QF 4.7-inch Mk XI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
120-мм корабельна артилерійська установка QF Mk XI
QF 4.7-inch Mk XI
HMS Matchless forward 4.7 inch guns.jpg
120-мм корабельна артилерійська установка QF Mark XI на британському ескадреному міноносцеві «Матчлес»
Тип: Корабельна гармата
Походження: Велика Британія Велика Британія
Історія служби
Термін використання 19401970
Використання у Naval ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
Flag of Turkey.svg ВМС Туреччини
Війни Друга світова війна
Корейська війна
Історія виробництва:
Розроблено 1938
Виготовлено 1940
Кількість 87
Характеристики
Маса 3 405 кг
Довжина 6,292 м
Довжина ствола, мм: 6,0 м
Тип боєприпасу S.A.P. 150 шт. + HE 100 + 25 освітл.снарядів
Калібр 120
Віддача 67,3 см
Кут підвищення -10° до +50°
Бойова скорострільність 6-10 постр./хв.
Дульна швидкість 774 м/с
Максимальна дальність 19 420 м (45°) HE
10 500 м (45°) SAP

Commons-logo.svg QF 4.7-inch Mk XI у Вікісховищі

120-мм (4,7-дюймова) корабельна артилерійська система марки QF Mark XI (англ. 4.7 inch QF Mark XI) — британська корабельна гармата часів Другої світової війни. Артилерійська система QF Mark XI була основним корабельним озброєнням ескадрених міноносців окремих типів, що перебували на озброєнні британських військово-морських сил, а також флоту Туреччини.

Конструкція та історія[ред.ред. код]

120-мм корабельна гармата Mk XI у двоствольних баштах Mk XX була розроблена для озброєння есмінців типу L та M, що надходили до Королівського флоту на початку Другої світової війни. Артилерійська система дозволяла вести вогонь 28,1 кг снарядами з дульною швидкістю 774 м/с на максимальну відстань до 19 420 м під кутом 45 °. Гармата була здатна вести стрільбу з інтервалом 6 секунд.

Артилерійські снаряди до системи QF 4.7-inch Mk XI були потужнішими та на 24 % важчими ніж їхні попередники артилерійські системи 4.7 inch QF Mark IX & XII і не поступались італійським корабельним гарматам 120/50 Mod. 1926 та могли діяти як додаткове зенітне озброєння кораблів. Бронепробивність Mk XI становила 76 мм броні на відстані до 10 км, а ні 5,9 км, як це було у попередніх систем.

15 червня 1942 року в битві біля Пантеллерії британські есмінці «Марне», «Матчлесс» та «Ітуріель» зіткнулись з італійським формуванням, яке їх переважало. У ході бою «Марне» випустив 704 снаряди по кораблях противника, «Матчлесс» — 746, а «Ітуріель» (озброєний QF Mark IX) встиг вистрілити тільки 246 боєприпасів.

Есмінець «Марне» уразив італійський крейсер «Еудженіо ді Савойя», «Матчлесс» не влучив в інший крейсер «Раймондо Монтекукколі», проте вогнем корабельної артилерії головного калібру зміг уразити великий есмінець «Уголіно Вівальді». У результаті влучення 120-мм снаряду гармати Mk XI всередину корабля на «Уголіно Вівальді» зайнялась велика пожежа й есмінець вимушено вийшов з бою і тільки на базі пожежу змогли погасити.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4. 
  • Hodges, Peter; Friedman, Norman (1979). Destroyer Weapons of World War 2. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-87021-929-4. 
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555. 

Примітки[ред.ред. код]