Іван Дзиковський
| Іван Миколайович Дзиковський | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1652 — 1670 | |||
| Попередник: | Започатковано | ||
| Спадкоємець: | Михайло Ґонта | ||
| |||
| 1652 — 1652 | |||
| Народження: | невідомо | ||
| Смерть: |
27 вересня 1670 Острогозьк | ||
| Національність: | українець (черкас) | ||
| Країна: | Московське царство | ||
| Релігія: | православний | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Військо Запорозьке, Слобідська Україна | ||
| Рід військ: | козацтво | ||
| Звання: | полковник | ||
| Командував: | полк | ||
| Битви: | Острогозьке антимосковське повстання | ||
Іван Миколайович Дзиковський (Дзиньковський), за іншою версією Зіньківський[1][2] (до 1630 — 27 вересня 1670) — український військовий та політичний діяч доби Богдана Хмельницького, один із перших (опісля Острянина) українських колонізаторів Слобожанщини. Наказний полковник Чернігівсього полку Гетьманщини. Засновник міста Острогозьк. Полковник Острогозького полку Слобідської України (1652-1670). Керівник Острогозького антимосковського повстання.
Жертва московського терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Час та місце народження до 1652, у джерелах не зафіксовані. Єдине, що можливо сказати: станом на 1652 рік він був наказним полковником Чернігівського адміністративно-козацького полку Гетьманщини.
На початку 1650-х на чолі великого загону переселенців (близько 2000 осіб) з Ніжинського, Прилуцького та Чернігівського полків Дзиковський прибув у Слобідську Україну, де 21 березня 1652 на річці Тиха Сосна (притока Дону), неподалік від урочища Рибний Плес, заснував місто Острогозьк (нині місто Воронізької області РФ) — згодом адміністративний центр Острогозького полку.
Козаки на чолі з полковником зробили вагомий внесок у господарче освоєння та оборону Слобожанщини від Кримського Татарстану. Від 1667 Дзиковський підтримував контакти з керівником Визвольної війни повользьких країн від Московського царства, зокрема зі Степаном Разіним. 1670 очолив виступ козаків і мешканців Острогозька, які в ніч на 9 вересня, об'єднавшись із прибулим до міста передовим загоном разінців, захопили й стратили московського воєводу Мезенцева, приказного Горєлкова і митних відкупщиків.
Повстання Острогозького полку, підтримане робітниками Торських соляних промислів, стало першим у ланцюгу збройних виступів проти царських воєвод, що прокотилися Слобідською Україною 1670-1671. 11 вересня, внаслідок змови частини острогозької козацької старшини, духовенства і московських поміщиків, яких підтримали московські урядові військові підрозділи, Дзиковського і групу його прибічників заарештовано. Полковника стратили, а його майно конфіскували. До катувань і страти було засуджено його дружину, а четверо дітей та племінницю відправлено на довічне заслання до Сибіру.
Ось як про це пише Дмитро Багалій:
|
Перший полковник Острогозького полка Зіньківський пристав до повстання Ст. Разина, поубивав приказних, його скинуто за се з посади і карано горлом — обрублено руки по лікоть, ноги по коліна і повішено, і навіть жінку його покарано смертю, а дітей вислано у Сибір і одібрано у них усе майно.[3] | 
|
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У Центральному районі міста Воронеж, у місті Острогозьк вулиці названі на честь Івана Дзиковського.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тинченко Я.Ю. Від козаків до гусарів К.: Темпора (2018) 214 с. (121 с.)) ISBN 978-617-569-333-9.
- ↑ Саме, як Зіньківський, а не Дзиковський, згадується він у тогочасних документах (Грамота Острогозькому полковнику Івану Зіньківському від царя Олексія Михайловича, 1670-го року: Топографическое описание Харьковского наместничества. — М., 1788. — С. 34.). Зіньківським називає його і відомий дослідник історії Слобожанщини Дмитро Багалій (Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — Х.,1918).
- ↑ Багалій Д.І. Історія Слобідської України. - Х.,1918.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- В. А. Смолій. Дзиковський Іван [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 378. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Дмитро Багалій. Історія Слобідської України. — Х.,1918. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Ігор Роздобудько. Острогозький полк — найсхідніший полк козацької України. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |