Галерея Сабауда
| Галерея Сабауда (колишній Королівський палац) | |
|---|---|
.jpg) | |
| 45°04′27″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д. / 45.074166666667° пн. ш. 7.6861111111111° сх. д. | |
| Тип | художня галерея[1] і Музей сучасного мистецтва[d][1] |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[2] |
| Частина від | Musei reali di Torinod |
| Країна |  Італія[2] |
| Розташування | Турин, Італія |
| Адреса | 10100[2] via XX Settembre, 86 - Torino[2] |
| Засновник | Карл Альберт |
| Засновано | 1832 |
| Відкрито | 1832 |
| Директор | (з 2009) |
| Сайт | museitorino.it/galleriasabauda/index.html |
  Галерея Сабауда (Італія) | |
 | |
 Галерея Сабауда у Вікісховищі | |
Галерея Сабауда або Савойська галерея (італ. Galleria Sabauda) — музей образотворчих мистецтв в місті Турин, Італія.
Галерея Сабауда складалась поступово. В її основі мистецька збірка Євгена Савойського, котра перейшла по смерті останнього у майно його двоюрідного брата, короля Сардинії. Збірки братів приєднали до картин Королівського палацу в міст Турин. 1824 року в місті Генуя придбали картинну галерею палацу Дураццо, котру приєднали до збірок в Турині.
Датою заснування галереї вважають 1832 рік, коли Карло Альберто, герцог Савойський і король Сардинії, віддав у галерею триста шістдесят п'ять (365) картин власної збірки.
Перша спроба каталогізації збірки творів мистецтва належить 1631 року. Тоді це ще не був каталог в сучасному розумінні слова, бо це був інвентар[3]. Інвентар 1631 року створення збережений і демонструється в галереї. Новий каталог збірки був створений 1923 року [3]. 1959 року відбулась перша реконструкція збірки, а нова — у 1970-х рр.
1832 року новий художній музей в місті розмістили в туринському палаццо Мадама, де відкрили для відвідин. Облаштуванням картинної галереї первісно опікувались брати Роберто і Массімо д'Адзельйо. Через тридцять три роки палаццо Мадама віддали під Національний сенат. Картинну галерею та Єгипетський музей перевели 1865 року у колишнє приміщення Академії наук. Це була споруда палацового типу 1679 року. Її вибудували за проектом архітектора Гваріно Гваріні.
2012 року колишній Королівський палац пройшов через реконструкцію і пристосування під музейні потреби. Сюди перевели Галерею Сабауда, бо Королівський палац має широку популярність як важливий туристичний центр міста Турин. Нове крило відкрили для відвідин у грудні 2014 року.
Скульптура в збірці має невеликі розміри і переважно має характер випадково набраних речей. Серед них - поодинокі твори майстрів відродження, античні скульптури тощо.
У розділі античних скульптур звертає уваги погруддя римського імператора Люція Вера (130—169 рр. н. е.) Він був співправителем імператора Марка Аврелія і запам'ятався як гордовита і декоративна фігура. В Римі бував недовго, перебував переважно з військом у провінціях. Помер рано. Його досить часто портретували, тому відомо декілька його портретних зображень, знайдених переважно у провінціях. Зараз уламки мармурових зберігаються у різних музеях — Лувр (Франція), Альбертінум (Дрезден, Німеччина), у Швейцарії (Женевський музей мистецтва і історії ) тощо. Офіційні портрети імператора Люція Вера були виконані як у мармурі, так і в коштовних металах. Два з останніх випадково збереглися. Один із золота заввишки тридцять три (33) сантиметри і був знайдений 1939 року у містечку Аванш, Швейцарія.
Туринське погруддя імператора Люція Вера знайдене раніше, 1928 року, і знайдене під час розкопок в Італії в містечку Маренга. Погруддя у натуральний розмір виконане зі срібла, саме його і передали до Галереї Сабауда. Портретні погруддя з бронзи зустрічались і раніше. Погруддя Люція Вера було серед перших витворів мистецтва з коштовних металів, котрі використані для твору монументального характеру в Римі і котре малоушкодженим дійшло до 20 століття.
Збірка живопису майстрів північних країн невелика і не має систематичного характеру. Ця обставина обумовлена тим, що картини савойської династії неодноразово міняли володарів і навіть вивозились у інші країни.
Серед митців північних країн, репрезентованих у галереї — Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Ганс Мемлінг, Пауль Бріль, Антоніс ван Дейк, Рембрандт, Корнеліс де Вос, Ніколя Пуссен, Пітер Брейгель молодший, Елізабет Віже-Лебрен.
-
Корнеліс де Вос. «Портрет десятирічної дівчини зі шляхетної родини» -
Абрахам Брейгель. «Гранат, інжир, виноград і квіти » -
Ніколя Пуссен. «Св. Маргарита» -
Елізабет Віже-Лебрен. «Маргеріта Портораті», 1792 р.
-
Дуччо ді Буонінсенья. «Мадонна Гваліно», бл. 1285 р. -
Фра Анджеліко. «Мадонна з немовлям» , бл. 1430 р. -
Андреа Мантенья. «Мадонна з немовлям і п'ятьма святими», бл. 1500 року. -
Антоніо дель Полайоло. «Товія і янгол», 1460 р. -
Джироламо Джовеноне. «Вівтар Буронцо», 1515 р. -
Танціо да Варалло, «Яків і Ревекка біля колодязя», бл. 1625 р., галерея Сабауда. -
Бернардо Белотто. «Турин, античний міст через річку По», 1745 р. -
Помпео Батоні. «Еней залишає запалену Трою», бл. 1750 р. -
Антоніо Фонтанезі. «Пастух»
_056.jpg)
-
Софонісба Ангіссола, «Принцеса Ізабелла Клара Еухенія», 1573 р. -
Антоніс ван Дейк. «Тріця старших дітей короля Англії Карла І» -
«Анна Австрійська в траурному вбранні», бл. 1660 р. -
Анонім початку 18 ст. «Марі-Аделаїда Савойська»
_by_a_member_of_the_%C3%89cole_Fran%C3%A7aise.jpg)
- Відродження
- Північне Відродження
- Караваджизм
- Живопис бароко
- Венеційська школа
- Флорентійська художня школа
- ↑ а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ↑ а б в г dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 30 березня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Noemi Gabrieli: Galleria Sabauda - Maestri italiani, Torino 1971.
- Paola Astrua, Carla Enrica Spantigati: Galleria Sabauda: guida breve, Electa, Milano, 2000.
- Paola Astrua, Carla Enrica Spantigati (Hrsg.): La Galleria Sabauda di Torino dal Collegio dei Nobili alla Manica Nuova di Palazzo Reale. Allemandi, Turin 2012, ISBN 978-88-422-1708-4.
