Додредноути типу «Брауншвейг»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Додредноут типу «Брауншвейг» «Лотрінген» проходить Кільським каналом
Проєкт
Оператори: Кайзерліхе Маріне
Попередник: Додредноути типу «Віттельсбах»
Наступник: Додредноути типу «Дойчланд»
Будівництво: 1901–1906
У експлуатації: 1904–1960
Заплановано: 5
Побудовано: 5
Віддано на
брухт:
5
Основні характеристики
Тип: Додредноут
Водотоннажність: 14 167 т. (повна)
Довжина: 127,7 м.
Ширина: 22,2 м
Осадка: 8,16 м.
Двигуни: три парові машини потрійного розширення
Швидкість: 18,7 вузлів
Екіпаж: 35 офіцерів, 708 матросів і старшин
Озброєння:
Бронювання:
  • Пояс - 250 мм
  • Башти головного калібру - 50-250 мм
  • Башти допоміжного калібру - 50-150 мм
  • Палуба - 40 мм
  • Бойова рубка - до 300 мм

Лінкори типу «Брауншвейг» являли собою групу з п'яти додредноутів німецького Кайзерліхмаріне (Імперського флоту), побудованих на початку 1900-х років. Вони були першим класом лінійних кораблів, передбачених Другим військово-морським законом, великої програми розширення військово-морського флоту. Тип складався з п’яти кораблів — «Брауншвейг», «Ельзас», «Гессен», «Пройсен» і «Лотрінген».

Конструкція

[ред. | ред. код]

У порівннянні з попередниками - з типом «Віттельсбах» кораблі «Брауншвейг» встановив більш потужне озброєння 280 мм, не 240 мм гармати головного калібру, та 170 у порівнянні 150 мм допоміжного. Менш ніж через два роки після того, як перші кораблі цього типу надійшли на озброєння, їх зробила морально застарілими поява британського «Дредноута».[1]

Служба

[ред. | ред. код]

На початку своєї кар'єри п'ять кораблів служили в II бойовій ескадрі, флагманом якої був «Пройсен». Флот був зайнятий в основному регулярними навчаннями в мирний час і закордонними візитами. У 1912 році «Брауншвейг» був поміщений у резерв, а наступного року до нього приєднався «Ельзас».

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

«Лотрінген» і «Гессен» планувалося вивести з експлуатації в 1914 році, але спалах Першої світової війни в липні завадив цьому, і вони залишилися на службі Флоту відкритого моря. Вони та «Пройсен» брали участь в операціях флоту в перші два роки війни, тоді як «Брауншвейг» і «Ельзас» були направлені на Балтику з IV бойовою ескадрою, де вони взяли участь у бою у Ризькій затоці в серпні 1915 року, де протистояли російському додредноуту «Слава».[2] «Гессен» брав участь у Ютландській битві в травні 1916 року і на короткий час вступив у бій британськими лінійними крейсерами наприкінці битви.[3] Усі п’ять кораблів були виведені з експлуатації, починаючи з 1916 року, після чого використовувалися для допоміжних функцій, зокрема як казарми та навчальні кораблі.

Подальша доля

[ред. | ред. код]

Після війни п'ять «Брауншвейгів» були серед основних кораблів, які новому Рейхсмаріне було дозволено утримувати за Версальським договором. «Лотрінген» і «Пройсен» були переобладнані в плавучі бази тральщиків, що розмінували мінні поля у Північному морі, які були встановлені під час війни, але інші три були модернізовані на початку 1920-х років і служили на флоті до 1930-х років.У 1931 році «Брауншвейг» і «Ельзас» були виключені зі складу флоту і були утилізовані разом з «Лотрінгеном» та «Пройсеном». «Гессен» залишався на службі до кінця 1934 року, коли його було знято з експлуатації та перетворено на радіокерований корабель-мішень. Цю функцію він виконував і під час Другої світової війни. Переданий як військовий трофей Радянському Союзу, корабель був введений в експлуатацію як «Цель» і використовувалася як мішень до 1960 року, коли його розібрали.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jordan, John; Dent, Stephen (2014). Warship 2014. London. с. 49. ISBN 978-1-84486-236-8. OCLC 872726196.
  2. Halpern, Paul G. (1994). A naval history of World War I. Annapolis, Maryland. с. 196—197. ISBN 0-87021-266-4. OCLC 28411665.
  3. Tarrant, V. E. (2001). Jutland : the German perspective. London: Cassell. с. 195. ISBN 0-304-35848-7. OCLC 48131785.
  4. Jung, Dieter; Maass, Martin (1990-<1991>). German warships, 1815-1945. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 20. ISBN 0-87021-790-9. OCLC 22101769.