Буревісник (також Ітурупяп.天寧飛行場, Tennei-hikōjō) — аеродром на острові Ітуруп (південні Курильські острови, які є спірною територією Японії та Росії, Україною визнаються як окупована Росією територія Японії[1]). Це найбільший аеродром у регіоні, а також найвіддаленіша база перехоплювачів колишнього Радянського Союзу. На початку 1980-х років на аеродромі також була розміщена ескадрилья бойової підтримки армійських гелікоптерів, яка забезпечувала обмежену вогневу підтримку та транспортні можливості. Зв'язок і матеріально-технічне забезпечення "Буревісника" були прив'язані до Южно-Сахалінська, а постачання щотижня доставлялися літаками Ан-12.
Після відновлення радянської окупації з 1945 по 1952 рік тут базувалось близько 100 літаків.[3] До початку 1960-х років на аеродромі базувалися реактивні винищувачі МіГ-15 і МіГ-17 зі складу 308-го винищувального авіаційного полку ПВО.[3][4] У 1965 році злітно-посадкова смуга була подовжена з 1930 м приблизно до 2500 м. [3] У 1970-х тут базувались МіГ-21. [5]
Близькість «Буревісника» до густонаселеного японського острова Хоккайдо (відстань 190 км) і до основних авіаційних коридорів тримала базу в стані постійної бойової готовності. У 1968 році американський Douglas DC-8 був змушений приземлитися тут після того, як відхилився від курсу під час інциденту з рейсом Seaboard World Airlines 253. У квітні 1983 року МіГ-21 «Буревісника» були підняті по тривозі через близьке наближення американських літаків Grumman F-14 Tomcat, але не змогли злетіти через негоду.
41-й винищувальний авіаційний полк ППО Радянських ВПС, який літав на МіГ-23МЛ (1983–90) та МіГ-23МЛД (1990–1994), і спочатку перебував на аеродромі Совєтська Гавань, був замінений на 308-й ВАП у квітні 1983. Він належав до 40-ї ВАД (1983–86), потім 24-ї дивізії протиповітряної оборони (1986–90) і, нарешті до 72-го корпусу протиповітряної оборони (1990–94).[6] У 1993 році ВПС вирішив відкликати 40 літаків МіГ-23 у Буревісник, а 41-й ВАП був розформований наприкінці 1994 року.[7][4] У російській пресі було сказано, що це рішення стало доброю новиною для його пілотів, оскільки відмова єдиного турбореактивного двигуна Р-35 МіГ-23 була б «останньою невдачею в житті пілота», і що корабель або підводний човен приплив би в кращому випадку через три дні після аварії. У російській статті також описано «Буревісник» як об’єкт на голій базі, без ангарів, а літаки «цілий рік іржавіють просто неба».[8]
17 вересня 2014 року було відкрито новий аеропорт «Ітуруп» [9] 7 км на північний схід від міста Курильська. [10] Після цього «Буревісник» припинив прийом пасажирських рейсів і функціонує як військова база і резервний аеродром для аеропорту «Ітуруп».[11]
↑Central Intelligence Agency (1985). Soviet Military Forces in the Far East: National Intelligence Estimate 11-14/40-81, TOP SECRET, declassified 1999. Central Intelligence Agency.
↑AIP Russian Federation - UHSI KURILSK/Iturup(PDF)(рос.)(англ.). Federal State Unitary Enterprise Centre of Aeronautical Information. 11 грудня 2014. Архів оригіналу(PDF) за 21 November 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
Lensky, A.G.; Tsybin, M.M. (2015). Советские Войска ПВО в последние годы Союза ССР. Часть 3 [Soviet Air Defense Forces in the last years of the USSR: Part 3] (рос.). St. Petersburg: Info Ol. OCLC861180616.
МО РФ
ВПС РФ
Буревісник у Вікісховищі