Д1
| Д1 | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Роки будування | 1964-1988 |
| Країна будування |
 Угорщина |
| Завод | МАВАГ |
| Поїздів побудовано | 605 |
| Вагонів побудовано | 2450 |
| Технічні дані | |
| Рід служби | пасажирський |
| Кількість вагонів в поїзді | 4 (2 моторні і 2 причіпні) |
| Місткість | 400 осіб |
| Робоча маса | 274 т |
| Порожня маса | 210 т |
| Конструкційна швидкість | 120 км/год |
| Довжина поїзда | 99080 мм |
| Діаметр коліс | 950 мм |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Тип двигуна | дизельний, 12VFE17/24 |
| Кількість дизельних двигунів | 2 |
| Потужність двигуна | 538 кВт |
| Тип передачі | гідромеханічна, HM-612-22 |
| Тип гальма | колодкове |
| Система опалення | вертикальний водяний котел |
| Експлуатація | |
Дизель-поїзд Д1 (Д1) — серія дизель-поїздів, які будувалися з 1964 до 1988 року угорським заводом Ганц-МАВАГ, Будапешт, на замовлення Міністерства шляхів сполучення СРСР для залізниць СРСР. Всього було побудовано 605 рухомих складів. Конструкційно Д1 були вдосконаленою версією дизель-поїздів серії Д і відрізнялися від останніх насамперед наявністю більш потужного дизельного двигуна, гідромеханічної передачі та кількістю вагонів, збільшеною на один причіпний вагон.
Починаючи з 1964 року, дизель-поїзди експлуатувалися на Горьківській, Донецькій, Московській, Львівській, Одесько-Кишинівській, Жовтневій, Прибалтійській, Південно-Східній залізницях для організації приміського і місцевого пасажирського сполучення на не електрифікованих і частково електрифікованих ділянках. В даний час продовжують експлуатуватися на Одеській, Львівській, Донецькій і Молдовській залізницях.
Дані про дизель-поїзди серії[ред. | ред. код]
| Дані про дизель-поїзди серії Д1[1] | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Рік побудови | Кількість | Номери поїздів | Вагонів побудовано | |||||||
| 1964 | 15 | 201—215 | 60 | |||||||
| 1965 | 40 | 216—255 | 160 | |||||||
| 1966 | 40 | 256—295 | 160 | |||||||
| 1967 | 40 | 296—335 | 160 | |||||||
| 1968 | 40 | 336—345 | 160 | |||||||
| 1969 | 45 | 376—420 | 180 | |||||||
| 1970 | 40 | 421—460 | 160 | |||||||
| 1971 | 30 | 461—490 | 120 | |||||||
| 1972 | 30 | 491—520 | 120 | |||||||
| 1973 | 20 | 521—540 | 80 | |||||||
| 1974 | 20 | 541—560 | 80 | |||||||
| 1975 | 20 | 561—580 | 80 | |||||||
| 1976—1988[2] | 225 | 581—805 | 1020 | |||||||
Експлуатація[ред. | ред. код]
Дизель-поїзди Д1 надійшли в експлуатацію на Горьківську (Горькій-Моск., Тумський, Юдін, Казань), Донецьку (Сватове, Сентянівка, Попасна, Родакове, Дебальцеве-пас., Іловайськ), Московську (Смоленськ, Вузлова, Новомосковськ-1), Львівську (Чоп, Здолбунів, Коломия, Королево ), Одесько-Кишинівську (Христинівка, Миколаїв, ім. Шевченка, Одеса заст., Кишинів), Жовтневу (Виборг, Новгород, Ленінград-Варша.) , Прибалтійську (Вільнюс, Радвілішкіс, Тарту, Таллінн-Вяйке, Калінінград), Південно-Східну (Отрожки, Тамбов-1) залізниці. Станом на 1 січня 1976 року, на залізницях Радянського Союзу експлуатувався 371 дизель-поїзд Д1, з них на Горьківської - 46, Донецькій - 53, Московській - 54, Львівській - 40, Одесько-Кишинівській - 61, Жовтневій - 20, Прибалтійській - 79, Південно-Східній - 18 [1]. На Смоленському, Казанському, Кишинівському, Одеському, Вільнюському, Калінінградському та інших вузлах майже всі приміські та частина місцевих пасажирських перевезень обслуговувалися дизель-поїздами.
Станом на 1 січня 1992 року, на залізницях колишнього СРСР знаходилося 472 дизель-поїзда Д1 [3].
Експлуатація дизель-поїздів пізніх номерів виявила недостатню надійність роботи заводської силової передачі, пов'язану з поломками дисків 3-ї швидкості. Управлінням локомотивного господарства було рекомендовано глушити трубки включення 3-ї швидкості. У 1980-1990-х роках фахівцями ВНДІЗТа був проведений комплекс робіт з вивчення можливості заміни силової установки дизель-поїзда [4]. Проект модернізації передбачав заміну заводської гідромеханічної передачі НМ612-22 на гідродинамічну типу ГДП 750/201 та заводського дизеля 12VFE17/24 на дизель типу М773А (12ЧН18/20). Модифіковані таким чином на Великолуському локомотиворемонтному заводі в період з 1995 по 2002 роки дизель-поїзда отримали позначення Д1м [5].
Експлуатація дизель-поїздів Д1 на залізницях поступово завершується. У 2001 році експлуатація дизель-поїздів Д1 припинена на Естонській залізниці, в 2004 - на Жовтневій, в 2008 - на Литовській залізниці , у 2011 - на Калінінградській. Станом на 1 січня 2012 року, на залізницях СНД експлуатувалося (в пасажирському сполученні) 68 дизель-поїздів Д1, з них на Московській - 4 (Новомосковськ-I), Одеській - 17 (ім. Шевченка, Христинівка, Миколаїв), Львівській - 32 (Здолбунів, Коломия, Чоп), Донецькій - 15 (Сватове, Іловайськ), Молдавській - 20 (Кишинів). Частина дизель-поїздів і побудованих на їхній базі мотрис використовується для службових потреб [6].
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Основні параметри дизель-поїзда серії Д1[7][8]:
- Завод-виробник — Ganz–MÁVAG (Угорщина);
- Тип передачі — гідромеханічна;
- Габарит — 1-Т;
- Потужність силової установки — 2×730 к.с;
- Конструкційна швидкість — 126,7 км/год;
- Кількість моторних вагонів — 2;
- Кількість причіпних вагонів — 2;
- Кількість рухомих колісних пар у моторному візку — 2;
- Діаметр кругу катання нових бандажів — 950 мм;
- Маса:
- Поїзда (споряджена) — 210 т;
- Поїзда (робоча) — 274 т;
- Моторного вагона — 65,6 т;
- Причіпного вагона — 37,0 т;
- Довжина по вісям автозчеплення:
- Поїзда — 99 080 мм;
- Моторного вагона — 25 000 мм;
- Причіпного вагона — 24 540 мм;
- Кількість місць для сидіння — 400;
- Годинна потужність головних дизелів — 2×730 к. с.;
- Навантаження від рухомих колісних пар — 17 тс;
- Мінімальний радіус проходження кривих при швидкості не більше 10 км/год — 100 м;
- Прискорення під час запуску — 0,3—0,4 м/с2;
- Запас палива — 2×1200 л;
- Запас піску — 2×160 кг;
- Кількість масла в системі двигуна — 0,2 м³;
- Кількість масла у гідромеханічній передачі — 0,21 м³;
- Складів побудовано — 605;
- Вагонів побудовано — 2540;
- Ширина колії — 1524, 1520 мм;
- В експлуатації — з 1964 року;
- Кількість вагонів в складі — 4-6;
- Осьова формула — (1—20+2)+2•(2—2)+(2+20—1);
- Кількість місць для сидіння — 400;
- Довжина поїзда — 99 080 мм;
- Ширина поїзда — 3120 мм;
- Висота поїзда — 4600 мм;
- Матеріал вагону — сталь;
- Навантаження від осі на рейку — 17 тс;
- Двигун:
- Марка — 12VFE17/24;
- Тип — дизельний чотирьохтактний форкамерний з турбонаддувом;
- Розташування циліндрів — V-подібне;
- Число циліндрів — 12;
- Діаметр циліндра — 170 мм;
- Хід поршня — 240 мм;
- Номінальна частота обертання колінчастого валу — 1250 об/хв;
- Мінімальна частота обертання колінчастого валу — 530 об/хв;
- Ступінь стиснення — 12,5;
- Середній ефективний тиск — 8,04•10⁵ Па;
- Система наддуву:
- Тип турбокомпресора — центробіжний одноступінчастий з газотурбінним приводом;
- Частота обертання ротора турбокомпресора — 21000 об/хв;
- Система подачі палива:
- Тип паливопрокачувального насосу — шестеренний;
- Привід паливопрокачувального насосу — електричний;
- Система змазки:
- Тип — циркуляційна під тиском з "сухим" картером;
- Тип маслопрокачувального насосу — шестеренний;
- Подача маслопрокачувального насосу — 0,000666 м³/с;
- Привід маслопрокачувального насосу — електричний;
- Частота обертання — 2800 об/хв;
- Мінімально допустимий тиск масла — 1•10⁵ Па;
- Кількість ступенів передачі — 3 (1 гідравлічний і 2 механічні);
- Компресор:
- Тип — МК-135;
- Число ступенів стиснення — 2;
- Робочий тиск другого ступеня — 8•10⁵ Па;
- Подача при номінальній частоті обертання колінчастого валу — 0,025 м³/с;
- Привід — механічний;
- Споживана потужність — 12,5 кВт;
- Частота обертання — 695 об/хв;
- Тип осьового редуктора — одноступінчастий з конічними шестернями;
- Тип гальм — колодкові;
- Спосіб приведення гальм у дію:
- Основний — електропневматичний;
- Резервний — пневматичний;
- Кількість гальмівних осей у вагоні — 4;
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Раков, 1999, с. 300.
- ↑ Расчётные данные
- ↑ Villányi, 2009.
- ↑ Попов, Москальова, 1982.
- ↑ Фатєєв, 2007.
- ↑ trainpix, 2012.
- ↑ Лернер, 1982, с. 13, 14.
- ↑ МАВАГ, 1977, с. 25, 27.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- / Лернер Б. М., Лебедев В. П., Палкин А. П. — М. : Транспорт, 1970. — С. 358.(рос.)
- Паспортные характеристики и результаты испытаний дизель-поезда Д1 / Федичкин С. Д. — М. : Транспорт, 1975. — С. 72.(рос.)
| |||||||||||||||||
