Астрагал нутовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Астрагал нутовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид:
Астрагал нутовий (A. cicer)
Біноміальна назва
Astragalus cicer

Астрагал нутовий[1][2] (Astragalus cicer) — вид рослин родини бобові (Fabaceae), поширений у Євразії, інтродукований в Канаді, США.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трава 20–80 см завдовжки. Стебла висхідні або розпростерті. Листки із 17—31 еліптичних або довгасто-ланцетних листочків. Суцвіття колосоподібно-головчасті, довгасто-овальні або довгасті, на коротких квітконосах. Чашечка дзвонова, розкривається після відцвітання. Боби яйцювато-кулясті або кулясті, роздуті, густо-чорно-волосисті, 8–12 мм завдовжки, не включені у чашечку[3][2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі (Австрія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Польща, Швейцарія, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна (у тому числі Крим), Болгарія, колишня Югославія, Італія (пн.), Румунія, Франція, Іспанія (пн. та сх.)) й Азії (Туреччина (сх.), Вірменія, Азербайджан, Грузія, зх. Сибір); інтродукований до США й Канади[4][3][5].

В Україні зростає у степах, на лісових галявинах, луках, лугових і степових схилах, у чагарниках — на всій території[2].

Використання[ред. | ред. код]

Рослина може бути використана для стабілізації ґрунту, на сіно або для випасу худоби.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Astragalus cicer // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 194, 195. (рос.)(укр.)
  3. а б Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 25.01.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 25.01.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 25.01.2019. (англ.)