Smith & Wesson Модель 1006
| Smith & Wesson Модель 1006 | |
|---|---|
 Smith & Wesson Модель 1006 | |
| Тип | Самозарядний пістолет |
| Походження |
 США |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Smith & Wesson |
| Виготовлення | 1990—1995 |
| Варіанти | Див. Варіанти |
| Характеристики | |
| Набій | 10mm Auto |
| Дія | Віддача ствола DA/SA |
| Система живлення | 9-зарядний однорядний магазин |
|
| |
Smith & Wesson Модель 1006 у Вікісховищі | |
Smith & Wesson Модель 1006 самозарядний пістолет з віддачею стволу подвійної/одинарної дії під набій 10mm Auto розроблений компанією Smith & Wesson.
Конструкція[ред. | ред. код]
Пістолет зроблено з неіржавної сталі, довжина стволу становить 5 дюймів (127 мм), однорядний магазин на 9 набоїв. За безпеку відповідають бокова затворна затримка, внутрішній розмикач магазину та блокування ударника. Приціли фіксовані та регульовані.[1]
Модель 1006 стала першим самозарядним пістолетом S&W серії 1000 третього покоління. Варіанти включать моделі 1026, 1046, 1066, 1076 (модель ФБР) та 1086. Пістолети серії 1000 були одними з найнадійніших і міцних 10-міліметрових пістолетів з коли-небудь створених, легко витримували такий потужний набій.
Іншими самозарядними пістолетами 3-го покоління компанії S&W є серії 5906, 4006 та 4506.
Користувачі[ред. | ред. код]
Модель 1076 відома як "пістолет ФБР" оскільки Бюро замовило 10,000 екземплярів пістолета Модель 1076 для своїх агентів після стрілянини у Маямі у 1986 році. Проте, з виробництвом виникли проблеми і ФБР отримали лише 2,400 пістолетів до розірвання контракту.[2] У 1990 році поліція штату Вірджинія замовила у S&W 2,200 пістолетів Моделі 1026, а у липні 1990 року отримала усе замовлення. Модель 1026 була повністю схожа на Модель 1076, але мала 5-дюймовий ствол замість 4,25 дюймового стволу. Поліція штату Вірджинія зіткнулася з проблемами у використанні пістолета та зменшеною потужністю заряду, яку рекомендувало ФБР. У 1994 році через проблеми у використанні Моделі 1026, поліція штату Вірджинія замінила його на 9 міліметровий пістолет SIG Sauer P228.
Відкликання[ред. | ред. код]
Невдовзі після появи Моделі 1006, Smith та Wesson відкликали пластикове руків'я. Виявилося, що при падінні пістолета на п'яту, пластикове руків'я могло розбитися, а пружина курка могла випасти. Користувачі, які зв'язувалися зі Smith і Wesson отримували нові руків'я безкоштовно. На новому змінному руків'ї є перфорація по центру в нижній частині п'яти, тоді як на поганих руків'ях її не було.
Моделі 1026/1076 також відкликали через важіль безпечного спуску курка, оскільки він міг вивести пістолет з ладу.[3]
Варіанти[ред. | ред. код]
- S&W 1026: Пістолет Подвійної / Одинарної дії (DA/SA) з важелем безпечного спуску / запобіжником на корпусі та 5″ стволом.
- S&W 1046: Пістолет лише Подвійної дії (DAO) з 5″ стволом.
- S&W 1066: Пістолет Подвійної / Одинарної дії (DA/SA) з важелем безпечного спуску / запобіжником на затворі та 4.25″ стволом.
- S&W 1076: Пістолет Подвійної / Одинарної дії (DA/SA) з важелем безпечного спуску / запобіжником на корпусі та 4.25″ стволом.
- S&W 1086: Пістолет лише Подвійної дії (DAO) з 4.25″ стволом.
Загальна кількість[ред. | ред. код]
Згідно з даними компанії Smith і Wesson, всього було випущено 50,796 пістолетів 10mm Auto.[4]
| Модель | Кількість |
|---|---|
| 1006 | 26,978 |
| 1026 | 3,135 |
| 1046 | 151 |
| 1066 | 5,067 |
| 1076 | 13,805 |
| 1086 | 1,660 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Supica, Jim; Nahas, Richard (2007). Standard Catalog of Smith & Wesson. Iola, Wisconsin: F+W Media, Inc. с. 297—299. ISBN 978-0-89689-293-4.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ James, Frank (15 грудня 2004). Effective Handgun Defense: A Comprehensive Guide to Concealed Carry. Iola, Wisconsin: Krause Publications. с. 59—60. ISBN 978-0-87349-899-9. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Doyle, Jeffrey Scott. Firearm Recalls & Warnings Index. FirearmsID.com. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Smith and Wesson 10mm Letter. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2015.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||