Перейти до вмісту

UH-60 Black Hawk

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Sikorsky UH-60 Black Hawk)
UH-60 Black Hawk
Вертоліт UH-60L Blackhawk у польоті над Іраком. 2004
ТипБагатоцільовий вертоліт
Країна походженняСША США
РозробникSikorsky Aircraft
ВиробникSikorsky Aircraft
Перший політ17 жовтня 1974
Початок експлуатації1979
Статусексплуатується
Основні експлуатантиАрмія США
Роки виробництва1979 — по т.ч.
Виготовлено4000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вартість одиниці$21,3 млн
ВаріантиUH-60A, EH-60C, НН-60D, МН-60А, МН-60А, МН-60G, VH-60A, UH-60B, YEH-60B, YSH-60B, SH-60B, SH-60F, НН-60J, UH-60J, МН-60К, UH-60L, VH-60N, UH-60P, UH-60Q, S-70A, S-70B-6, S-70C, WS-70
CMNS: UH-60 Black Hawk у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Схематичне зображення вертольота UH-60 Black Hawk
Країни-оператори UH-60 Black Hawk

UH-60 Black Hawk (укр. «Блек Гок»)[a] — американський чотирилопатевий тактичний багатоцільовий вертоліт середньої вантажопідйомності, розробки компанії Sikorsky Aircraft, призначений для перевезення особового складу та різноманітних військових вантажів, а також для евакуації поранених та транспортування великогабаритних вантажів.

Розробка гелікоптера почалася в рамках програми армії США зі створення універсального гелікоптера для заміни UH-1, здатного діяти в широкому спектрі умов. У 1972 році був оголошений конкурс UTTAS (англ. Utility Tactical Transport Aircraft System), в якому брали участь Sikorsky Aircraft із моделлю YUH-60A та Boeing Vertol із моделлю YUH-61. В результаті випробувань та оцінок у 1976 році був обраний прототип Sikorsky YUH-60A. Названий на честь Чорного Яструба, вождя та воїна американського племені індіанців Саук, вертоліт UH-60A надійшов на озброєння армії США у 1979 році, щоб замінити Bell UH-1 Iroquois як тактичний транспортний гелікоптер армії. Після цього були прийняті на озброєння модифіковані варіанти «Блек Гок» для радіоелектронної боротьби та спеціальних операцій. Також розроблені вдосконалені варіанти UH-60L та UH-60M.

Основні варіанти включають SH-60 Seahawk ВМС, HH-60 Pave Hawk ПС, MH-60 Jayhawk Берегової охорони та цивільний S-70. Окрім використання збройними силами США, сімейство вертольотів UH-60 експортувалося до кількох країн та вироблялося за контрактом у Японії під назвою Mitsubishi H-60.

Історія

[ред. | ред. код]

Дослідний екземпляр вертольоту піднявся в небо 17 жовтня 1974 року, а 23 грудня 1976 року вертоліт став переможцем оголошеного військовими конкурсу і був запущений в серійне виробництво[1].

Загальна будова

[ред. | ред. код]

Вертоліт UH-60 Black Hawk одногвинтової схеми з кермовим гвинтом, двома ВМД та триопорним шасі[2].

Фюзеляж суцільнометалевий, типу напівмонокок, з легких сплавів, композиційні матеріали на основі скловолокна та кевлару використовуються в конструкції дверей кабіни екіпажу, ліхтаря, обтічників та капота двигунів. Вхід у двомісну кабіну екіпажу здійснюється через бічні двері, що скидаються. Сидіння екіпажу броньовані. Вантажна кабіна розмірами 4,95 х 2,21×1,87 м і об'ємом 11,6 м3 має з обох боків вантажні двері, що зсуваються, розмірами 1,5×1,75 м. У кабіні можуть розміщуватися 10 десантників із озброєнням або 6 поранених на ношах. Задня частина фюзеляжу переходить у хвостову балку монококової конструкції з відігнутою вгору і кінцевою балкою, що має несиметричний профіль, до якої кріпляться стабілізатор і рульовий гвинт. Стабілізатор керований, прямий, з розмахом 4,37 м. Зміна кута установки здійснюється за допомогою системи управління, яка отримує сигнали про повітряну швидкість, кут загального кроку, кутову швидкість і бічне прискорення. На режимі висіння кут установки складає +34°, а на режимі самообігу -6°. Передбачено складання хвостової балки для транспортування та під час стоянки. Фюзеляж має протиударну конструкцію, здатну витримувати навантаження, що дорівнює 20 g при фронтальному і 10 g при вертикальному ударі. Встановлено рятувальну лебідку вантажопідйомністю 270 кг з тросом довжиною 69 м, вантажний гак розрахований на зусилля 3630 кг[2].

Шасі, що не забирається, триопорне, має по одному колесу на кожній опорі. Головні опори важільного типу мають двокамерні амортизатори. Пневмогідравлічна система амортизації забезпечує поглинання енергії удару об землю з навантаженням 40 g без торкання фюзеляжем землі. Колія шасі 2,7 м, база 8,83 м. Розміри пневматиків коліс головної стійки 660×254 мм, тиск 0,88-0,93 МПа, задньої стійки 380×152 мм, тиск 0,6 МПа[2].

Несучий гвинт чотирилопатевий, з шарнірним кріпленням лопатей. Втулка монолітної конструкції, виконана з титанового сплаву і має еластомірні підшипники та демпфери, що не потребують змащення, що дозволяє зменшити на 60 % обсяг робіт з технічного обслуговування. Лопаті прямокутної форми в плані, мають лонжерони овального перерізу з титанового сплаву, хвостову частину з стільниковим заповнювачем «номекс», задню кромку і комлеву частину лопаті, виконану з композиційних матеріалів на основі графіту, обшивку зі склопластику, склопластикові противаги вздовж носка лопаті, крім того, на окраїні лопаті є титанова накладка, стрілоподібна закінцівка лопатей виконана з кевлару. Лопаті спроектовані за принципом безпечної конструкції і можуть витримувати влучення снарядів калібром 23 мм. Хорда лопаті 0,53 м, профіль SC-1095, відносна товщина профілю 9,5 %, крутка лопаті — 13°. Кінці лопат останніх модифікацій відігнуті вниз під кутом 20°[2].

Вертоліт має електричну систему проти обмерзання лопатей і маятникові гасники коливань на втулці, що самоналаштовуються, гальмо несучого гвинта[2].

Рульовий гвинт чотирилопатевий, діаметром 3,35 м, з безшарнірним кріпленням лопатей. Разом із кінцевою балкою нахилений убік на кут 20° для створення вертикальної складової тяги та збільшення діапазону центрування. Втулка складається з двох хрестоподібно розташованих балок. Лопаті прямокутної форми в плані, виготовлені із застосуванням композиційного графітоепоксидного матеріалу. Хорда лопаті 0,244 м. Лопаті забезпечені електричною системою проти обмерзання[2].

Силова установка вертольота налічує 2 турбовальні газотурбінні двигуни General Electric T700-GE-700, які розташовані в гондолах по обидва боки від пілона несучого гвинта. Максимальна потужність двигуна T700-GE-700 становить 1285 квт. Цей двигун був розроблений з урахуванням вимог, які були отримані під час досвіду експлуатації вертольотів у В'єтнамі. Паливна система машини налічувала стандартні внутрішні паливні баки ємністю 150 літрів. Крім цього, додатково можна встановити ще один внутрішній бак ємністю 440 літрів. У варіантах вертольота НН-60 і МН-60 на високорозташованих крилоподібних пілонах можуть бути змонтовані баки, що скидаються місткістю 870 літрів. Максимально можливий запас палива гелікоптера дорівнює 3545 літрам[3].

Система керування вертольотом гідравлічна, бустерна, дубльована. На гелікоптері є допоміжна силова установка Solar потужністю 67 кВт. Вона забезпечує запуск основних двигунів, а також приводу гідросистеми[3].

Основними елементами навігаційної системи машини стали інерційна навігаційна система та допплерівський радіолокатор. Від початку створення машини була передбачена можливість монтажу на ній системи позиціонування вертольота за допомогою супутників. В обладнання, передбачене для оборони вертольота, входять автомат розсіювання ІЧ-відбивачів та трасерів, а також приймач радіолокаційного опромінення ARP-39[3].

Модифікації вертольоту

[ред. | ред. код]
  • YUH-60A  — базовий вертоліт для випробувань. Перший політ 17 жовтня 1974. Побудовано 3 одиниці.
  • UH-60A Black Hawk — основний серійний варіант вертольота для армії США. Екіпаж 4 особи, перевозить до 11 озброєних десантників. Двигун T700-GE-700. Вироблявся протягом 1977—1989.
  • UH-60C Black Hawk — модифікована версія вертольота для здійснення управління.
  • UH-60A Credible Hawk — вертольоти поставлялися у ВПС США в середині 1980-х років як рятувальний варіант під час бойових дій. Екіпаж вертольота оснащений бронесидіннями із комбінованої броні (карбід бора/композіційний матеріал на основі кевлара), розрахованими на захист від куль малокаліберної зброї при стрільбі з близької дистанції. Крісла здатні витримувати перевантаження 48g при ударі вертольота об землю.
  • EH-60C Black Hawk — для виконання спеціальних операцій РЕБ
  • НН-60D Night Hawk — нічна модифікація вертольота, призначена для ВПС США.
  • МН-60А Velcro Hawk — 30 машин UH-60А, модифіковані для виконання спеціальних операцій.
  • МН-60А Embassy Hawk — модифікація вертольота для дій на європейському ТВД.
  • CH-60E — варіант транспортного вертольота для морської піхоти США.
  • UH-60L Black Hawk — модель UH-60A з новим двигуном T700-GE-701C та удосконаленою системою керування. Вироблявся протягом 1989—2007.
  • UH-60M Black Hawk— модель UH-60A з новим двигуном T700-GE-701D та удосконаленою системою керування. Виробництво з 2006 року. Планується на заміну застарілого UH-60s.
  • UH-60M Upgrade Black Hawk — удосконалений варіант UH-60M. Польотні випробування розпочати в серпні 2008.
  • EH-60A Black Hawk — модифікація вертольота UH-60A. Не прийнята на озброєння.
  • YEH-60B Black Hawk — модифікація вертольота UH-60A зі спеціальним радаром.
  • EH-60C Black Hawk — удосконалений варіант UH-60A з модифікованою системою електронного обладнання та зовнішньою антеною. Не прийнята на озброєння.
  • EUH-60L — удосконалений варіант UH-60L створений для управління повітрянодесантними підрозділами армії США.
  • EH-60L Black Hawk — удосконалена модель EH-60A.
  • UH-60Q Black Hawk — модифікація вертольота UH-60A для медичної евакуації поранених. Отримав прізвисько Дастофф (DUSTOFF) за безперечну службу та надійність.
  • HH-60L — удосконалений медичний варіант UH-60L.
  • MH-60A Black Hawk — UH-60A з новими двигунами T700-GE-701 та удосконаленою авіоникою, навігаційною системою та системою керування.
  • MH-60K Black Hawk — армійський варіант для сил спеціальних операцій; обладнаний бортовою ІЧ-системою для виявлення цілей, системою нічного бачення, двигунами Т700-GE-701С. Перебуває на озброєнні 160-го полку спеціальних операцій («англ. Night Stalkers») у Форті Кемпбелл, Кентуккі.
  • MH-60L Direct Action Penetrator — армійський варіант для сил спеціальних операцій; оснащений комплексом озброєння, у тому числі ракетами «Хеллфайр», 30-мм автоматичною гарматою M230, 70-мм некерованими ракетами класу «повітря-поверхня» тощо. Перебуває на озброєнні 160-го полку спеціальних операцій.
  • HH-60M — удосконалений медичний варіант UH-60M для армії США.
  • UH-60A RASCAL  — спеціальна версія вертольота для НАСА (NASA)
  • VH-60D Nighthawk — VIP-варіант вертольота морської піхоти США HH-60D, який використовується для транспортування Президента США.
  • VH-60N Whitehawk — модифікований VIP-варіант вертольота UH-60A для транспортування Президента США та інших VIP-осіб. На службі знаходиться 9 екземплярів.
  • MH-60 «Stealth Helicopter» — ймовірно, є сильно модифікованою версією MH-60 Black Hawk, яка була зроблена для потреб сил спеціального призначення США. Основні зміни стосуються використання в машині технології малопомітності, що значно знижує можливість виявлення радарами противника. Використання цієї технології також суттєво вплинуло на конструкцію та форму фюзеляжу, хвостового гвинта і, швидше за все, гвинта, що несе. Електронне обладнання машини та її продуктивність невідомі. Є багато вказівок на те, що вертоліт-невидимка MH-60 також значно тихіше стандартного UH-60. Машина цього типу використовувалася 160 полком спеціальних операцій армії США, широко відомим як «Нічний сталкер» у травні 2011 року в ході операції «Спис Нептуна»[4].

Модернізації

[ред. | ред. код]

В жовтні 2020 року Армія США отримала на озброєння перший багатоцільовий гелікоптер у модифікації UH-60V Black Hawk зі «скляною» кабіною. До нової версії було модернізовано гелікоптер UH-60L[5].

Головною відмінністю модернізованої версії є повністю цифрова кабіна пілотів і управління, уніфіковане з сучасними багатоцільовими гелікоптерами UH-60M[5].

Розробка «скляної» кабіни для гелікоптера Black Hawk тривала два з половиною роки. Цифрова кабіна пілотів Black Hawk отримала чотири контрастні рідкокристалічні дисплеї. На два з них виводиться інформація про швидкість, висоту польоту, крен і тангаж, на інші два — польотні завдання, показники датчиків і будь-яка інша інформація, яку вибирають пілоти[5].

Нове обладнання виконано за модульним принципом з відкритою архітектурою. Це означає, що в міру модернізації до складу бортового обладнання можуть бути додані нові системи. При цьому додаткових доробок не потрібно. Програмне забезпечення також виконано модульним, завдяки чому деякі нові функції можна додавати установкою додаткових додатків[5].

Модернізація до UH-60V дозволить американським військовим відмовитися від роздільної підготовки пілотів, які сьогодні змушені окремо вчитися управлінню UH-60L і окремо — UH-60M. Наразі на озброєнні американської армії перебуває 760 гелікоптерів UH-60L, які планується модернізувати до версії UH-60V[5].

Швидкісні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимально допустима швидкість: 361 км/год
  • Максимальна швидкість: 296 км/год
  • Крейсерська швидкість: 282 км/год

Оператори

[ред. | ред. код]

Австралія

[ред. | ред. код]

Гелікоптери UH-60M Black Hawk було вирішено придбати на заміну MRH-90 Taipan[6].

Наприкінці серпня 2022 року Державний департамент США погодив продаж Австралії 40 гелікоптерів UH-60M Black Hawk на суму $1,95 млрд — вони замінять проблемні багатоцільові гелікоптери MRH-90 Taipan Сил оборони Австралії[6].

Зазначається, що угода, окрім постачання безпосередньо гелікоптерів, також передбачає постачання 88 двигунів T700-GE 701D виробництва General Electric, 44 систем попередження про ракетний напад AN/AAR-57 від BAE Systems, а також інші системи навігації та зв'язку. Генеральним підрядником стане компанія Lockheed Martin[6].

Республіка Китай

[ред. | ред. код]
UH-60M Black Hawk армії Республіки Китай

Республіка Китай (Тайвань) використовує S-70C-1/1A після того, як у червні 1986 ВПС Китайської Республіки отримали десять S-70C-1A та чотири S-70C-1 Bluehawk для пошуково-рятувальних робіт[7]. Ще чотири S-70С-6 були отримані в квітні 1998. ВМС Республіки Китай отримали перший з десяти S-70C(M)-1 у липні 1990. 11 S-70C(M)-2 були отримані на початку квітня 2000[8]. У січні 2010 року США оголосили про схвалення продажу згідно з програмою Foreign Military Sales 60 UH-60M Республіці Китай[9] із 30 призначеними для армії, 15 для Національного корпусу повітряно-десантної служби[en] (включаючи той, що розбився біля острова Ланьюй у 2018) і 15 для Рятувальної групи Повітряних сил (включаючи той, який розбився 2 січня 2020)[10].

Україна

[ред. | ред. код]

21 лютого 2023 року ГУР МО України опублікувало фото на фоні з гелікоптером UH-60M Black Hawk[11].

В березні 2024 року ГУР МО України опублікувало відео з двома гелікоптерами UH-60 Black Hawk, походження другого — невідоме[12].

Аварії та інциденти

[ред. | ред. код]

30 січня 2025 року пасажирський літак Bombardier CRJ 700 авіакомпанії American Airlines, який виконував регіональний рейс з Вічіто (штат Канзас), під час заходу на посадку в Національному аеропорту імені Рональда Рейгана у Вашингтоні (США) зіткнувся з армійським вертольотом UH-60 Black Hawk. Після зіткнення літак і вертоліт впали у річку Потомак. На борту пасажирського літака було 64 особи, на борту вертольоту — 3 військовослужбовця, всі — загинули[13][14].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. ↑ Від англ. Black Hawk — Чорний Яструб
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
    * U (utility) — легкий багатоцільовий
    • H (helicopter) — гелікоптер
Джерела
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б в г д е UH-60 Black Hawk
  3. ↑ а б в Багатоцільовий вертоліт Sikorsky UH-60 Black Hawk: «Чорний яструб», який майже все може, вміє та практикує
  4. ↑ This Is The First Photo Ever Of A Stealthy Black Hawk Helicopter. // By Joseph Trevithick and Tyler Rogoway. Updated on Nov 27, 2020
  5. ↑ а б в г д Safronov Taras (13 жовтня 2020). Військові США отримали перший вертоліт UH-60V. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  6. ↑ а б в Одна з країн відмовиться від "проблемних" гелікоптерів, які отримала на озброєння у 2000-х роках. Defense Express. 28 серпня 2022.
  7. ↑ ROCAF Sikorsky S-70C Bluehawk. Taiwanairpower.org. 11 листопада 2008. Архів оригіналу за 27 лютого 2010. Процитовано 2 березня 2010.
  8. ↑ Sikorsky S-70C(M) Thunderhawk. Taiwanairpower.org. Квітень 2008. Архів оригіналу за 5 червня 2010. Процитовано 2 березня 2010.
  9. ↑ Govindasamy, Siva (31 січня 2010). USA okays Black Hawks for Taiwan, Beijing mulls sanctions. Flight International. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 2 березня 2010.
  10. ↑ 52 Black Hawk helicopters grounded after fatal crash. Taiwanairpower.org. 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  11. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 21 лютого 2023.
  12. ↑ Головне управління розвідки отримало ще один Black Hawk. Мілітарний (укр.). Процитовано 17 березня 2024.
  13. ↑ У Вашингтоні літак зіткнувся з вертольотом і впав у річку, живих не виявили — всі подробиці. // Автор: Анастасія Гончаренко. 30.01.2025, 11:07
  14. ↑ Авіакатастрофа у США стала найбільшою за останні 24 роки. Всі вважаються загиблими. // Автор: Яна Порохня. 30.01.2025, 17:32

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: UH-60 Black Hawk
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=UH-60_Black_Hawk&oldid=47779615