Єнін Євгеній Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єнін.
Єнін Євгеній Володимирович
Народився 19 листопада 1980(1980-11-19)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Помер 18 січня 2023(2023-01-18) (42 роки)
Авіакатастрофа в Броварах
·гелікоптерна аваріяd[1]
Поховання Байкове кладовище
Країна  Україна
Діяльність дипломат, політик
Галузь дипломат і політик
Alma mater Національна академія Служби безпеки України
Науковий ступінь Кадидат політичних наук
Знання мов українська, англійська, італійська і румунська
Посада Перший заступник Міністра внутрішніх справ України
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня Орден «За мужність» III ступеня

Євгеній Володимирович Єнін (19 листопада 1980, м. Дніпропетровськ — 18 січня 2023, м. Бровари, Київська область) — український дипломат і правник. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України[2] 6 вересня 2021 — 18 січня 2023 року. Член Комісії при Президентові України з питань громадянства[3]. Агент України у справах України проти РФ у міжнародних судах[4]. Обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ України (15 квітня 2020 — 6 вересня 2021), заступника Генерального прокурора України (2016—2019), радника-посланника Посольства України в Італії (2012—2016). Загинув в авіакатастрофі в Броварах 18 січня 2023 року[5][6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта і ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1980 року в Дніпрі.

З липня 1997 року по червень 2002 року — курсант Національної академії СБУ, яку закінчив з відзнакою у 2002 році за спеціальністю «Правознавство».

У 2010 році захистив дисертацію на тему «Забезпечення національних інтересів України у процесі врегулювання придністровського конфлікту» та здобув науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності «Основи національної безпеки держави».

У 2012 році закінчив Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі і здобув кваліфікацію юрист-міжнародник.

З липня 2002 року по грудень 2005 року — проходив військову службу на посадах офіцерського складу в оперативних підрозділах Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З грудня 2005 року по березень 2010 року обіймав посади третього та другого секретаря Посольства України в Республіці Молдова.

З березня по липень 2010 року — другий секретар сектора з питань придністровського врегулювання Міністерства закордонних справ України.

З липня по жовтень 2010 року — другий секретар відділу країн Південно-Східної Азії та Океанії Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З жовтня 2010 року по вересень 2011 року — другий та перший секретар відділу країн Далекого Сходу Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З вересня по листопад 2011 року — в.о. начальника другого східноєвропейського відділу Четвертого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З листопада 2011 року по листопад 2012 року — в.о. начальника, начальник відділу Причорноморських країн Управління країн Південної Європи, Балкан та Південного Кавказу Третього територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

Перебуваючи на посаді начальника відділу Румунії, Молдови та Балкан МЗС України брав участь у переговорному процесі з Урядом Молдови щодо «пакетного врегулювання» проблемних питань двосторонніх відносин (демаркація, взаємне визнання власності, екологічні питання). Результатом стало початок демаркації придністровської ділянки українсько-молдовського кордону.

З листопада 2012 року по грудень 2014 року обіймав посаду радника Посольства України в Італійській Республіці.

З грудня 2014 року по червень 2016 року — радник-посланник Посольства України в Італійській Республіці.

Заступник Генерального прокурора України[ред. | ред. код]

7 червня 2016 року — призначений заступником Генерального прокурора України.

На посаді заступника Генерального прокурора України опікувався питаннями міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, зокрема щодо виявлення, арешту та повернення в Україну злочинних активів, а також щодо розшуку та екстрадиції в Україну ВІП-втікачів, видачі з України правопорушників за запитами іноземних держав. Координував співпрацю України з Міжнародним кримінальним судом.

Подав у відставку у квітні 2019 року.[7]

Заступник Міністра закордонних справ України[ред. | ред. код]

З 15 квітня 2020 — заступник Міністра МЗС України Дмитра Кулеби

24 серпня 2021 року присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу[8].

Перший заступник Міністра внутрішніх справ України[ред. | ред. код]

З 6 вересня 2021 — перший заступник Міністра МВС Дениса Монастирського[9]. Як перший заступник міністра курував половиною напрямків системи МВС: Державну службу з надзвичайних ситуацій, Державну міграційну службу та Національну поліцію [10].

Ініціатор проєкту евакуаційних груп Нацполіції «Білий Янгол» на лінії бойових дій[11].

Агент України в міжнародних судах[ред. | ред. код]

Президент України Володимир Зеленський 21 травня 2020 року уповноважив Є. Єніна виступати агентом України у справах України проти Російської Федерації, що розглядаються Міжнародним Судом ООН щодо порушення Російською Федерацією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та арбітражними трибуналами та відповідно здійснювати представництво України у зазначених справах.

22 травня 2020 року Україна підготувала меморандум для Міжнародного трибуналу ООН, в якому містяться пояснення із доказовими матеріалами, у процесі проти РФ за Конвенцією ООН з морського права.

«У цьому документі — факти, докази, показання свідків щодо порушень Росією міжнародних конвенцій, що мали місце у 2018 році в районі Керченської протоки. Завдяки рішучим діям Президента України наші моряки повернулись додому. Але моральна та матеріальна шкода, заподіяна за час незаконного утримання нашим військовим та суднам, має свою ціну. І ми не залишимо це без міжнародної правової відповіді», — написав Є. Єнін на своїй сторінці у Facebook[12]

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

З липня 2019 року по квітень 2020 року обіймав посаду заступника виконавчого директора Українського інституту майбутнього та позаштатного консультанта Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. За цей період взяв участь у підготовці, розробці та опрацюванні низки законопроєктів.

31 липня 2020 року в Українському інституті майбутнього відбулась презентація книги за співавторством Є. Єніна «Конфлікти, що змінили світ»[13].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Указами Президента України нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та орденом «За заслуги» III ступеня.[14] Орден Ріо Бранку - найвища державна нагороду Бразилії[15] (посмертно).

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений, мав двох дітей.

Смерть[ред. | ред. код]

Загинув вранці 18 січня 2023 року внаслідок падіння гелікоптера ДСНС у м. Бровари, Київської області[16].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

01 вересня 2023 року Павлоградському ліцею № 9 присвоєно ім'я Євгенія Єніна.[17]

08 вересня 2023 року в Академії СБУ відкрили пам’ятну стелу Євгенію Єніну та назвали на його честь бібліотеку [18]

2 квітня 2024 року у місті Харків вулицю Бакуліна перейменували на вулицю Євгенія Єніна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.idnes.cz/zpravy/zahranicni/ukrajina-rusko-valka-nehoda-helikoptera-vrtulnik-smrt-ministr-vnitra-denys-monastyrskij.A230118_135626_zahranicni_dtt
  2. ↑ Про призначення Єніна Є.В. заступником Міністра закордонних справ України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416-2020-р. 15 квітня 2020. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  3. ↑ Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 229/2020 «Про зміни у складі Комісії при Президентові України з питань громадянства»
  4. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №332/2020-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  5. ↑ Внаслідок падіння гелікоптера в Броварах загинуло керівництво МВС - Мілітарний. web.archive.org. 18 січня 2023. Архів оригіналу за 18 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
  6. ↑ У Броварах загинуло керівництво МВС: міністр Денис Монастирський, його заступник і державний секретар. LB.ua. Процитовано 18 січня 2023.
  7. ↑ Єнін каже, що подав у відставку через "Курченкогейт". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 25 вересня 2020.
  8. ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2021 року № 439/2021 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  9. ↑ Монастирський представив свою команду: хто отримав крісла в МВС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  10. ↑ Євгеній Єнін про ключові зміни в структурах МВС (uk-UA) , процитовано 26 лютого 2024
  11. ↑ Евакуаційні групи «Білий Янгол» запрацювали на всій лінії бойових дій Донеччини. dn.gov.ua. Процитовано 3 лютого 2023.
  12. ↑ Eugene Enin. www.facebook.com. Процитовано 25 вересня 2020.
  13. ↑ Презентація книги «Конфлікти, що змінили світ» – Український інститут майбутнього (укр.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №168/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
  15. ↑ Дипломат Євгеній Єнін отримав найвищу державну нагороду Бразилії.
  16. ↑ Внаслідок падіння гелікоптера в Броварах загинуло керівництво МВС
  17. ↑ У День знань в Павлограді перейменували ліцей на честь загиблого першого заступника Міністра внутрішніх справ України Євгенія Єніна. mvs.gov.ua (укр.). Процитовано 3 грудня 2023.
  18. ↑ В Академії СБУ відкрили пам’ятну стелу Євгенію Єніну та назвали на його честь бібліотеку.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єнін_Євгеній_Володимирович&oldid=42247939