Біг Білл Брунзі

Біг Білл Брунзі
Ернест «Літтл Сон Джо» Лоуларс, Біг Білл Брунзі (з гітарою), Лестер Мелроуз, Рузвельт Сайкс, Сент-Луїс Джиммі Оден. Зпереду сидить: Вошборд Сем. Фотографія 1940-х років
Ернест «Літтл Сон Джо» Лоуларс, Біг Білл Брунзі (з гітарою), Лестер Мелроуз, Рузвельт Сайкс, Сент-Луїс Джиммі Оден. Зпереду сидить: Вошборд Сем. Фотографія 1940-х років
Основна інформація
Повне ім'я	Вільям Лі Конлі Брунзі (Лі Бредлі)
Дата народження	26 червня 1903(1903-06-26)
Місце народження	Скотт, Міссісіпі, США
Дата смерті	15 серпня 1958(1958-08-15) (55 років)
Місце смерті	Чикаго, Іллінойс, США
Причина смерті	злоякісна пухлина, рак стравоходу і рак легень
Поховання	Лінкольн
Роки активності	1920-ті-1950-ті
Громадянство	США
Професія	музикант
Інструменти	вокал, гітара
Жанр	блюз
Псевдоніми	Біг Брунзі, Білл Брунзі
Лейбли	Chess, Folkways, OKeh, Vocalion
Нагороди	Зала слави блюзу (1980)
Файли у Вікісховищі

Біг Білл Бру́нзі (англ. Big Bill Broonzy), або Біг Бру́нзі, справжнє ім'я Ві́льям Лі Ко́нлі Бру́нзі (англ. William Lee Conley Broonzy; 26 червня 1903, Лейк-Дік, Міссісіпі — 15 серпня 1958, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий співак і гітарист. Автор понад 360 пісень, один з найбільш популярних кантрі-блюзових музикантів довоєнної епохи і типовий представник першої (доелектричної) хвилі міського чиказького блюзу.

У 1980 році був включений до Зали слави блюзу. Деякі з пісень Брунзі, наприклад, «All by Myself» і «Key to the Highway», стали блюзовими стандартами.

Біографія

Вільям Лі Конлі Брунзі (за іншими даними Лі Бредлі) народився 26 червня 1903 (або 1893 року, як це вважав сам Брунзі упродовж життя) року поблизу Лейк-Дік, округ Джефферсон, Міссісіпі (також місцем народження вважається і округ Скотт, Міссісіпі); у світдоцтві про народження сестри вказано рік народження Білла 1898. Син Френка Бредлі і Метті Белчер. На початку 1900-х років його родина (у якої народилась 21 дитина) переїхала до штату Арканзас, де батько працював фермером.

У віці 10 років навчався грі на скрипці (а його перго першим інстурментом була саморобна однострунна скрипка). Підлітком підробляв грою на весіллях, танцях і пікніках. Після того, як ферма, на якій він працював, постраждала від посухи у 1916 році, почав працювати на шахті та на переправі (levee camp), аби прокормити сім'ю. Був призваний в армію під час Першої світової війни і до 1918 року відбував службу у Франції. Після демобілізації працював фермером в Арканзасі.

На початку 1920-х років переїхав до Чикаго, і тільки в цей період почав серйозно вчитися грі на гітарі. У 1924 році познайомився з Папа Чарлі Джексоном (1887—1938), який давав йому уроки. Не дивлячись на те, що йому було вже 24 роки, прогресував швидко. Перша сесія Брунзі на лейблі Paramount у 1926 році була скасована, однак він повернувся у студію в листопаді 1927 року і зробив свій перший запис «House Rent Stomp» для продюсера Дж. Майо Вільямса. Вважається, що в 1930-х роках серед блюзменів саме його платівки розходилися найбільшими тиражами. Регулярно записувався, іноді як учасник гуртів Chicago Black Swans, the Hokum Boys, the Memphis Five і the State Street Boys.

Брунзі також багато записував як акомпаніатор, зокрема, зі своїм зведеним братом Вошбордом Семом. У грудні 1938 року брав участь у знаменитих концертах «Від спірчуелс до свінгу» в Карнегі-холі, організованих Джоном Геммондом-старшим і присвячених афро-американській музичній культурі. У 1940-х працював з піаністами Мемфісом Слімом, Біг Масео Меррівезером і Рузвельтом Сайксом, написав пісні, які стали блюзовими стандартами «I Feel So Good» і «Key to the Highway» (співавтором також вважається Джаз Гіллум), і акомпанував співачці Ліл Грін. У 1947 році зробив записи з електрогітарою і в супроводі бас-гітари і ударних. Таким чином, Брунзі одним із найперших почав працювати у стилі електричного чиказького блюзу. Проте надалі він повернувся до акустичного фолк-звучання. І в такій якості гастролював у 1951 році в Європі. У 1955 році видав автобіографію «Блюз Великого Білла» — також одним з перших серед блюзових музикантів. Через два роки у нього був діагностований рак горла і легенів. Незважаючи на сильні болі, Брунзі продовжував виступати, поки був в змозі ходити.

Помер 15 серпня 1958 року від раку горла в дорозі до лікарні Біллінгс в Чикаго, Іллінойс.

Визнання і пам'ять

1980 року ім'я музиканта внесене до Зали слави блюзу.

У 1959 році Мадді Вотерс записав триб'ют-альбом Muddy Waters Sings Big Bill, на яком виконав пісні Брунзі (вийшов на Chess у 1960 році). 1960 року блюзовий піаніст Чемпіон Джек Дюпрі присвятив смерті Брунзі пісню під назвою «Death of Big Bill», записавши для свого альбому Natural and Soulful Blues (1961).

Дискографія

Альбоми

• Big Bill Broonzy (Philips, 1956)
• Big Bill Broonzy Sings Country Blues (Folkways, 1957)
• Blues With Big Bill Broonzy, Sonny Terry and Brownie McGhee (Folkways, 1959)
• Big Bill Broonzy Sings Folk Songs (Folkways, 1962)
• Big Bill Broonzy and Washboard Sam (Chess, 1962)

Сингли

• «Key to the Highway»/«Green Grass Blues» (OKeh, 1941)
• «Little City Woman»/«Lonesome» (Chess, 1953)

Література

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня 2005. — Т. 2. — P. 150-153. — ISBN 0415926998.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 156. — ISBN 978-0-313-34423-7.
• Bob Riesman. I Feel So Good: The Life and Times of Big Bill Broonzy. — University Of Chicago Press, 2011. — 368 p. — ISBN 978-0-226-00709-0.

Посилання

• Біографія [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
• Біографія [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на «Міссісіпській стежці блюзу» (англ.)
• Дискографія [Архівовано 30 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)