Струнні щипкові інструменти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Струнні щипкові інструменти  — група струнних музичних інструментів, звук на яких видобувається защипуванням струни пальцем або спеціальним пристроєм.

В симфонічному оркестрі щипкові представлені лише одним інструментом - арфою. В популярній музиці таким інструментом є гітара та всі її різновиди, як акустичні так і електронні.

В етномузикознавстві виділяють шийкові щипкові (лютнеподібні) та з резонаторним ящиком (цитроподібні)[1]. Лютнеподібні інструменти найбільш поширені - до цього типу належать українські бандура, кобза, торбан, а також європейські лютня і мандоліна, російська балалайка, поширені серед народів Азії тар, сітар і багато інших. Представником цитроподібних інструментів є гуслі та цитра. До цієї ж групи належать японський кото. Окрему групу, не представлену в українській народній культурі, складають арфоподібні інструменти.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Струнные щипковые музыкальные инструменты / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).