Безладова гітара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безладова гітара
Timuçin Şahin виступає з двогрифовою безладовою та ладовою гітарою.
Timuçin Şahin виступає з двогрифовою безладовою та ладовою гітарою.
Timuçin Şahin виступає з двогрифовою безладовою та ладовою гітарою.
Струнний музичний інструмент
Класифікація Струнний інструмент
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.322
(Струнні музичні інструменти)
Діапазон
(Стандартно настроєна гітара)
Подібні інструменти
CMNS: Безладова гітара у Вікісховищі

Безладова гітара — це гітара з грифом без ладів. Як правило, це стандартний інструмент із видаленими ладами, хоча іноді випускаються спеціальні та комерційні безладові гітари.[1] Класичну безладову гітару вперше використав у 1976 році турецький музикант Еркан Огур[2]. Безладові бас-гітари легко доступні та виробляються більшістю великих виробників гітар.

При грі на безладовій гітарі пальці виконавця притискають струну безпосередньо до грифа, як у випадку зі скрипкою, а не до лада, у результаті чого вібруюча струна тягнеться від струнотримача до кінчика пальця, що дає більшу свободу та контроль тональності, але натомість зменшує акустичні характеристики інструмента.

Техніка гри[ред. | ред. код]

Музиканти використовують стандартні гармонії та техніку дванадцяти тонів як основу для отримання тонів, використовуючи безладову гітару.[3] Безладові гітари дають музикантам можливість використовувати чисту інтонацію в будь-якій тональності та режимі, а також досліджувати нові звуки за допомогою мікротональних гармоній і народних мелодій у контексті джазового груву.[4] Детальна стаття про розширену техніку безладової електрогітари, написана британським гітаристом Річем Перксом, опублікувана журнал Music and Practice у 2019 році.[5]

Техніка гри на безладових гітарах відрізняється від ладових:

  • Вони вимагають більшої точності положення пальців, тому що положення вузла струни постійно змінюється (встановлюється положенням пальця), а не фіксованим (встановлюється положенням ладу). Як наслідок цього, особливо складно досягти точної гри акордами.
  • Резонанс струн зменшується, що вимагає більш сильного щипка або модифікованого підсилення ( знімання ) для досягнення бажаної гучності.
  • Гладка поверхня грифа дозволяє грати легато з плавними переходами між нотами

Безладові гітари рідко зустрічаються в більшості видів західної музики і зазвичай обмежуються електрифікованими інструментами через їхню знижену акустичну гучність і сустейн.[4] Безладова бас-гітара знайшла популярність у багатьох формах західної музики, від поп-музики до джазу.[6] Перше використання безладових бас-гітар відноситься до Білла Ваймена на початку 1960-х років.[джерело?]

Як у США, так і в Європі проводяться фестивалі живої безладової гітарної музики. У Нью-Йорку в 2005 році відбувся перший NYC Fretless Guitar Festival.[7] У Нідерландах з 2006 року проходить Dutch Fretless Guitar Festival.[8]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Shanika (4 березня 2016). Advantages & Disadvantages of a Fretless Guitar. TakeLessons Blog (амер.). Процитовано 9 квітня 2019.
  2. Unfretted - Fretless Guitar Resource. web.archive.org. 31 грудня 2005. Архів оригіналу за 31 грудня 2005. Процитовано 13 грудня 2022.
  3. Demasi, Vincent (February 2006). Fretless guitar. Guitar Player. 40 (2): 100, 101, 102, 104.
  4. а б Prasad, Anil (December 2008). David Fiuczynski. Guitar Player. 42 (12): 76, 78, 80, 82.
  5. Fretless Architecture: Towards the Development of Original Techniques and Musical Notation Specific to the Fretless Electric Guitar - Music and Practice (брит.). Процитовано 4 січня 2020.
  6. Roberts, Jim (2001). How The Fender Bass Changed the World. San Francisco, CA: Backbeat Books. ISBN 0-87930-630-0.
  7. Godin Sponsors NYC Fretless Guitar Festival. gjd.guitaraffair.com. Процитовано 16 квітня 2019.
  8. History 2000's – Unfretted (брит.). Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]