Антіной
Антіной | |
---|---|
лат. Antinous дав.-гр. Ἀντίνοος | |
Народився | 111 Болу, Туреччина |
Помер | 30 жовтня 130 Ніл або Антинопольd, Мінья (губернаторство), Єгипет ·утоплення |
Поховання | Вілла Адріана |
Країна | Стародавній Рим |
Діяльність | фаворитизм |
Божественний Антіной, часом Антиной (грец. Ἀντίνοος, лат. Antinous; бл. 111—130) — грецький юнак, коханець і постійний супутник римського імператора Адріана. Після смерті обожнений ним.
Антіной був уродженцем малоазійської римської провінції Віфінія. Імовірно, що імператор Адріан помітив красеня-грека під час своєї подорожі Віфінією у 124 році. Імператор відразу закохався у раба та викупив його. Протягом шести-семи років Антіной і Адріан були коханцями. З 128 року юнак перебував при імператорі постійно. Втім через два роки, y жовтні 130, Антіной утопився в Нілі. Його загибель не має однозначного пояснення. Як версії висуваються: убивство хлопця заздрісниками його впливу при дворі[1]; самогубство через ненависть до набагато старшого коханця[2]; ритуальна жертва в честь Адріана; банальний нещасний випадок під час купання. Імператор дуже сильно побивався за Антиноєм. Сучасники свідчать, що він «плакав, як жінка»[3].
Кохання Адріана до Антіноя стало справжнім надбанням матеріальної культури, адже імператор доклав величезних зусиль по возвеличенню свого супутника. Статуї Антіноя своєю кількістю переважають усі інші римської доби.
Після трагічної смерті Антіной був обожнений за наказом Адріана, який ледь не збожеволів із горя. На честь юнака було збудовано місто Антинополь (лат. Antinopolis), де кожного року проводилися ігри на пам'ять нового бога. Споруджувалися храми, відчеканювалися монети, створювалося сотні картин і скульптур, на яких Антіной був зображений із неземною красою. Кількість зведених статуй перебільшує кількість статуй будь-якого римлянина[4]. Антіноя ототожнювали із єгипетським богом Осірісом, а іноді із грецьким Діонісом. За життя Адріана серед римських вельмож вважалося гарними манерами мати у себе хоча б одне зображення Антіноя. Придворні астрономи виділили Антіною окреме сузір'я на небі (сьогодні не використовується)[4].
Рання християнська церква створила з цього гомосексуального кохання символ розпусти у своїх політичних цілях боротьби за владу та свідомість людей. Апологети раннього християнства ганили у своїх працях культ Антіноя, бо після смерті коханця Адріан почав гоніння на християн.
-
Антіной у образі Осіріса
-
Статуя Антіноя
-
Статуя Антіноя в Луврі
-
Рельєф із Антіноєм
-
Стародавнє римське погруддя Антіноя часів Адріана
-
Як Бахус, Ватикан
-
З Дельфів
-
Антіной Мондрагон' у Луврі
-
Антіной Екуен, з Вілли Адріана в Тіволі
-
Погруддя Антіноя в Палаццо Альтемпс
-
Колосальне погруддя з Вілли Адріана, Музеї Ватикану
-
Як Бахус, Капітолійські музеї
-
Антіной як жрець імператорського культу, (Лувр)
-
Капітолійський Антиной, Капітолійські музеї, з Вілли імператора Ардріана
-
Вілла Албані рельєф з колекції Торлонія, Рим
-
Relief, as Sylvanus, Національний римський музей
-
Голова (бюст сучасний), Берлінське античне зібрання
-
Єгипетська статуя Антіноя , Національний археологічний музей (Афіни)
-
Антіной у образі Осіріса, знайдено на території вілли Адріана у 18 ст.
-
Скульптура Антіноя на прилеглій території Нового палацу в Потсдамі.
- ↑ ИІмператор Адріан та його коханець Антіной [Архівовано 12 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Антиной — раб, ставший богом [Архівовано 15 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Портреты и люди. Адриан и Антиной [Архівовано 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Созвездие Антиноя [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Lambert, R., Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous (New York, 1984)
- Levezow, Über den Antinous (1808)
- Dietrich, Antinoos (1884)
- Laban, Der Gemütsausdruck des Antinoos (1891)
- Antinoüs, A Romance of Ancient Rome, from the German of A. Hausrath, by M. Saftord (New York, 1882)
- Ebers, Der Kaiser (1881).