Влодзімеж Козловський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Влодзімеж Козловський
Народився8 грудня 1858(1858-12-08)[1]
Кривча, Гміна Кривча, Перемишльський повіт
Помер1917
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина або Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Діяльністьполітик
Alma materЯгеллонський університет
ЧленствоГалицьке господарське товариство
Посадапосол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
ПартіяПольський клубd
БатькоЗигмунт Козловський

Влодзімеж Мар'ян Козловський (Болеста-Козловський) гербу Яструбець (8 грудня 1858, Кривча — 24 листопада 1917, Краків[2][3]) — польський юрист, поміщик і політик-консерватор, лідер подоляків, депутат Галицького сейму та Імперської ради Австрії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 грудня 1858 року в Кривчі[4]. Був правнуком Антонія Козловського (1729-1801, військовий, поміщик), онуком Анастазія Козловського (1778-1857, військовик, член Галицького станового сейму, землевласник) і єдина дитина Зигмунта Козловського (1831-1893, член Імперської ради і Галицького сейму) і Габріелі з роду Старженських[5][4].

Навчання

[ред. | ред. код]
  • Закінчив гімназію у Львові (1876)[6].
  • Вивчав право в Празькому університеті (1876-1880),
  • Закінчив навчання в Інсбруку (1877),
  • Закінчив навчання в Відні (1878)
  • Закінчив навчання в Кракові (1879).

Здобув ступінь доктора права в Ягеллонському університеті[7][4].

Політичні вподобання і подальше життя

[ред. | ред. код]

Від батьків він успадкував маєток Заблотці[4], яким володів до кінця життя[8][9][10][11][12][13]. Володів бібліотекою в десятки тисяч томів, у якій зібрав праці з історії (зокрема Галичини) та суспільно-політичних наук. У 1917 р. ці колекції були передані Національному інституту ім. Оссолінського[14].

Посади
[ред. | ред. код]
  • Член ревізійної комісії Дамського благодійного товариства у Львові (1898-1910)[15].
  • Член Перемишльської філії, з 1888 р.
  • Член Ярославської філії (1886-1904) Галицького господарського товариства[16].
  • Активіст і член комітету ГГТ (15.06.1888 — 18.06.1903, 10.06.1906 — 24.06.1910),
  • Президент товариства (18.06.1903 — 10.06.1906)[17][18][19].

Консервативний за поглядами, він швидко включився в громадське життя тогочасної Галичини. У 1887 році брав участь у кампанії проти сприяння уряду угорським виробникам алкоголю коштом галицьких. Обирався в першій курії Перемишльського повіту, від Перемишльського виборчого округу. Вперше був обраний 1 травня 1888 р. на виборах до Сейму 5-го терміну замість померлого Северина Смажевського[30], але через недотримання вікового цензу (30 років) мусив залишити посаду. Переобраний 10 жовтня 1888[31]. В останній каденції сейму обраний депутатом у 1913 році, у лютому 1914 склав повноваження[7]. У Сеймі працював у парламентських комісіях: бюджетній, внутрішнього господарства, комунальній, водній та санітарній. Був прихильником націоналізації галицьких залізниць. Крім того, він займався діяльністю для підвищення рівня освіти в Галичині, наприклад у 1893 р. виступав за її реформування та підвищення матеріального становища вчителів.

З 1898 р. працював у парламентській шкільній комісії — сприяв розвитку народної освіти. Багато уваги приділяв сільськогосподарській освіті. Як писав Єжи Здрада:

Ліві лапки він був надзвичайно консервативним і навіть реакційним політиком. Глибоко освічений, із широкими соціальними, економічними та історичними інтересами, він був темпераментним оратором Праві лапки

[7].

Він завжди підкреслював свій клерикалізм, консерватизм і прихильність до династії Габсбургів. На парламентському форумі він вимагав, зокрема, багаторазово ширше впровадження релігійної освіти. Ці риси зробили його лідером східногалицьких консерваторів-подоляків. Перебуваючи з 1897 р. у складі парламентської комісії виборчої реформи в Галичині, він водночас був її головним противником — у своїх виступах критикував спроби демократизації виборчого права, побоюючись посилення політичної ролі української громади. Розмір землеробського страйку в Східній Галичині, а особливо велика участь у ньому українців, зробили його прихильником союзу двору з польськими селянами на цій території. Тоді він організував акцію зі створення товариств національної оборони. Ця справа привела до встановлення політичного союзу між поляками та націонал-демократами. У сеймах 1908-1914 рр. був лідером консервативного клубу «Центрум», який у союзі з національно-демократичною партією боровся проти українських депутатів, наприклад у 1912 р. виступав проти польсько-українських переговорів щодо виборчої реформи[7].

Він також був членом Австрійської Імперської Ради 7, 8, 9 та 10-го термінів (12 травня 1888 — 30 січня 1907) від курії І — більшого землеволодіння, від виборчого округу № 10 (Яворів — Мостиська). У березні 1903 р. подав у відставку, оскільки отримав мандат в окрузі №1. Після зміни виборчого закону був членом Імперської Ради 11-го та 12-го скликань (17 лютого 1907 — 5 червня 1917) від виборчого округу № 67 (Ярослав — Прухнік). Мандат прийняв Едмунд Галік[32]. В австрійському парламенті в Польському колі у Відні також керував поляками. З боку Польського гуртка брав участь у роботі господарських комісій Імперської ради. Козловський виступав за збереження зв'язків Польського кола з правим крилом парламенту. Він також вважав, що поляки повинні прагнути до тісної співпраці з іншими слов'янами, особливо з чехами. Разом з Леоном Білинським і Войцехом Дідушицьким він розробив компромісний проєкт мовного закону для Передньої Литви. З 1902 року разом зі Станіславом Глобінським боровся за будівництво каналів у Галичині. Як лідер подолян у травні 1905 року брав участь у тристоронньому з'їзді польських консерваторів у Кракові, метою якого було узгодження позицій і дій перед лицем революційних подій[7]. За словами Міхала Бобжинського, депутат Козловський був одним із найвидатніших членів гуртка. Його позиція та серйозність були винятковими, і для будь-якої такої партії було б честю мати лідера[33]. Казимир Хлєндовський залишив таку характеристику Подолянського ватажка: «З капелюхом, кашею та сіллю», він поневолив Перемиське так, що постановив про вибори всіх автономних сановників з часів князя Адама Сапіги., через хвороби та невдачі, майже самоусунувся з поля політичних баталій. Тихі люди боялися Кози, тому що він був схильний до бійок, особливо в кінці обідів і викликав його на поєдинки (…) Що ж до мене, то я з юності мав вроджену антипатію до Кози, і хоч був з ним родичем, але уникав його як міг, ставлячись до нього з холодною ввічливістю (…) Я намагався якомога рідше його бачити і в мене виходило добре. Козьол мав манію налагоджувати аристократичні та впливові стосунки по всьому світу: він подорожував до Англії, потім до Парижа, потім до Санкт-Петербурга, він провів тижні в країні з лордом X або Y, що він розмовляв з президентом Франції республіки про робітниче питання, або що він грав у віст у клубі з російським міністром фінансів Віттом. Він був найхимернішою сумішшю зарозумілості, марнославства, легковажності, благородства, майстерності й навіть інтелекту. Непередбачуваний чоловік, про якого навіть не знаєш, як він вчинить у тому чи іншому випадку[34].

Надгробок Влодзімежа Козловського

З 1908 року, коли міжнародна ситуація погіршилася, він почав виступати за тісну співпрацю між поляками та Габсбурзькою монархією. Водночас він був рішучим противником повстанських і військових приготувань у Галичині, які вели незалежницькі ліві. Це був інший рівень співпраці між поляками та націонал-демократією того часу. З 1907 р. був членом Національної ради, яка інституціоналізувала цю співпрацю. У той час він брав участь у численних «орієнтаційних дискусіях» у Кракові та Львові, наприклад організований Національною радою 12 грудня 1912 р., в якому виступив проти співпраці з Росією та Німеччиною. Подібну позицію він представив влітку 1913 року на тристоронній конференції в Пєняках, організованій Тадеушем Ціньським, де обговорювалася позиція національних демократів щодо наближення війни[35].

Сім'ї не створив. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[36][37].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Nekrolog, «Czas» nr 548 z 1917, s. 3.
  3. ↑ Kronika, «Kurier lwowski» nr 555 z 27 listopada 1917, s. 4.
  4. ↑ а б в г Herbarz polski, 1908.
  5. ↑ Kronika. † Zygmunt Bolesta-Kozłowski. Gazeta Lwowska. Nr 231: 3. 11 października 1893.
  6. ↑ Parlament Österreich Republik, Franz Adlgasser, Kurzbiografie Kozłowski-Bolesta, Włodzimierz Ritter von Dr. iur. — Parlamentarier 1848—1918 online [Архівовано 2021-11-04 у Wayback Machine.] [24.09.2019].
  7. ↑ а б в г д Jerzy Zdrada, Kozłowski Włodzimierz Marian (1858—1917), Polski Słownik Biograficzny t. 15, Wrocław-Warszawa-Kraków 1970, s. 39.
  8. ↑ Skorowidz dóbr tabularnych w Galicyi z Wielkiem Ks. Krakowskiem. Lwów. 1890. с. 240.
  9. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księs. Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1897. с. 217.
  10. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1904. с. 203.
  11. ↑ Skorowidz dóbr tabularnych w Galicyi z W. Ks. Krakowskiem. Kraków. 1905. с. 178.
  12. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1914. с. 190.
  13. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1918. с. 190.
  14. ↑ Jerzy Zdrada, Kozłowski Włodzimierz Marian (1858—1917)…, s. 40.
  15. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1898, s. 794; 1899, s. 794; 1900, s. 794; 1901, s. 794; 1902, s. 883; 1903, s. 883; 1904, s. 883; 1905, s. 883; 1906, s. 925; 1907, s. 925; 1908, s. 925; 1909, s. 987; 1910, s. 987; 1911, s. 979; 1912, s. 979.
  16. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1886, s. 557; 1887, s. 522; 1888, s. 549, 552; 1889, s. 641, 644; 1890, s. 641, 644; 1891, s. 641, 644; 1892, s. 642, 645; 1893, s. 642, 645; 1894, s. 642, 646; 1895, s. 642, 646; 1896, s. 642, 646; 1897, s. 642, 646; 1898, s. 740; 1899, s. 740; 1900, s. 741, 745; 1901, s. 741, 745; 1902, s. 826, 829; 1903, s. 826, 829; 1904, s. 826, 829.
  17. ↑ Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1888, s. 545; 1889, s. 636; 1890, s. 636; 1891, s. 636; 1892, s. 637; 1893, s. 637; 1894, s. 637; 1895, s. 637; 1896, s. 638; 1897, s. 638; 1898, s. 735; 1899, s. 735; 1900, s. 735; 1901,s. 737; 1902, s. 822; 1903,s. 822; 1904, s. 822; 1905, s. 822; 1906, s. 869; 1907, s. 869; 1908, s. 869; 1909, s. 927; 1910, s. 927.
  18. ↑ Obrady Tow. Rolniczego, «Kurier Lwowski» 1903 nr 155, s. 4.
  19. ↑ Do 1906 roku Osobiste. «Kurier Lwowski» 1906 nr 36, s. 3.
  20. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1904, s. 674; 1905, s. 675; 1906, s. 718; 1907, s. 718.
  21. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1905, s. 9; 1906, s. 12; 1907, s. 12; 1908, s. 12; 1909, s. 8; 1910, s. 8; 1911, s. 8; 1912, s. 8; 1913, s. 9; 1914, s. 9.
  22. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1905, s. 304; 1905, s. 325; 1906, s. 325; 1907, s. 325; 1908, s. 325; 1909, s. 348.
  23. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1907, s. 873; 1908, s. 873.
  24. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1912, s. 977; 1913, s. 1021; 1914, s. 1021.
  25. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1889, s. 581; 1890, s. 581; 1891, s. 581; 1892, s. 581; 1893, s. 581; 1894, s. 581; 1896, s. 581; 1897, s. 581; 1898, s. 694; 1899, s. 694; 1900, s. 694; 1901, s. 694; 1902, s. 774; 1903, s. 774; 1904, s. 774; 1905, s. 774; 1906, s. 816; 1907, s. 816; 1908, s. 816; 1909, s. 869; 1910, s. 869.
  26. ↑ Dr Stanisław Nowosielecki Śp. Władysław Marjan z Kozłowa Bolesta Kozłowski, «Kurier Lwowski» 1918 nr 99, s. 4.
  27. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1911, s. 930; 1912, s. 930; 1913, s. 967; 1914, s. 967.
  28. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1912, s. 383.
  29. ↑ Stanisław Grodziski, Sejm Krajowy Galicyjski 1861—1914, t. 1–2, Kraków 2018.
  30. ↑ Kronika. Jaworów. 1 maja «Kurier Lwowski» 1888 nr 122, s. 5.
  31. ↑ Sprawy krajowe. Jaworów«Czas» 1888 nr 234 z 12 października, s. 2.
  32. ↑ Józef Buszko, Polacy w parlamencie wiedeńskim — 1848—1918, Warszawa 1996, s. 18, 176, 234, 237, 284, 307, 390, 399, 407, 413, 415, 416, 420—422, 428—430, 437, 438.
  33. ↑ Cytat za Artur Górski, Włodzimierz Kozłowski — konserwatysta radykał — online [25.09.2019].
  34. ↑ Kazimierz Chłędowski, Pamiętniki, t. 2 Wiedeń (1881—1901), oprac. Antoni Knot, Wrocław 1957, s. 323—324.
  35. ↑ Jan Molenda, Piłsudczycy a narodowi demokraci 1908—1918, Warszawa 1980, s. 115—116.
  36. ↑ Kronika Kurier lwowski 1917 nr 555 z 27 listopada, s. 4.
  37. ↑ Nekrologia, Włodzimierz Kozłowski, «Czas» 1917 nr 556 z 1 grudnia, s. 3.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Влодзімеж_Козловський