Бірюков Микола Зотович
Бірюков Микола Зотович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1 (14) лютого 1912 або 1912[1] Орєхово-Зуєво, Владимирська губернія, Російська імперія[2] | |||
Помер | 31 січня 1966[2] Ялта, Кримська область, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Ялта | |||
Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | Московський державний лінгвістичний університет і Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | роман | |||
Членство | СП СРСР | |||
Партія | ВКП(б) | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Бірюков Микола Зотович у Вікісховищі | ||||
Микола Зотович Бірюко́в (14 лютого 1912, Орєхово-Зуєво — 31 січня 1966, Ялта) — російський радянський письменник; член Спілки письменників СРСР з 1942 року.
Народився 1 [14] лютого 1912 року в місті Орєхово-Зуєві (нині Московська область, Росія) у багатодітній сім'ї робітників-текстильників. В 1928 році вступив до індустріального технікуму. У 1930 році, під час ліквідації аварії на будівництві споруд для Дульовського порцелянового заводу, потрапив у крижану воду і тяжко захворів, став повністю нерухомим[3].
Зайнявся самоосвітою, поступив вчитися на заочні відділення відразу двох московських інститутів: Інституту іноземних мов та Літературного інституту. 1938 року одружився з учителькою Ганною. Багато подорожував: об'їздив 67 міст і сіл СРСР[3]. Член ВКП(б) з 1951 року.
Протягом 1955—1966 років мешкав у Ялті, де і помер 31 січня 1966 року. Похований у Ялті на міському кладовищі (сектор № 7). 1969 року на могилі встановлений пам'ятник — діоритовий пілон з необробленою поверхнею. У верхній частині пілона висічений горельєфний портрет письменника[4].
У першій книзі «На хуторах» (журнал «Октябрь», 1939, № 4–11) відображено становлення Радянської влади на селі. Автор статті «Новели Стефаника» (журнал «Октябрь», 1941, № 3). В основі роману «Чайка» (Москва, 1947; український переклад — Київ, 1985) — подвиг партизанки Лізи Чайкіної.
На основі зібраних ним під час подорожей у Середню Азію матеріалів написав роман про будівництво Великого Ферґанського каналу «Води Нарина» (Москва, 1949), у Надволжя — книгу нарисів «На мирній землі» (Москва, 1952).
Автор історичної повісті про російський пролетаріат «Перший грім» (1957), історико-революційного роману «Крізь вихори ворожі» (1959), історико-літературної епопеї «На крутих перевалах» (у 4-х томах, Сімферополь, 1965). Присвячена лікарям книжка «Друге серце» (1 частина, 1965; 2 частина, 1966, не завершена) опублікована 2000 році в Орєхово-Зуєвому.
Твори перекладені багатьма мовами народів СРСР і країн соцтабору.
- Нагороджений
- орденами Трудового Червоного Прапора (24 листопада 1960), «Знак Пошани»;
- медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «У пам'ять 800-річчя Москви» (1947);
- премії
- Сталінська премія 3-го ступеня (1951; за роман «Чайка»);
- Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського (1968, посмертно)[3].
- 1968 року засновано Кримську обласну комсомольську премію імені Миколи Бірюкова;
- У листопаді 1970 року у Ялті відкрито Будинок-музей М. З. Бірюкова;
- Ім'ям Бірюкова названо відкритий у 1977 році астероїд № 2477;
- На його честь названо вулицю в Орєхово-Зуєво, теплохід «Николай Бирюков» (проєкт 1430);
- Школа № 20 міста Орєхово-Зуєво, має ім'я письменника, на території школи встановлено його погруддя;
- У 1981 році випущено маркований конверт пошти СРСР із зображенням письменника.
Микола Бірюков. Чайка (переклад Марії Пригари) — Сімферополь, Таврія, 1975 — 376 с.
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ а б Бирюков Николай Зотович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Люди нелегкої долі — Бірюков Микола Зотович. / Боярський краєзнавчий музей.
- ↑ П. М. Калугин. Могила Бирюкова Н. З. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 48. ISBN 978-966-8325-87-8 (рос.)
- Бирюков Николай Зотович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Бирюков Николай Зотович // Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова и П. О. Николаева. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — С. 558. (рос.);
- Т. О. Терещенко. Бірюков Микола Зотович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. ;
- О. Д. Погребняк. Бірюков Микола Зотович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- Народились 14 лютого
- Народились 1912
- Уродженці Орєхово-Зуєва
- Померли 31 січня
- Померли 1966
- Померли в Ялті
- Поховані в Ялті
- Випускники Московського лінгвістичного університету
- Випускники Літературного інституту
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Лауреати Сталінської премії III ступеня
- Лауреати Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського
- Російські письменники
- Радянські письменники
- Російськомовні письменники XX століття
- Митці Ялти
- Люди з інвалідністю
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Люди, на честь яких названо вулиці