Анджей Гавронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґавро́нський Анджей
Gawroński Andrzej
Народився20 квітня 1885(1885-04-20)[1]
Женева, Швейцарія[1]
Помер11 січня 1927(1927-01-11)[1] (41 рік)
Юзефув, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща[1]
КраїнаПольща
Діяльністьмовознавець, філолог, орієнталіст
Alma materЛьвівський університет
Галузьмовознавство
ЗакладЯгеллонський університет
ЛНУ ім. І. Франка
Вчене званняпрофесор
Відомі учніЄвгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович
ЧленствоПольська академія знань
БатькоФранцішек Равіта-Ґавронський[1]
Брати, сестриZofia Kozarynowad[1]
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі

Ґавро́нський Анджей (пол. Andrzej Gawroński; * 20 червня 1885, Львів — † 11 січня 1927, Юзефув, Польща) — польський учений-поліглот, орієнталіст, перекладач, професор Львівського університету.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 20 червня 1885 р. у Львові. Батько Францішек Равіта-Ґавронський був відомим польським істориком, письменником та журналістом.

Мати Антоніна (до шлюбу Мілковська) — викладачка та перекладачка, у 18991901 рр. вона у Львові для своєї приватної школи для дівчат винаймала частину приміщень у будинку за адресою вул. Панська, 5 [1] [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.].

Був внуком Зигмунта Мілковського, а також старшим братом польської письменниці Зофії Козаринової.

Навчання

[ред. | ред. код]

Навчався у початковій школі у Львові, згодом — у гімназіях в Перемишлі та у Львові.

Займався дослідженнями з лінгвістики у Львівському університеті (19031905). Упродовж 19051907 рр. навчався в університеті в Лейпцигу, де 1907 р. захистив докторську дисертацію («Лінгвістичні дослідження Мркхакатики та Дасакумаракатики»). У цьому ж навчальному закладі працював над габілітаціною роботою на тему: «До питання про Мркхакатику».

У 1909 р. отримав стипендію Яґеллонського університету.

Науково-педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

В березні 1912 р. в Кракові пройшов габілітацію («Трансцендентний характер індусів як тло ставлення людини до природи в санскритській літературі»).

У вересні 1913 р. почав працювати доцентом Яґеллонського університету та завідувачем кафедри санскриту (з 1916 р. — надзвичайний професор). Читав лекції з історії санскритської мови, з порівняльної граматики індоєвропейських мов.

1917 р. лінгвісту запропонували посаду професора у Львівському університеті, цього ж року переїжджає до Львова. Він став завідувачем кафедри порівняльного мовознавства.

18 вересня 1918 р. у Львівському університеті була відкрита кафедра сходознавства, яку мав очолити Анджей Ґавронський. Проте кафедра розпочала свою роботу аж у 1920 р. через політичні події (розпад Австро-Угорської імперії, початок українсько-польської війни у 1918 р.) Тоді Львів був у складі Польської держави. 23 лютого 1920 р. Міністерство освіти Польщі надало А.Ґавронському звання професора санскриту[2].

Його учнями були Євгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович.

Активно цікавився проблемами індуїстики[3]. У 1926 р. він створив Інститут орієнталістики у Львівському університеті[4].

З 1920 р. брав участь у Львівському науковому товаристві. Був ініціатором створення Товариства любителів польської мови у 1920 р. і Польського мовознавчого товариства у 1925 р.

19211926 рр. був членом-креспондентом Польської Академії наук, а у 1926 р. став її дійсним членом. Крім того, брав участь у створенні орієнталістичного руху у Львові.

У 1925 р. був нагороджений хрестом ордену Polonia Restituta.

Ініціював створення «Східної бібліотеки» в Національному інституті ім. Оссолінських у Львові та православний щорічник (сьогодні — сходознавчий щорічник).

Учений-поліглот

[ред. | ред. код]

Сучасні дослідники вважають, що А. Ґавронський знав 57 мов (на 40 вмів вільно писати[5]). За деякими підрахунками він володів 140-а мовами[6]. Одного разу вчений сказав: «Я можу говорити і писати 40 -а мовами, я розумію близько 100-а, якими можу читати». Серед них були сучасні європейські мови, а також азійські та африканські. У бібліотеці, яка залишилася після А. Ґавронського, були знайдені книги на багатьох мовах світу. У більшості з них на полях помітні нотатки, які залишив Ґавронський, написані тією ж мовою, що й сама книга.

Завершення життя

[ред. | ред. код]

Упродовж кількох років А. Ґавронський хворів на туберкульоз легень. Саме тому він часто їздив на лікування за кордон. Помер 11 січня 1927 р. в Юзефуві поблизу Варшави.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Catalog of the German National Library
  2. Державний архів Львівської області (далі — ДАЛО), ф. 26 (Львівський університет), оп. 5, спр. 334, арк. 5, 27.
  3. Gawroński A. Cleanings from Aśvaghōsa's Buddhacarita // Rocznik Oryentalistyczny. Kraków, 1914—1915. T. I. Cz. 1. S. 1–42; Ejusd. The digvijaya of Radhu and some connected problems // Rocznik Oryentalistyczny. T. I. Cz. 1. S. 43–82; Ejusd. Bindusāra Māurya //Rocznik Orjentalistyczny. T. II. S. 21– 25.
  4. ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 334, арк. 69.
  5. Słuszkiewicz E. Wspomnienie o Andrzeju Gawrońskim w dziesięciolecie zgonu // Rocznik Orjentalistyczny. 1936. T. XII. S. 218—219.
  6. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — С. 127.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Галенко І. Професор Анджей Гавронський про роль емоцій у мові [Текст] / І. Галенко // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 15. — С. 3-8.
  • Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ століття / А. Козицький // Вісник Львівського університету. Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 389—410.
  • Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 448 с.
  • Polski Słownik Biograficzny, t. VII, Kraków 1948—1958
  • Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J, Wrocław 1983
  • Powszechna encyklopedia filozofii, t. 3, Lublin 2002, s. 721—722.
  • Obszerne wspomnienia siostry, Zofii Kozarynowej, w: Znak 34 (1982), s. 579—604.
  • Janusz Fedirko. Fenomenalny multilingwinista. Profesor Andrzej Gawroński (1885—1927). «Alma Mater», s. 73-79, Nr 2 (100) z 2008. Uniwersytet Jagielloński. ISSN 1427—1176.

Посилання

[ред. | ред. код]