Їжатцеві
| Їжатцеві Період існування: ранній міоцен — сучасність
| |
|---|---|
| |
| Hystrix cristata | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Підряд: | Їжатцевиді (Hystricomorpha) |
| Інфраряд: | Hystricognathi |
| Парворяд: | Phiomorpha |
| Родина: | Їжатцеві (Hystricidae) |
| Роди | |
 Вікісховище: Hystricidae
| |
Їжатцеві[1][2], їжатцюваті[3], (Hystricidae) — родина гризунів, що налічує 3 роди й 11 сучасних видів, які проживають в Африці (окрім Мадагаскару), південній Азії й Італії (Hystrix cristata, можливо, ввезений римлянами). Найбільш ранній знайдений викопний матеріал належить міоцену Європи. Їжатцеві передусім рослиноїдні; наземні й нічні тварини.
Родинні групи[ред. | ред. код]
Родина їжатцевих належить до підряду їжатцевиді (Hystricomorpha), до складу якого також включають представників родин кавієві (Caviidae), агутієві (Dasyproctidae), шиншилові (Chinchillidae), аброкомові (Abrocomidae), пакові (Cuniculidae) та ін.
Нерідко їжатцевих (Hystricidae) об'єднують у спільну групу з еретизоновими, або голкошерстовими (Erethizontidae) через їхню схожість у розвитку голчастого покриву. У літературі для такого об'єднаного таксона поширена назва "дикобраз". Попри це, така схожість є наслідком паралелізму, і розвиток голчастих покривних утворів характерних для багатьох груп підряду їжатцевидих. Тепер родини Hystricidae та Erethizontidae відносять до різних парврядів:
- старосвітських їжатцевих (Hystricidae) — до парвряду їжатцевидих (Hystricomorpha s. str.)
- новосвітських голкошерстових (Erethizontidae) — до парвряду кавієвидих (Caviomorpha)
Зовнішність[ред. | ред. код]
Їжатцеві — це середніх розмірів або великі гризуни, що мають коренасту будову тіла, довжина хвоста не більш ніж половина довжини тіла й голови, кінцівки короткі; спину, боки, частину хвоста покривають голки чи шипи аж до 35 см довжиною. Діапазон довжини голови й тіла: 35–93 см, довжини хвоста: 2,5–26 см; вага: 1,5–30 кг.
Таксономія[ред. | ред. код]
Родини налічує три роди і 11 видів.
- Родина Їжатцеві[4] (Hystricidae)
- Рід Atherurus (їжатка)
- Вид Atherurus africanus (їжатка африканська)
- Вид Atherurus macrourus (їжатка азійська)
- Рід Trichys (довгохвостий їжатець)
- Вид Trichys fasciculata (довгохвостий їжатець)
- Рід Hystrix (їжатець)
- Підрід Hystrix
- Вид Hystrix africaeaustralis (їжатець африканський)
- Вид Hystrix cristata (їжатець чубатий, або гребінчастий)
- Вид Hystrix indica (їжатець індійський)
- Підрід Acanthion
- Підрід Thecurus
- Вид Hystrix crassispinis (їжатець товстоголковий)
- Вид Hystrix pumila (їжатець філіппінський)
- Вид Hystrix sumatrae (їжатець суматранський)
- Підрід Hystrix
- Рід Atherurus (їжатка)
Викопні: Sivacanthion, Xenohystrix, кілька видів Hystrix.
Поведінка[ред. | ред. код]
Їжатці, на відміну від своїх дендрофільних родичів з Нового світу (Erethizontidae), доволі повільні й наземні тварини. Вони переважно нічні. Пожива складається переважно з різноманітної рослинної їжі, це може бути диня, виноград, манго, ананас, цукрова тростина, але обгризання кісток і харчування падлом також за ними помічається. Також вони часто обгризають кору та стовбури дерев для регулювання зношування зубів. Головні вороги: дикі коти, хижі птахи, гієни, пітони, а також люди, які вбивають їжатців заради м'яса, заради прикрас чи амулетів, або тому, що вважають їх шкідниками господарства, бо вони обгризають стовбури дерев.
Місця проживання[ред. | ред. код]
Поширені в південній Європі, південній Азії (в тому числі на багатьох островах), великій частині Африки. Можуть проживати в пустелях, на кам'янистих ділянках, в горах, саванах, серед орних земель, у лісах. Часто використовують покинуті глибокі нори інших тварин; також живуть у печерах, ущелинах, порожнистих деревах або глибоких норах, які вони викопали самі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
- ↑ Царик, Й.В. Хамар, І.С., Дикий І. В. та ін. Зоологія хордових. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — С. 306.
- ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 20.
- ↑ Іноді у наукових працях може траплятися стара русифікована назва родини: «дикобразові»: Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
Джерела[ред. | ред. код]
- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)
- Myers, P. 2001. "Hystricidae" (On-line), Animal Diversity Web [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 224. — ISBN 0763762997.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|