Броніцький Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Васильович Броніцький
Народився23 липня 1922(1922-07-23)
Гардишівка, Житомирська область
Помер5 лютого 1993(1993-02-05) (70 років)
Коростишів, Житомирська область, Україна або Житомирська область, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьсолдат
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званнястаршина
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Олексій Васильович Броніцький (23 липня 1922, Гардишівка — 5 лютого 1993) — повний кавалер ордена Слави, в роки радянсько-німецької війни повітряний стрілець-радист 140-го бомбардувального авіаційного полку 276-ї бомбардувальної авіаційної дивізії 13-ї повітряної армії Ленінградського фронту; 1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту, сержант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 липня 1922 року в селі Гардишівка (нині в межі міста Андрушівки Житомирської області України) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після закінчення Андрушівської СШ № 1 9 червня 1941 року був призваний до лав Червоної Армії. У грудні 1941 року Олексій закінчив 47-му школу повітряних стрільців-радистів у місті Кутаїсі і був направлений на Західний фронт. У липні 1942 року Олексія направили стрільцем-радистом у 140-й бомбардувальний авіаполк, що воював на Ленінградському фронті.

9 листопада 1943 року у складі екіпажу зруйнував залізничний міст через річку Луга в районі селища міського типу Толмачово Лузького району Ленінградської області. За мужність і відвагу, проявлені в боях, сержант Броніцький Олексій Васильович 14 листопада 1943 року нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (№ 18192).

30 червня 1944 року Олексій Броніцький, беручи участь у груповому повітряному нальоті на залізничну станцію Лаппенранта (Фінляндія), у складі екіпажу знищив п'ять ворожих вагонів, зруйнував пристанційну будівлю, залізничне полотно, створив осередок пожежі.

30 липня 1944 при бомбардуванні залізничної станції Йихві (Естонія) вивів з ладу два ешелони противника, залізничне полотно, ділянку шосейної дороги, а також підірвав три склади з боєприпасами, зруйнував чотири будівлі.

За мужність і відвагу, проявлені в боях, сержант Броніцький Олексій Васильович 9 жовтня 1944 року нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 426).

До квітня 1945 року Олексій Броніцький зробив з екіпажем 106 бойових вильотів на бомбардування укріплених об'єктів, залізничних вузлів, артилерійських позицій, скупчень бойової техніки і живої сили противника.

15 лютого 1945 року на південь від міста Браунсберг (нині місто Бранево, Польща) з кулемета підпалив два ворожих автомобіля.

22 березня 1945 року в районі міста Хайлігенбайль (нині місто Мамоново Калінінградської області) відбив три атаки ворожих винищувачів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками сержант Броніцький Олексій Васильович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня (№ 3), ставши повним кавалером ордена Слави.

У 1946 році старшина О. В. Броніцький демобілізований зі Збройних Сил СРСР. Повернувся на батьківщину. У 1948 році закінчив Київську дворічну юридичну школу, а в 1954 році — Київський філіал Всесоюзного юридичного заочного інституту.

Жив у місті Коростишеві Житомирської області. Працював головою народного суду. Помер 5 лютого 1993 року.

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]
Погруддя в Андрушівці

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, орденами Слави 1-ї, 2-й і 3-го ступеня, медалями «За оборону Ленінграда», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу у Великій Вітчизняній війні».

За трудові звершення нагороджений медаллю «За доблесний труд», у 1975 році йому присвоєно звання «Заслужений юрист УРСР»

Ім'я повного кавалера ордена Слави О. В. Броніцького занесено до Книги трудової слави Верховного суду УРСР. Почесний громадянин Андрушівки, Андрушівського і Коростишівського районів Житомирської області України. Його ім'я носить вулиця в Коростишеві. На Алеї Слави в Андрушівці встановлено погруддя Броніцького О. В.

Література

[ред. | ред. код]
  • Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. Киев, 1987.
  • Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000
  • Лобода В. Ф. Солдатская слава. Книга 1. М., 1963