Ганс Гайнц Еверс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Гайнц Еверс
нім. Hanns Heinz Ewers
Ганс Гайнц Еверс у 1907 році
Народився3 листопада 1871(1871-11-03)
Дюссельдорф, Німецька імперія
Помер12 червня 1943(1943-06-12) (71 рік)

·туберкульоз
ПохованняПівнічне кладовище (Дюссельдорф)d
ГромадянствоНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Діяльністьписьменник, поет
Мова творівнімецька
Роки активностіз 1901
Напрямокфантастика
Жанрпроза, поезія
Magnum opusАльрауне
ЧленствоCorps Normannia Berlind і Corps Alemannia Wien zu Linzd
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька національна народна партія
У шлюбі зIlna Ewers-Wunderwaldd[1]
Автограф
Сайт: Офіційний сайт

CMNS: Ганс Гайнц Еверс у Вікісховищі

Ганс Гайнц Е́верс (нім. Hanns Heinz Ewers); 3 листопада 1871, Дюссельдорф, Німецька імперія — 12 червня 1943, Берлін, Третій Рейх) — німецький письменник і поет, автор містичних оповідань і романів готичної спрямованості. Серед найвідоміших творів: «Павук», «Альрауне», «Смерть барона фон Фріделя». Творчість Еверса мала значний вплив на західну фантастичну літературу першої половини XX століття, сам він вважав себе спадкоємцем Едгара По і Оскара Вайльда.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ганс Гайнц Еверс народився 3 листопада 1871 року в Дюссельдорфі в забезпеченій сім'ї. Його мати походила зі знатного роду, була онукою банкіра, дочкою генерала кавалерії. Батько — жанровий художник і баталіст, син коваля, був придворним живописцем Фрідріха Франца II Великого Герцога Мекленбург-Шверинського. У березні 1891 отримав атестат зрілості, після чого проходив військову службу у Берліні, але через шість тижнів був звільнений через прогресуючу короткозорість. За наполяганням батьків успішно здав іспити в університет, де провчився на юридичному факультеті декілька років[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1897 році 26-річний Еверс декларує себе вільним художником та присвячує своє життя літературній творчості. Він створює цілу низку творів, що відносяться до найрізноманітніших жанрів: це і гуморески, і сатиричні замальовки, і фантастичні історії тощо, що користуються читацьким успіхом, який неабияк підігрівався завдяки майстерним літературним містифікаціям Еверса[2]. З 1901 року Еверс виступає як актора кабаре, здобувши чималий успіх, трохи пізніше він також стає господарем кабаре «Юбербреттль» (нім. Ueberbrettl).

На початку 1900-х років Еверс здійснив низку подорожей, побувавши на Капрі (1903), в Берліні (1904), Неаполлі (1904), в Порт-о-Пренсі на Гаїті (1906), Парижі (1908), Ріо-де-Жанейро (1908) та Індії (1911). Свої мандрівки Еверс детально зображував в дорожніх щоденниках «Моїми очима» (1909) та «Індія і я» (1911). Окрім документальних оповідок за роки подорожей Еверс створив два романи — «Учень чародія» (1910) та «Альрауне» (1911), а також декілька збірок новел — «Розіпнутий Тангейзер» (1901), «Жахи» (1907) та «Гротески» (1910).[2]

Окрім літератури ще однією пристрастю Еверса був кінематограф: у 1913 році за його сценарієм був знятий фентезійний фільм «Празький студент» (реж. Стеллан Рійє та Пауль Вегенер)[3].

Першої світової війни застала Еверса в Перу, з 1914 по 1920 рік він живе в США, де був інтернований, як і багато інших німців, і 1916—1920 роки провів у спеціальному таборі для переміщених осіб. У 1917 році він випустив збірку оповідань з назвою «Мої похорони». У 1921 Еварс повернувся до Німеччини, де зацікавився націонал-соціалізмом, зокрема, його ідеями німецького націоналізму і загальними ніцшеансько-окультними нюансами філософії націонал-соціалістів (ці симпатії пізніше позначилися на негативному ставленні до Еверса після війни, внаслідок чого його твори були викреслені з німецької літератури; проте, роман «Альрауне» був вкотре екранізований у ФРН у 1952 році режисером Артуром-Марією Рабенальтом з Гільдеґард Кнеф у головній ролі[4]).

У 1932 році Ганс Гейнц Еверс написав роман «Горст Вессель» про командира нацистських штурмовиків, за яким у 1933 році був знятий фільм (головний герой фільму і сам фільм були перейменовані за наполяганням Геббельса в «Ганс Вестмар»). У 1934 році Еверс став головою Німецького Союзу письменників. Після «ночі довгих ножів» 30 червня 1934 значна частина книг Еверса, як письменника-гомосексуала, окрім «Горста Весселя» і «Вершника німецької ночі», була заборонена в Німеччині.

Наприкінці життя Еверса друкували вкрай мало, і помер він у бідності від прогресуючого старечого туберкульозу 12 червня 1943 року в Берліні. За декілька тижнів по смерті Еварса його берлінська квартира була розбомблена.[5]

Твори (вибірково)

[ред. | ред. код]
Обкладинка видання роману «Духовидець», 1922
Романи
  • 1909 : Учень чародія, або Мисливці на диявола / Der Zauberlehrling oder die Teufelsjäger
  • 1911 : Альрауне. Історія однієї живої істоти / Alraune. Die Geschichte eines lebenden Wesens
  • 1920 : Вампір / Vampir
  • 1922 : Духовидець. Із спогадів графа фон О*** / Der Geisterseher. Aus den Papieren des Grafen O*** // Співавтор: Фрідріх Шиллер
  • 1928 : Перетворена на чоловіка / Fundvogel
  • 1932 : Горст Вессель / Horst Wessel
  • 1932 : Вершник німецької ночі / Reiter in deutscher Nacht

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Saur Allgemeines Künstlerlexikon Bio-Bibiographischer IndexМюнхен: K. G. Saur Verlag, 2000. — Т. 10. — С. 649.
  2. а б в Грищенков, 2000.
  3. Der Student von Prag (1913) [Архівовано 5 грудня 2004 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
  4. Alraune (1952) [Архівовано 11 грудня 2004 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
  5. Біографія Ганса Гейнца Еверса [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Лабораторія фантастики»

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Р. Грищенков. Ганс Гейнц Эверс // Паук. — СПб. : Кристалл, 2000. — (Б-ка мировой лит. Малая серия)(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]