Очікує на перевірку

Вівтар Сан-Кассіано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Вівтар Сан-Кассіано»

Автор Антонелло да Мессіна
Час створення бл. 14751476
Розміри 125,5 х 146,2 см
Матеріал дошка, олія
Місцезнаходження Музей історії мистецтв (Відень)

«Вівтар Сан-Кассіано» (італ. Pala di San Cassiano), також відома як «Мадонна зі святими Миколаєм, Анастасією (?), Урсулою, Домініком та Оленою» — вівтарна картина італійського живописця Антонелло да Мессіни (1429/30–1479), представника доби Раннього Відродження. Створена близько 1475/1476 року.

Зберігається у колекції Музею історії мистецтв у Відні (інв. №GG 2574).

Історія

[ред. | ред. код]

Вівтарна картина була замовлена венеціанським патрицієм П'єтро Боном для церкви Сан-Кассіано у Венеції. У 1620 році була взята із церкви та розпилена, перед тим як потрапила до колекції ерцгерцога Леопольда-Вільгельма (1614–1662).

Вівтар є одним із знакових творів Антонелло да Мессіна, створених у Венеції, окрім цього, він представляє суттєвий етап творчого шляху художника, в якому він успішно поєднав досвід нідерландського живопису і П'єро делла Франческа. Художник створив цінний прецедент, використовуючи більш яскравий хроматизм Джованні Белліні та своїм світлом і глибокою перспективою надихнув покоління таких майстрів, як Чіма да Конельяно, Вітторе Карпаччо, Альвізе Віваріні та Джорджоне.

Деталь

Від картини залишились тільки три фрагменти центральної частини, які зараз з'єднані разом. На картині зображена сцена «Свята співбесіда»: у центрі Мадонна із немовлям, ліворуч — святі Миколай та Анастасія, а проворуч — святі Домінік та Урсула.

Почуття об'єму та світла зумовило сучасну композицію, яка була виразним знаком поваги до сміливих пошуків Джованні Белліні, в якого Антонелло запозичив розташування Мадонни на узвишші, але і м'яке світіння кольорів. До цієї побудови він додав розміщення святих по півколу, что створило відчуття глибини. Мадонна, оповита своїм покровом, виглядає крупнішною, аніж фігури, що її оточують; ніби художник намагався підкреслити її велич. Бездоганне перспективне обрамлення стало результатом спілкування з П'єро делла Франческа.

Ретельність зображування дорогоцінного золотого шиття Мадонни нагадує про навчання художника у неаполітанській майстерні Ніколо Колантоніо. Святий Домінік, що зображений на першому плані, в одязі заснованого ним ордену домініканців: біла ряса, комірець, чорний плащ і каптур. Посох св. Урсули, що стоїть поряд із ним, нагадує про її мученицьку смерть; вона була замучена гунами у Кельні, коли поверталась після паломництва до Риму.

Література

[ред. | ред. код]
  • Вольфганг Прохаска. «Венский музей истории искусств. Живопись». — Лондон : Scala Publishers, 2011. — 128 с. — («Музеи мира») — 7000 прим. — ISBN 978-34-065-2756-2. (рос.)
  • «Музей истории искусства. Вена». Под редакцией Сильвии Боргези = Kunsthistorisches Museum. Vienna. — /Пер. с ит. — М. : ЗАО «БММ», 2007. — 144 с. — (Великие музеи мира) — 3000 прим. — ISBN 978-88-370-2769-8. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]