Очікує на перевірку

Васильєв Сергій Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильєв Сергій Геннадійович
Народився26 червня 1960(1960-06-26) (64 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьтеатральний критик, журналіст, педагог
Alma materХарківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1982)
ВчителіГорбенко Анатолій Григорович
ЗакладКультура і життя, Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, День, Столичные новости, ШО, MARI NAAU, Коммерсантъ Украина і Апостроф
ЧленствоНаціональна спілка театральних діячів України, Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка журналістів України
Нагороди

Сергій Геннадійович Васи́льєв (нар. 26 червня 1960, Харків) — український театральний критик, журналіст, педагог; член Національної спілки театральних діячів України, Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки журналістів України[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 червня 1960 року в місті Харкові (нині Україна). 1982 року закінчив театрознавчий факультет Харківського інституту мистецтв[2], де навчався у Аркадія Плетньова, Анатолія Горбенка[3].

Трудову діяльність розпочав на Харківському обласному радіо, де працював протягом 1982—1984 років; з квітня 1984 року по червень 1997 року обіймав посади кореспондента, редактора відділу театрів, заступника редактора в редакції газети «Культура і життя»[4]. Одночасно у 1987—1992 роках вів лабораторію з театральної критики при Спілці театральних діячів України; з 1989 року вів семінар з театральної критики в Київському інституті театрального мистецтва (з 2003 року на посаді доцента); у 1991 році став засновником і протягом 1991—1993 років редактором газети «Кур'єр муз»[2].

У 1997—1999 роках — редактор газети «День». З 1999 по 2005 рік — оглядач та редактор відділу культури щотижневика «Столичные новости», у 2005—2006 роках — редактор відділу культури часопису «Час.ua», у 2006—2012 роках — оглядач журналу «ШО», у 2006—2014 — оглядач та редактор відділу культури та додатку «Weekend» газети «Коммерсантъ Украина», у 2016—2018 — культурний оглядач інтернет-сайту «Апостроф». Одночасно з 2006 року — завідувач відділу культурних ініціатив, стратегій та технологій Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (з 2014 року — основне місце роботи)[4].

Мешкає у Києві.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Член правління та бюро Київського міського відділення Спілки театральних діячів України у 1991—2007 роках; член програмової ради з культури міжнародного фонду «Відродження», член правління Форуму творчої молоді України та президент Асоціації театральних критиків України з 2002 року; голова Правління Центру сучасного мистецтва у 2003 році[2]. Член Українського Оскарівського комітету в 2019—2021 роках[5]. 28 липня 2023 року увійшов до складу Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[6].

Працював в журі (неодноразово був головою) театральних фестивалів «Херсонеські ігри», «Золотий лев», «Інтертеатр», «Інтерлялька», «Донецькі зустрічі», «Кришталеві вітрила» тощо. У 2006 та 2007 роках входив до журі літературної нагороди «Книга року BBC»[7][8]. Був прессекретарем фестивалів «Київ-травневий», «Відлуння», «Київ — територія миру», Булгаківського; координатором експертної групи, членом журі та оргкомітету, експертом премії «Київська пектораль» (з 1993 року). Експерт з театру фестивалю «Культурні герої» (2002). Учасник міжнародного проєкту «TEOREMA» (1997). Ініціатор низки культурологічних проєктів, зокрема, «Політтеатр» (2006)[2].

автор та ініціатор низки культурологічних проєктів[2][4]
  • театрального рейтингу «Київський рахунок» (від 2002 року);
  • конкурсу для молодих митців «СтАРТ» (2004);
  • «Політтеатр» (2006)
автор ідеї та упорядник[2][4]
  • збірок
    • «Нерви ланцюга» (2003);
    • «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки» (2008);
  • книг
    • «25 Молодих історій» (2005; співавторстві з Віталієм Жежерою);
    • «Мала енциклопедія Театру на Подолі» (2008; співавторстві з Віталієм Жежерою);
  • поетичної збірки «Дактилоскопия» (2007);
автор

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Премія Спілки театральних діячів України (1987; за театральнокритичні статті)[2][4];
  • Премія московського альманаху «Современная драматургия»(1989; за кращу публікацію року)[2];
  • Премія «Київська пектораль» (1992)[2][4];
  • Заслужений діяч мистецтв України (2000; за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм)[10];
  • Літературно-художня премія імені Івана Котляревського (2000)[2][4];
  • Орден «За заслуги» III ступеня (2008; за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України)[11];
  • Почесна відзнака Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2016)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сергій Васильєв експерт фестивалю «ГРА/GRA – 2018» / Фестиваль-Премія ГРА на Facebook.
  2. а б в г д е ж и к л м н Васильєв Сергій Геннадійович / Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв Україн.
  3. Мистецтво України : Біографічний довідник, 1997.
  4. а б в г д е ж и Васильєв Сергій Геннадійович / Дух і літера.
  5. У Держкіно повідомили про початок формування Українського Оскарівського комітету / Детектор медіа. 10 лютого 2019.
  6. Указ Президента України від 28 липня 2023 року № 454/2023 «Склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  7. Книжка року Бі-Бі-Сі 2006 / BBC Ukraine. 17 жовтня 2006.
  8. Книжка року Бі-Бі-Сі-2007: учасники першого етапу / BBC Ukraine. 02 листопада 2007.
  9. С. Г. Васильєв. Авторський внесок / Енциклопедія сучасної України.
  10. Указ Президента України від 25 березня 2000 року № 532/2000 «Про відзначення нагородами України діячів театрального мистецтва»
  11. Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»

Література

[ред. | ред. код]