Андрій Немирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Немирович.
Андрій Немирович
пол. Andrzej Niemirowicz
Народився1462
Померне раніше 15 березня 1540 і не пізніше 16 серпня 1540
Країна Велике князівство Литовське
УчасникБитва під Ольшаницею і Литовсько-московська війна 1534—1537
ПосадаКиївський воєвода[1], польний гетьман литовський[2], Овруцький старостаd, Мозирський старостаd[3], Черкаський староста[d][4][3], Q111918711?[5] і Q112913547?[3]
РідНемировичі
БатькоЯків Немировичd
У шлюбі зQ130541733?[6][7]

Битва під Стародубом

Андрій Немирович гербу Ястребець (рідше Андрій Немирич, пол. Andrzej Niemirowicz, лит. Andrius Nemirovičius; близько 1462 — липень 1541[8]) — державний діяч Великого князівства Литовського, польний гетьман литовський в 1536—1541 роках, воєвода київський в 1514—1541 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]
Варіант гербу Ястребець
Герб Київського воєводства

За даними польського дослідника Станіслава Алєксандровіча, походив з роду Немировичів, які перейшли на католицтво. Одним з його предків був Іван Немиря — полоцький староста, якого 1413 року прийняли до шляхти гербу Ястребець на Городельській унії. Його сином був Микола Іванович (†перед 1489) — староста вітебський, маршалок господарський. Батько — Яків Іванович Немирович (†перед 1494), мати — Святохна, вдова Андрушка Довгірдовича, невістка Івана Довгерда. Шлюб батьків відбувся після 1459 року.[9] Мав сестру Ядвіґу, яка в заповіті, підтвердженому королем 1 травня 1525 року в Кракові, записала маєток Коркожиська (Віленський повіт).[8]

Разом з братом Юрієм брав участь, відзначився в битві проти татар під Клецьком 6 серпня 1506 року. Намісник: 1509 року — в Мозирі, 16 липня 1511 — в Черкасах. 1511 року розбив татар (мали загинути бл. 8000) в урочищі Рутка (20 миль від Києва).

Брав участь у численних битвах з татарами, добре знав тактику супротивника, методи боротьби з раптовими рейдами їх кінних загонів. У 1514 році, враховуючи його досвід воєначальника і в зв'язку з необхідністю захисту південних кордонів Великого князівства Литовського від татарських нападів, Андрій Немирович був призначений воєводою київським. Того ж року, спільно із слуцьким князем Юрієм Олельковичем, розбив кримських татар у битві в урочищі Рутна коло Києва. Перед 26 травня[8] 1514 року став воєводою київським. 1521 року на вимогу короля залишився в Києві для його оборони. 1522 року отримав державлення Свіслоцької волості. Сприяв відновленню Київського замку.

Жорстоко пригноблював місцеве населення. Згідно з історичними документами, в 1523 році київські селяни скаржилися на нього королю польському і великому князю литовському Сигізмунду I Старому. У 1529 році А. Немирович через свого намісника Федька Андрійовича Киселя був державцем чорнобильського замку.[10]

Під керівництвом великого гетьмана литовського Костянтина Острозького спільно зі старостою черкаським Остафієм Дашкевичем в ході битви під Ольшаницею близько Києва 27 січня 1527 року здобув перемогу над військом Кримського ханства.

Після поховання князя Костянтина Острозького в Києві хан Іслам Солтан вислав на прикордонні землі відділ з 650-ти вершників для грабунку. А. Немирович та Остафій Дашкевич очолили 1500-кінну погоню, розбили ворогів біля урочища Півозеро на межі вересня — жовтня 1530 року.[11] Після закінчення в 1534 році перемир'я і початку нової московсько-литовської війни Андрій Немирович з численною раттю вступив у межі підконтрольної Московщині Чернігово-Сіверщини, обложив Стародуб і Чернігів але змушений був відступити. Згодом брав участь в успішному звільненні Гомеля[12].

У 1536 році:

  • отримав посаду овруцького старости[13]
  • король Сигізмунд послав Немировича з військом до Себежу — нещодавно збудованої московитами на литовських землях дерев'яно-земляної фортеці. Облога також виявилася невдалою.

Точна дата смерті невідома; можна вважати, помер на початку липня 1541.[8]

Сім'я

[ред. | ред. код]

За Пшездзєцьким, дружина — Богдана. За Бонєцьким, дружина — Мілохна, сестра Остафія Дашкевича; це — правдоподібніше через багаторічні співпрацю, війни. Мали мати доньку Богдану — дружину Олізара Вовчковича. Щоправда, королівський вирок від 25 лютого 1536 року назвав сестру О. Дашкевича Мілохну Немирину київською земянкою, не вказавши імені, статусу чоловіка, який тоді вже мав «вагу». Діти: Бутрим — тіун віленський, Іван — намісник чечерський, Вацлав, Ядвіґа. Всі померли раніше за батька.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 66. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 154.
  3. ↑ а б в Jaszczołt T. Ród Niemiry z Wsielubia. Niemirowiczowie i Szczytowie herbu Jastrzębiec do połowy XVI wieku // Unia w Horodle na tle stosunków polsko-litewskich: 600 lat unii horodelskiej ― od Krewa do Zaręczenia wzajemnego Obojga Narodów / за ред. S. Górzyński — Warszawa: DiG, 2015. — С. 213. — 312 с. — ISBN 978-83-7181-836-3
  4. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 158.
  5. ↑ Jaszczołt T. Ród Niemiry z Wsielubia. Niemirowiczowie i Szczytowie herbu Jastrzębiec do połowy XVI wieku // Unia w Horodle na tle stosunków polsko-litewskich: 600 lat unii horodelskiej ― od Krewa do Zaręczenia wzajemnego Obojga Narodów / за ред. S. Górzyński — Warszawa: DiG, 2015. — С. 214–215. — 312 с. — ISBN 978-83-7181-836-3
  6. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 214.
  7. ↑ Jaszczołt T. Ród Niemiry z Wsielubia. Niemirowiczowie i Szczytowie herbu Jastrzębiec do połowy XVI wieku // Unia w Horodle na tle stosunków polsko-litewskich: 600 lat unii horodelskiej ― od Krewa do Zaręczenia wzajemnego Obojga Narodów / за ред. S. Górzyński — Warszawa: DiG, 2015. — С. 214. — 312 с. — ISBN 978-83-7181-836-3
  8. ↑ а б в г д Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 807
  9. ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 803
  10. ↑ Czarnobyl // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 750. (пол.)— S. 750. (пол.)
  11. ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 805
  12. ↑ Гомельська область | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 30 серпня 2020.
  13. ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 806

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — t. XXII/4, zeszyt 95. — S. 803—808. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрій_Немирович&oldid=41768702