Абрамов Федір Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абрамов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Федір Абрамов.

Абрамов Федір Олексійович
Народився8 (21) березня 1904
Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[1]
Помер5 грудня 1982(1982-12-05)[1] (78 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Російська імперія → СРСР СРСР
Національністьукраїнці[1]
Діяльністьгеолог
Alma materНаціональний технічний університет «Дніпровська політехніка» (1930)[1]
Галузьгірнича справа
ЗакладНТУ ДП
Інститут геотехнічної механіки імені М. С. Полякова НАН України[1]
Посадазавідувач кафедри аерології та охорони праці Національного гірничого університету в 1940—1969 роках
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Аспіранти, докторантиЗорін Андрій Микитович
ЧленствоАН УРСР[1]
Війнанімецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки Заслужений діяч науки Української РСР

Фе́дір Олексі́йович Абра́мов (* 8 (21) березня 1904(19040321), колишній рудник Скальковський, передмістя Лисичанська — сучасна Луганська область — † 5 грудня 1982) — український вчений в царині гірничої справи, доктор технічних наук — 1952, професор — 1952, член-кореспондент АН УРСР — 1967, заслужений діяч науки УРСР — 1974.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1930 року закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, викладав у ньому. З 1962 працює в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР.

З 1940 по 1969 рік (із перервою в 1941—1944) завідував кафедрою аерології та охорони праці Національного гірничого університету.

Учасник Другої світової війни.

У 1952 році захистив докторську дисертацію, котра була присвячена дослідженню аеродинаміки вертикальних стовбурів шахт з новими видами армування.

На кафедрі розробляли методики, необхідні при швидкому будівництві Московського метрополітену в 1950-х роках.

До 1982 року керував відділом рудникової аерогазотермодинаміки інституту геотехнічної механіки.

Керував дослідженнями, що були висвітлені в «Довіднику по рудниковій вентиляції», в творчий колектив входили О. С. Гершун, Б. Є. Грецінгер, В. А. Долинський, А. Ф. Мілетич, Л. П. Роменський, В. Е. Стрейманн, М. В. Шибка, Г. А. Шевелєв.

Є засновником наукової школи в царині рудникової вентиляції.

Першим в СРСР обґрунтував та довів на практиці економічну й технічну доцільність застосування індивідуального кріплення очисних вибоїв шахт Донбасу.

Його праці стосуються проблем провітрювання і аерогазодинаміки шахт, запобігання раптовим викидам вугілля, породи і газу в них.

Розробив методику контролю-депресивної зйомки провітрювання шахт і рудників.

На шахтах Донбасу був запроваджений запропонований ним клиновий принцип виймання металевих стояків.

Був ініціатором та одним із розробників серії моделюючих приладів, що впроваджувалися у промисловість.

Під його керівництвом:

  • створено аеродинамічні засоби регулювання дебіту повітря на видобуткових дільницях,
  • здійснено математичне обґрунтування перехідних аерогазодинамічних процесів,
  • розроблено алгоритми та програми розрахунку вентиляції шахт,
  • закладено теоретичні основи електричного моделювання шахтних вентиляційних мереж.
Могила Федора Олексійовича Абрамова на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпрі

Нагороджений орденом Леніна, орденами і медалями, Державною премією УРСР 1976 року — за розробку та втілення в життя методики подолання газового бар'єру, котрий забезпечує на сильнозагазованих шахтах лавове навантаження понад 1000 тон в добу.

Зареєстровано його винахіди «Спосіб вимірювання дебітів метану з дегазаційних скважин» — співавтор, зокрема, з В. Е. Фрундіним,

  • «Іскробезпечний метанометр з уніфікованим виходом», у співавторстві.

Деякі з надрукованих його наукових робіт:

  • «Електричне моделювання вентиляційних мереж вугільних шахт», 1957, Москва, «Вуглетехвидав», разом з Н. А. Фроловим,
  • «Прилади для контролю вентиляції шахт», навчальний посібник, разом з А. Ф. Мілєтичем, 1960, Москва, «Держгіртехвидав»,
  • «Моделювання вентиляційних мереж шахт», 1961, у колективі,
  • «Аеродинамічний опір гірських виробіток та тунелів метрополітену», разом з В. А. Долинським та І. А. Ідельчиком, 1964, Москва, «Недра»,
  • «Лабораторний практикум по рудничній вентиляції», разом з В. А. Бойком та В. А. Долинським, 1966,
  • «Автоматизація провітрювання шахт» — з В. А. Бойком, Київ, «Наукова думка», 1967,
  • «Моделювання динамічних процесів рудничної аерології» — з Л. П. Фельдманом, 1981,
  • «Фізико-хімічний спосіб запобігання газодинамічних явищ у вугільних шахтах» — Абрамов, В. А. Олейник, В. В. Репка, Г. А. Шевелєв, 1982, «Наукова думка», Київ.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж АБРАМОВ Фёдор Алексеевич // Український радянський енциклопедичний словник, Украинский советский энциклопедический словарь — 2-е изд. — Киев: Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1988. — Т. 1. — С. 9.
Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абрамов_Федір_Олексійович&oldid=43186698