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Підродина: Ponginae
Рід: Орангутан (Pongo)
Вид: Pongo tapanuliensis
Біноміальна назва
Pongo tapanuliensis
Nurcahyo et al., 2017
Мешкає в Індонезії
Мешкає в Індонезії
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pongo tapanuliensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pongo tapanuliensis
ITIS logo.svg ITIS: 1063220
IUCN logo.svg МСОП: 120588639
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 2051901

Pongo tapanuliensis — вид орангутану, ендемік Південне Тапанулі, острів Суматра, Індонезія[2][3] Один з трьох відомих видів орангутану, поряд з суматранськими орангутангами (Pongo abelii), що мають ареал на північному заході острова, а також Pongo pygmaeus. Був описаний як окремий вид в 2017 році і є першим сучасним видом Hominidae, який був описаний як новий вид після описання бонобо (Pan paniscus) в 1929 році.[4]

Відкриття та найменування[ред. | ред. код]

Ізольована популяція орангутанів в Батанг-Тору, Південне Тапанулі вперше було описано експедицією в 1997 році, але тоді вона не була визнана як окремий вид.[5] Pongo tapanuliensis був визначений як окремий вид орангутану в 2017 році, після детального філогенетичного дослідження. У дослідженні зібрано генетичні зразки з 37 осіб та проведено морфологічний аналіз 33 дорослих самців орангутанів.[2] Ключовим компонентом дослідження був скелет дорослого самця який загинув після поранення місцевими жителями в 2013 році; цей скелет пізніше буде позначений як голотип цього виду. Виявлено, що зразок має відмітні фізичні властивості в порівнянні з основною групою зразків, особливо з певними характеристиками черепа та зубів[6] Голотип зберігається в Зоологічному музеї Богора[2] Генетичне дослідження також показало, що популяцію Батанг-Тору слід розглядати як окремий вид, причому два зразки, взяті з популяції, демонструють суттєві відмінності від інших двох видів орангутанів[2][7]

Опис[ред. | ред. код]

Pongo tapanuliensis, за будовою тіла і кольору шерсті, більше нагадують Pongo abelii ніж Pongo pygmaeus[2][8]. Вони відрізняються кучерявішим волоссям, меншою головою і більш плоским обличчям[9][10]. «Довгий рев» самців має вищу висоту, ніж у Pongo abelii, довше триває і містить більше пульсацій, ніж у Pongo pygmaeus[2]. Їхнє харчування також є унікальним, вони їдять таку незвичайну їжу, як гусениці та шишки[10].

Філогенія[ред. | ред. код]

Pongo 

 Pongo abelii




 Pongo tapanuliensis



 Pongo pygmaeus




Генетичні дослідження показали, що дивергенція Pongo tapanuliensis та Pongo abelii розпочалась близько 3 мільйонів років тому[2][6][8], подальше відокремлення відбулося після виверження вулкана Тоба, яке сталося близько 75 000 років тому. Вони продовжували спорадичний контакт, який зупинився щонайменше 10 — 20 Кілороків тому. Проте, дивергенція Pongo tapanuliensis та Pongo pygmaeus відбулася 670 Кілороків тому. Орангутани заселяли суходіл (Сундаленд) від Суматри до Борнео. Справжнею прабатьківщиною Pongo tapanuliensis вважається та точка, де перші орагунтани вперше увійшли до Індонезії з материкової Азії[2]

Ареал[ред. | ред. код]

Pongo tapanuliensis живуть в тропічних і субтропічних вологих широколистяних лісах, розташованих на південь від озера Тоба, Суматра. Площа ареалу близько 1000 км² на висоті від 300 до 1300 м над рівнем моря.[2][11] Відстань між ареалами Pongo tapanuliensis та Pongo abelii, всього 100 км.[2]

Загрози[ред. | ред. код]

Популяція має менш 800 особин, популяція Pongo tapanuliensis є найнижчою серед всіх великих людиноподібних мавп[11]. Через це вид перебуває під загрозою зникнення, хоча Міжнародний союз охорони природи ще не давав свою оцінку[5]. Загрозами для існування виду є вирубання лісу, полювання, конфлікти з людьми[9], торгівля дикими тваринами, гідроенергетичний проект в ареалі їхнього проживання[2][4]. Інбредна депресія також імовірна через замалу чисельність популяції і фрагментованість ареалу проживання, ознаки інбридингу очевидні[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Singleton, I.; Wich, S.A.; Griffiths, M. (2008). Pongo abelii. IUCN Red List of Threatened Species (IUCN) 2008: e.T39780A10266609. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T39780A10266609.en. 
  2. а б в г д е ж и к л м н Nater, A.; Mattle-Greminger, M. P.; Nurcahyo, A.; Nowak, M. G.; et al. (2017-11-02). Morphometric, Behavioral, and Genomic Evidence for a New Orangutan Species. Current Biology. doi:10.1016/j.cub.2017.09.047. 
  3. Cochrane, Joe (2 November 2017). New Orangutan Species Could Be the Most Endangered Great Ape. The New York Times. Процитовано 3 November 2017. 
  4. а б Reese, April (2017). Newly discovered orangutan species is also the most endangered. Nature (en). doi:10.1038/nature.2017.22934. 
  5. а б Gill, Victoria (2017-11-02). New great ape species identified. BBC News (en-GB). Процитовано 2017-11-03. 
  6. а б Anderson, Natali. New Great Ape Species Found on Sumatra: Tapanuli Orangutan (Pongo tapanuliensis). Breaking Science News | Sci-News.com (en-US). Процитовано 2017-11-03. 
  7. Knapton, Sarah (2017-11-02). New great ape discovered... and immediately listed as world's most endangered. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2017-11-03. 
  8. а б Wright , Stephen (2017-11-02). Frizzy-haired, smaller-headed orangutan may be new great ape. Washington Post (en-US). ISSN 0190-8286. Процитовано 2017-11-03. 
  9. а б Bittel, Jason (2017-11-02). Scientists Discover a New—and Endangered—Orangutan Species. NRDC (en). Процитовано 2017-11-03. 
  10. а б Stokstad, Erik (2017-11-02). New great ape species found, sparking fears for its survival. Science (en). doi:10.1126/science.aar3900. 
  11. а б Davis, Nicola (2017-11-02). New species of orangutan discovered in Sumatra – and is already endangered. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2017-11-03. 

Посилання[ред. | ред. код]