Армас Отто Вяйсянен
| Армас Отто Вяйсянен | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | фін. Armas Otto Aapo Väisänen |
| Народився |
9 квітня 1890[1] Савонрантаd, Південна Савонія, Фінляндія |
| Помер |
18 липня 1969[1] (79 років) або 8 липня 1969[2] (79 років) Гельсінкі, Фінляндія |
| Країна |
 Фінляндія |
| Діяльність | антрополог, музикознавець, викладач університету, музичний етнограф, етнограф, мандрівник-дослідник, кінорежисер |
| Alma mater | Гельсінський університет |
| Знання мов | фінська[1] і німецька |
| Заклад | Гельсінський університет |
| Членство | Kalevalaseurad і Finnish Musicological Societyd |
| У шлюбі з | Kirsti Gallen-Kallelad |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0904854 |
Армас Отто Вяйсянен (фін. Armas Otto Väisänen) (9 квітня 1890 — 18.07.1969) — фінський фольклорист-музикознавець, збирач та дослідник усної народної творчості фіно-угорських народів.
Біографія[ред. | ред. код]
Вяйсянен народився в Савонранті. Його музичні здібності були помічені ще в дитинстві, коли кантор парафіяльної церкви взяв його в помічники для натискання педалей церковного органу під час служби. Помітивши його обдарованість місцевий учитель народної школи відправив його на навчання до ліцею в м. Савонлінна. Він сам навчився грати на скрипці і посилав зібрані ним невеликі колекції мелодій в Товариство фінської літератури (в структурі Товариства був і музичний відділ). Потім музикант навчався в Університеті в Гельсінкі і одночасно навчався грі на скрипці в оркестровій школі Гельсінського філармонічного Товариства. Теорії музики його вчили Ільмарі Крон і Армас Лауніс.[3]
За стипендією Фіно-угорського товариства Вейсанен, у 1914 році, вирушив в експедицію Російською імперією, щоб зібрати фіно-угорські народні мелодії.[4] Маршрут його подорожі повторював маршрут Г. Паасонена. Вяйсянен прагнув відвідати ті ж місця, що відвідав його попередник, з тією лише різницею, щоб доповнити записи Паасонена мелодіями пісень. Він здійснив експедицію до Мордовії, Інгрії, Вепсляндії, Російської Карелії. Його діяльність також позначила новий етап в історії колекціонування народних пісень сето в Південній Естонії.[5] Після першої поїздки у 1912 р. він здійснив ще 6 польових експедицій до Естонії між 1912–1923 роками.[6]
У 1939 р. Вяйсянен презентував свою кандидатську дисертацію, написану німецькою мовою, на тему фольклорної музики обсько-угорської мовної групи Untersuchungen über die Ob-ugrischen Melodien: eine vergleichende Studien nebst methodischer Einleitung.
Дослідження ерзянського та мокшанського фольклору[ред. | ред. код]
У 1914 р. виконав фонографний запис ерзянських та мокшанських пісень та інструментальних мелодій в с. Мордовський Бугуруслан, Пронькіно, Середньовка, Вечканово Бугурусланського пов. і с. Боріскіно та Н. Шентала Бугульмінського пов. (територія сучасної Оренбурзької обл. та Республіки Татарстан). Нотації мелодій, пісень та мотивів опублікував у своїй праці "Mordwinische Melodien" (Гельсінкі, 1948). У збірнику представлені 143 пісні, 59 інструментальних мелодій, що містять також і переклади пісень німецькою мовою. У передмові до збірника Вяйсянен відзначив різноманітність жанрових і стильових видів ерзянських та мокшанських пісень, наявність традицій сольного та хорового виконання, зв'язок поетичного тексту пісень з мотивами мелодії.[7]
Також він залишив унікальні колекції світлин, які нині зберігаються у фотоархіві Музейного Відомства Фінляндії і в архіві Товариства Kalevalaseura (Калевальського Товариства).
Праці Вяйсенена вважаються фундаментальними з точки зору вивчення ерзянської та мокшанської фольклористики. У Фінляндії, послідовниками Вяйсенена, засновано етномузикологічне товариство, що носить ім'я вченого (очільник — Х.Л. Піткянен).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Штукатурять школу. Село Середньовка Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Ерзянський жіночий хор. Село Середньовка Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Ерзянський жіночий хор. Дівчина зліва вдягнена в ерзянський стрій. На ній видно панар (ерз. panar — "сорочка") і пулакаш (ерз. pulakš — деталь одягу, що покриває стегна). Село Середньовка Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Ерзянські дівчата: Таня, Маринка, Анка, Ося и Анка. Село Ерзянський Бугуруслан Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Традиційний спосіб проведення часу після відвідин Літургії. Літні люди з дітьми відпочивають біля стіни дому. Святковий день (ймовірно неділі). Село Середньовка Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Ерзянські дівчата танцюють. Село Борискіно Бугульмінського р-ну Самарської обл. — 1914 р. -
Ерзянська дівчина Яков Наста (ерз. Jakovon Nastá). Село Середньовка Бугурусланського р-ну Самарської обл. — 1914 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ Армас Отто Вяйсянен // Великое Княжество Финляндское и Карелия / 1911 - 1920. Перуница (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 7 січня 2020.
- ↑ Iso Karhu: arkistokuvia etäisten kielisukulaistemme asuinsijoilta. Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1980. 1980. ISBN 951-9074-50-3.
- ↑ Ross, Jaan (2001). The temporal structure of Estonian runic songs. Walter de Gruyter. p. 29. ISBN 3-11-017032-9.
- ↑ Armas Otto Väisänen | etno.net. etno.net. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 7 січня 2020.
- ↑ Марий ушем // Энциклопедия Республики Марий Эл [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.] / Отв. ред. Н. И. Сараева. — Йошкар-Ола, 2009. — С. 502. — 872 с. — 3505 экз. — ISBN 978-5-94950-049-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- A.O.Väisänen. Geneanet.org.
- Armas Otto Väisänen. [Архівовано 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Etno.net.
|
