Бранево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бранево
Герб
Герб
Базиліка святої Катерини
Базиліка святої Катерини
Основні дані

54°23′ пн. ш. 19°50′ сх. д. / 54.383° пн. ш. 19.833° сх. д. / 54.383; 19.833

Країна Польща Польща
Регіон Вармінсько-Мазурське воєводство
Населення 17 693 (2008[1])
Площа міста 12,41 км²
Густота населення 1426 осіб/км²
Поштові індекси 14-500
Телефонний код 48 55
Міська влада
Веб-сторінка http://www.braniewo.pl/

Commons-logo.svg Бранево у Вікісховищі

Бране́во (пол. Braniewo) — місто у Польщі, Вармінсько-Мазурське воєводство, Браневський повіт. Розташоване на півночі воєводства, на березі річки Пасленка. Адміністративний центр повіту. До 1945 року було німецьким містом; історична назва — Бра́унсберг (нім. Braunsberg). Найстарше місто Вармії у Східній Пруссії. Вперше згадується в джерелах під 1240 роком як володіння держави Тевтонського ордену. 1254 року отримало привілей самоуправління. За Торунським миром 1446 року стало частиною німецького Вармійського князівства-єпископства, автономії у складі Речі Посполитої. 1772 року приєднане до Прусського королівства; з 1871 року — складова Німецької імперії. 1945 року, в ході Другої світової війни, окуповане радянськими військами. Після війни передане Польщі за рішенням Потсдамської конференції; полонізоване шляхом депортації німецького населення. У місті розташовані численні пам'ятки — готична Базиліка святої Катерини Александрійської (1346), башта єпископського замку (XІІІ ст.), єзуїтська колегія (1566) тощо.

Назва[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Вціліла башта Браунсберзького замку.

Засновано близько 1240 року, можливо на місці прусського городища. Мурований Браунсберзький замок побудовано після 1273 року. Розібрано його в роках 18731874 а також 19281930. В цьому часі був це важливий торговельний осередок. Бранево вже від XV століття було членом Ганзи а також одним із морських портів Вармії.

1565 року вармійський єпископ Станіслав Гозій відкрив Браунсберзьку єзуїтську колегію, важливий осередок Контреформації у Східній Європі. У цьому часі Бранево стало важливим осередком шкільництва і культури. У 1589 засновано приватний друкарський флігель. Багаторазово (аж до 1738 р.) мешканці міста змагалися, щоб відкрити університет, однак це не вдалося. Спадкоємцем традиції було «Liceum Hosianum».

Від XV ст в Браневі розвивалося також золотарство. До найкращих майстрів вармійського бароко належали різьбяр Ян Фрей та художник Ян Лоссо.

Під час шведських воєн багаторазово місто нищено і грабовано з коштовностей, тому воно підупало. В 1772 році Бранево вибрано столицею повіту в провінції Східна Пруссія і садибою гарнізону.

До кінця XVIII ст. знаходився там торговельний порт.

26 лютого 1807 року, в ході пруссько-французької війни, місто захопила французька армія Наполеона.

В 1852 році саме в Браневі відкрито першу залізничну лінію на відрізку Бранево-Квідзин. 1854 р. побудовано також синагогу, яка існувала до 1938 року. В 1887 р. постала Рільнича Школа, перша в Східній Пруссії.

1945 року місто знищено і сплюндровано Радянською армією (102-а стрілецька дивізія) в ході Східно-Прусської операції.

Після війни не відбудовано вже старого міста. В роках 19751999 місто було садибою уряду гміни в північно-східній частині ельблонзького воєводства, від 1999 належить до Вармінсько-Мазурського воєводства як земський повіт.

Адміністративна історія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

До 1945 року основним населенням міста були німці-католики; історично Браунсберг і околиці залишилися островом католицизму в морі прусського протестантизму. В місті існувала незначна юдейська громада. Після Другої Світової війни більшість німців та юдеїв покинули Браунсберг, виїхавши до Німеччини; їхні оселі заселили поляки-переселенці та українці, зігнані з польським урядом з батьківських земель Холмщини та Підляшшя.

Рік Особи Примітки
1782 04.370 621 двір, без урахування гарнізону й цивільної прислуги[2]
1831 07.144 [3]
1858 9.066 з них 6.601 католиків, 2.344 лютерани, 105 юдеїв і 16 меноніти[4]
1875 10.796 [5]
1880 11.542 [5]
1890 10.351 з них 7.559 католиків, 3.181 лютеранин і 104 юдеїв[5]
1900 12.497 з урахуванням гарнізону (3-й гренадерський батальйон), з них 3.935 лютеран і 99 юдеїв[6]
1910 13.601
1925 13.893 з них 9.587 католиків, 4.211 лютеранин, 19 інших християн und 52 юдеї[5]
1933 15.325 з них 10.896 католиків, 4.299 лютеран, і 67 юдеїв[5]
1939 21.142 з них 12.435 католиків, 6.106 лютеран, 21 інших християн і 10 юдеїв[5]
2004 18,068
2014 17.281 з них 8441 чоловіків (48,8 %) і 8840 жінок (51,2 %)[7]

Транспорт[ред.ред. код]

Див. Браневський автобус, Бранево-Брама

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Goldbeck, Johann Friedrich. Volständige Topographie des Königreichs Preußen. Teil I: Topographie von Ost-Preußen. Marienwerder 1785, S. 20.
  3. Preuß, August Eduard. Preußische Landes- und Volkskunde. Königsberg 1835, S. 467–468, Nr.81.
  4. Schlott, Adolf. Topographisch-statistische Uebersicht des Regierungs-Bezirks Königsberg, nach amtlichen Quellen. Hartung, Königsberg 1861, S. 40, Ziffer 21.
  5. а б в г д е Rademacher, Michael Deutsche Verwaltungsgeschichte Ostpreußen - Landkreis Braunsberg (2006).
  6. Meyers Großes Konversations-Lexikon. 6. Auflagen, Band 3, Leipzig und Wien 1905, S. 353
  7. Ludność. Stan i struktura ludności oraz ruch naturalny w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 31 XII 2014 r. (strona 104)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бранево