Ганс Галь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Галь
Основна інформація
Дата народження5 серпня 1890(1890-08-05)[1][2][…]
Місце народженняБрун-ам-Гебірге, Медлінг, Нижня Австрія, Австро-Угорщина[1]
Дата смерті3 жовтня 1987(1987-10-03)[1][2][…] (97 років)
Місце смертіЕдинбург, Шотландія, Велика Британія[1]
ГромадянствоАвстрія
Професіїкомпозитор, музикознавець, піаніст, викладач університету, диригент
ОсвітаВіденський університет
ВчителіRichard Robertd, Мандичевський Євсевій і Гвідо Адлер
Інструментифортепіано
Жанриопера і симфонія
ЗакладВіденський університет, Единбурзький університет і Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»
Меморіальний сайт(англ.)(нім.)]
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галь.

Ганс Галь (нім. Hans Gál; 5 серпня 1890, Брун-ам-Гебірге поблизу Відня - 3 жовтня 1987, Единбург) — австрійський композитор і музикознавець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Віденську консерваторію (1911), учень Ріхарда Роберта (фортепіано) і Євсевія Мандичевського (гармонія і аналіз), потім вивчав музикознавство в Віденському університеті у Гвідо Адлера і захистив в 1913 році дисертацію про стиль молодого Бетховена, яку Адлер вважав такою, що заслуговує публікації в книжковій серії, яку він редагував.

У роки Першої світової війни служив в австрійській армії. З 1919 р. викладав гармонію і контрапункт в Новій Віденської консерваторії. У 1929 році очолив Майнцську консерваторію, але в 1933 році, з приходом до влади нацистів через єврейське походження був усунений від роботи і змушений був повернутися до Відня, а після аншлюса покинув і Австрію, емігрувавши у Велику Британію, де з початком Другої світової війни був інтернований. У 1945 - 1965 роках - професор Единбургзької консерваторії в якій викладав поліфонію і композицію, а також керував струнним оркестром[4]. Після виходу на пенсію присвятив себе музикознавству, написавши книги про Брамса, Вагнера, Верді і Шуберта (є видання під назвою «Брамс. Вагнер. Верді. Три майстри - три світи», 1986).

Галь інтенсивно писав вже на початку 1910-х роках, проте більшість своїх ранніх робіт знищив. За свою першу симфонію він навіть був нагороджений премією в 1915 році, проте відмовився від можливості її опублікувати або виконати. Популярність прийшла до Галя-композитора в 1920-і роки завдяки його операм: «Лікар Зобеіди» (нім. Der Arzt der Sobeide; 1918), «Священна качка» (нім. Die heilige Ente; 1920) і «Нічна пісня» (нім. Das Lied der Nacht; 1924). Йому належать також 4 симфонії, концерти для фортепіано, скрипки, віолончелі з оркестром, струнні квартети (перший з яких, датований 1916 роком, був особливо відзначений критикою) та інша камерна музика.

Твори Галя записували піаніст Мартін Джонс, скрипаль Томас Альбертус Ірнбергер, віолончеліст Антоніо Менезес, оркестр «Північна симфонія» з диригентами Томасом Цетмайром і Кеннетом Вудсом і ряд інших виконавців.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118689223 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю.В. Келдыш. — «Советская энциклопедия», 1982. — С. 717.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ганс_Галь