Волиця (Новогуйвинська селищна громада)
| село Волиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Новогуйвинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040350060017716 |
| Основні дані | |
| Населення | 405 (2001) |
| Площа | 0,065 км² |
| Густота населення | 6230,77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12446 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°09′51″ пн. ш. 28°37′34″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Дружби Народів, 5, смт Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441 |
| Карта | |
  Волиця | |
 Волиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Воли́ця — село в Україні, у Новогуйвинській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 405 осіб (2001). У 1925—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
За довідником 1885 року в селі мешкало 470 осіб, налічувалося 56 дворових господарства[1][2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 639 осіб, з них: православних — 632, чоловіків — 337, жінок — 302[3].
У 1906 році в поселені проживало 690 мешканців, дворів — 120[4], у 1923 році — 960 жителів, дворів — 154[5].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 440 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 405 осіб[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 386 | 95.31% |
| російська | 18 | 4.44% |
| румунська | 1 | 0.25% |
| Усього | 405 | 100% |
Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, було розділене між кількома власниками. Овруцький скарбник Ю. Слотвинський платив із 8 дворів у Волиці 1 злотий і 6 грошів до замку та 4 злотих і 24 гроші до скарбу; овруцький ловчий Я. Корицінський платив від 4 дворів у селі 6 грошів до замку та 2 злотих і 12 грошів до скарбу. Частиною маєтку володів пінський мечник Б. Кривопиш: платив від 25 дворів 2 злотих і 9,5 грошів до замку та 9 злотих і 8 грошів до скарбу. Інша частина маєтку із заставною частиною належала київському каштелянові Вороничу, який платив від 20 дворів 3 злотих і 4 гроші до замку та 12 злотих і 16 грошів до скарбу. Ще одна частина села належала Головінським — сплачували з 20 дворів 3 злотих і 4 гроші до замку та 12 злотих і 16 грошів до скарбу[8].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке сільце Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були заїзд, винокурня[1].
Наприкінці 19 століття — сільце Троянівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Входило до православної парафії у Шумську[9][2].
У 1906 році — сільце Троянівської волості (6-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Житомир, становила 10 верст, від волосного центру, містечка Троянів — 10 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Житомирі[4].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Сінгурівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської округи[10]. Розміщувалося за 8 верст від районного центру, міст. Троянів, та за 1 версту — від центру сільської ради, с. Сінгури[5]. 28 вересня 1925 року в селі створено окрему сільську раду в складі Троянівського району[10].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933[11].
11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Двірецької сільської ради Троянівського району. 28 листопада 1957 року, в складі сільської ради, включене до Житомирського району Житомирської області. 12 травня 1958 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Сінгурівській сільській раді Житомирського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[10].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Сінгурівської сільської ради включено до складу Новогуйвинської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].
- Лукашенко Володимир Васильович (1991—2023) — учасник російсько-української війни[13].
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 206. (рос. дореф.)
- ↑ а б Wolica 20.) W. wś, pow. żytomierski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 831. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 18. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Волица // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 151. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 16 липня 2024.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 141-142. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 15 липня 2024.
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 72. Процитовано 15 липня 2024.
- ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 235. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2024.
- ↑ Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Ще одна болісна втрата в громаді: при виконанні бойового завдання загинув Володимир Лукашенко. https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/. 19 липня 2023. Процитовано 15 липня 2024.
- Погода в селі Волиця [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
