Варанопсеїди
Варанопсеїди | |
---|---|
Скелет Varanops brevirostris | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Амніоти (Amniota) |
Родина: | †Варанопсеїди (Varanopidae) Romer та Price, 1940 |
Роди | |
Див. текст | |
Вікісховище: Varanopidae |
Варанопсеїди або варанопіди (Varanopseidae або Varanopidae) — родина ранніх синапсид з ряду пелікозаврів, відома переважно з пермських відкладень Техасу і Оклахоми (найпізніші шари ранньої пермі США). Також окремі варанопіди зустрічаються у середньопермських відкладеннях Росії (Мезенська фауна) і ПАР (зони Tapinocephalus і Pristerognathus). Варанопсеїди у цих екосистемах виконували роль дрібних хижаків і комахоїдних. Лише деякі з них могли бути домінантними хижаками у своїх екосистемах, і то лише в умовах, коли біоресурсів було недостатньо для існування більших хижаків.
Загалом варанопсеїди були досить примітивними істотами, хоча пізніші з них набули деяких рис розвиненіших синапсид. Наприклад, у пізніших, великих представників Varanopseidae були ікла — трохи більші зуби у верхній щелепі. У цілому ж зуби варанопсеїд однакові за формою, сплощені, з ріжучим краєм. Нерідко зуби загнуті назад, для утримання здобичі.
Череп варанопсеїд при погляді зверху вузький і має трикутну форму. Також є великі очниці, при, тому що кісткове очне кільце займає набагато меншу площу, ніж сама очниця. Великий розмір має і тім'яне вікно.
Скроневі вікна у варанопід розміщені дуже низько, але зате вони витягнуті в довжину. Враховуючи, що верхній край нижньої щелепи в районі кріплення м'язів у варанопід виступає набагато слабкіше, ніж у великих хижих пелікозаврів, можна вважати, що варанопсеїди були менш ефективними хижаками, ніж, наприклад, диметродон, натомість їхній череп був набагато легшим і їм було набагато простіше полювати на дрібну здобич.
Клас Synapsida
- Родина Varanopidae
- Apsisaurus
- Archaeovenator
- Ascendonanus
- Basicranodon (можливо, молодший синонім Mycterosaurus[1])
- Dendromaia
- Eoscansor
- Pyozia
- Thrausmosaurus? (nomen dubium)
- Підродина Mesenosaurinae
- Cabarzia
- Mesenosaurus
- Клада Afrothyria[2]
- Підродина Varanopinae
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Benson, R.J. (2012). Interrelationships of basal synapsids: cranial and postcranial morphological partitions suggest different topologies. Journal of Systematic Palaeontology. 10 (4): 601—624. doi:10.1080/14772019.2011.631042.
- ↑ Frederik Spindler; Ralf Werneburg; Joerg W. Schneider; Ludwig Luthardt; Volker Annacker; Ronny Rößler (2018). «First arboreal 'pelycosaurs' (Synapsida: Varanopidae) from the early Permian Chemnitz Fossil Lagerstätte, SE Germany, with a review of varanopid phylogeny». PalZ. 92 (2): 315—364. doi:10.1007/s12542-018-0405-9.
- Benson, R. B. J. (2012). Interrelationships of basal synapsids: cranial and postcranial morphological partitions suggest different topologies. Journal of Systematic Palaeontology iFirst: 1-24. DOI:10.1080/14772019.2011.631042
- Botha-Brink, J., Modesto, S. P. (2009). Anatomy and relationships of the Middle Permian varanopid Heleosaurus scholtzi based on a social aggregation from the Karoo Basin of South Africa. Journal of Vertebrate Paleontology 29 (2): 389—400. DOI:10.1671/039.029.0209
- Reisz, R. R., Dilkes, D. W. (2003). Archaeovenator hamiltonensis, a new varanopid (Synapsida: Eupelycosauria) from the Upper Carboniferous of Kansas. Canadian Journal of Earth Sciences 40: 667—678. DOI:10.1139/e02-063 (англ.)
- Reisz, R. R., Laurin, M., Marjanovic, D. (2010). Apsisaurus witteri from the Lower Permian of Texas: yet another small varanopid synapsid, not a diapsid. Journal of Vertebrate Paleontology 30 (5): 1628—1631. DOI:10.1080/02724634.2010.501441 (англ.)
- Romer, A. S., Price, L. I. (1940). Review of the Pelycosauria. Geological Society of America Special Paper 28: 1-538. (англ.)
- Таксономія варанопсеїд [Архівовано 17 червня 2012 у WebCite] на paleofile.com (англ.)
- Інформація про представників на palaeos.com (англ.)
- Кэрролл Р. Палеонтология и эволюция позвоночных. — т.2. — М., 1993. — С. 183.
- Ивахненко М. Ф. Тетраподы Восточно-Европейского плакката — позднепалеозойского территориально-природного комплекса. — Пермь, 2001. — С. 79–80. — (Труды Палеонтологического института РАН, том 283) — 1000 прим. — ISBN 5-88345-064-4.
- Ивахненко М. Ф. Эволюция позднепалеозойских тетрапод как эволюция их биоморф. В сб.: Эволюция позднепалеозойский тетрапод как эволюция их биоморф. — М.: Товарищество научных изданий КМК. — 2006. — 600 с. — С. 373—393. Текст
- Ископаемые рептилии и птицы, ч.1. — под ред. М. Ф. Ивахненко и Е. Н. Курочкина. — М., Геос., 2008. — С. 95—100.