Координати: 44°51′19″ пн. ш. 34°52′43″ сх. д. / 44.85528° пн. ш. 34.87861° сх. д. / 44.85528; 34.87861

Веселе (Феодосійський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Веселе
Вид на село з гори Перчем-Кая
Вид на село з гори Перчем-Кая
Вид на село з гори Перчем-Кая
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Феодосійський район
Рада Веселівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01180050010069858
Облікова картка Веселе 
Основні дані
Перша згадка 1520 (504 роки)
Населення 1 596
Поштовий індекс 98031
Телефонний код +380 6566
Географічні дані
Географічні координати 44°51′19″ пн. ш. 34°52′43″ сх. д. / 44.85528° пн. ш. 34.87861° сх. д. / 44.85528; 34.87861
Місцева влада
Адреса ради 98031, с. Веселе, вул. Леніна, 8
Карта
Веселе. Карта розташування: Україна
Веселе
Веселе
Веселе. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Веселе
Веселе
Мапа
Мапа

CMNS: Веселе у Вікісховищі

Весе́ле (до 1945 року — Кутла́к, крим. Qutlaq) — село в Україні, у складі Феодосійського району Автономної Республіки Крим.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Веселе розташоване за 6 км на захід від міста Судак, у долині річки Кутлак, з південної сторони від автодороги Р29 Алушта — Феодосія, висота центру села над рівнем моря 126 м. Найближчі населені пункти — Межиріччя на північному заході та Морське на південному заході. За 2,5 км на півд.-захід від нп Веселе — гора Кизил-Кая.

Історичні пам'ятки

[ред. | ред. код]
Панорама бухти і пляжу з боспорської фортеці.

Поблизу села, на березі моря, знаходяться законсервовані залишки боспорської фортеці.

Історія

[ред. | ред. код]

1520 року османська влада проводить перепис населення Південного берега Криму, у поселенні Кутлак проживає 277 людей — 10 мусульман і 267 християн[1].

Станом на 1886 у селі Кутлак Таракташської волості Феодосійського повіту Таврійської губернії мешкало 735 осіб, налічувалось 161 дворове господарство, існували мечеть та 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1550 осіб (828 чоловічої статі та 722 — жіночої), з яких , 1548 — магометанської[3].

У 1918 році встановлено радянську владу.

В селі розташовувалась центральна садиба колгоспу «Веселовський», за яким було закріплено більше 1,2 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 744 га орних земель, у тому числі 504 га під виноградниками. Основним напрямком господарства було виноградарство.

63 передовика господарства нагороджено орденами та медалями СРСР, серед них І. А. Черепененко — орденом Леніна.

47 жителів села перебували на фронтах німецько-радянської війни, всі вони нагороджені бойовими орденами та медалями, 19 осіб загинуло.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

В наш час в селі розташовані сільська рада, восьмирічна школа, літній кінотеатр, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, 4 магазини, їдальня.

Діють православний храм апостола Андрія Первозванного та мечеть Кутлак Джамісі. Знаходиться пам'ятка архітектури — Турецький фонтан.

У 1926 році поблизу села виявлені «погрібальна урна» з двома ручками-вушками та клеймений піфос (діаметр — 0,63 м, висота — 0,78 м) з кришкою. Збереглись руїни середньовічної церкви.

У селі розташоване виноробне підприємство ДП «Веселівське» (в 2010 році об'єднане з ДП «Морське») входить до складу НВАО «Масандра».

За 4 км від морського узбережжя, на західному схилі гори Караул-Оба, поблизу руїн Боспорської фортеці будується пансіонат «Марианіда».

Влітку 2000 року в селі, на узбережжі Кутлакської бухти, пройшов фестиваль «КаZантип».

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Міста і села України. Автономна Республіка Крим. Місто Севастополь. Історико-краєзнавчі нариси. — К: Український видавничий консорціум. Українське наукове товариство краєзнавства, геральдики та фалеристики. Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу. Українська конфедерація журналістів, 2009. — 480 с. — ISBN 978-966-8189-91-3 (стор. 53)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. З історії Веселого (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-218. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)