Ернст Канторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Канторович.

Ернст Канторович
нім. Ernst Kantorowicz
Ім'я при народженнінім. Ernst Hartwig Kantorowicz
Народився3 травня 1895(1895-05-03)
Познань
Помер9 вересня 1963(1963-09-09) (68 років)
Принстон
КраїнаСША США
Діяльністьмедієвіст, історик, викладач університету, мистецтвознавець
Alma materHU Berlin
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузьісторія Середньовіччя
ЗакладФранкфуртський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Університет Каліфорнії (Берклі)
Інститут перспективних досліджень[1]
ВчителіAlfred von Domaszewskid
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Американська академія медієвістики[2]
ВійнаПерша світова війна
Відомий завдяки:«Два тіла короля» (1957)
Брати, сестриSophie Salzd[3]
Нагороди
CMNS: Ернст Канторович у Вікісховищі

Ернст Канторо́вич (нім. Ernst Hartwig Kantorowicz , 3 травня 1895 , Познань — 9 вересня 1963 , Принстон) — німецький і американський історик-медієвіст, представник інтелектуальної історії.

Біографія

[ред. | ред. код]
Принстонський Інститут фундаментальних досліджень

Народився в Східній Пруссії, в асимільованій і заможній єврейській сім'ї. Його двоюрідна сестра була подругою Георга Зіммеля і перекладачкою праць Анрі Бергсона. Брав участь у Першій світовій війні, служив у кавалерії. Після війни деякий час був членом Фрайкор, брав участь у придушенні Спартаківського повстання. З 1918 року вивчав філософію в Берлінському університеті. 1920 року перейшов на історичний факультет Гайдельберзького університету, закінчив його в 1921 році. У 1922—1930 роках працював приват-доцентом. Входив до найближчого кола поета-символіста Стефана Георге. Неоромантичні погляди та літературні уподобання гуртка вплинули на першу друковану працю Канторовича — біографію імператора Фрідріха II. Очолив кафедру у Франкфуртському університеті (1930 — 1934), але відмовився присягати на вірність нацистській владі, був звільнений. 1938 року переїхав до Оксфорду, де раніше був гостьовим професором, потім в Каліфорнійський університет в Берклі (1939). З 1945 року — громадянин США. Дотримувався консервативних поглядів, але в 1949 році, на хвилі маккартизму, знову відмовився присягати щодо своєї ідеологічної лояльності. У 1951 році, за підтримки Роберта Оппенгеймера, перейшов до Інституту фундаментальних досліджень у Принстоні, де й працював до кінця життя.

Наукові інтереси й головна книга

[ред. | ред. код]

Найвідоміша праця Канторовича — монографія з політичної теології Середньовіччя «Два тіла короля» (1957), яка спочатку пройшла непоміченою, а в 1990-ті роки викликала гарячі суперечки й мала значний вплив на гуманітарні та соціальні науки у США та Європі. Головним опонентом Канторовича був американський історик-медієвіст Норман Кантор, який бачив в історичному підході Канторовича відгомони німецького націоналізму. Увага до символічних форм і церемоніальних аспектів історичного минулого походить від ідей Ернста Кассірера та зближує Канторовича з Ервіном Панофскі (всі троє були в різні роки пов'язані з Принстоном).

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Король Фрідріх II / Kaiser Friedrich der Zweite (1927)
  • Повернення вченого анахорезу в Середньовіччі / Die Wiederkehr gelehrter Anachorese im Mittelalter (1937)
  • Laudes Regiae. A Study in Liturgical Acclamations and Medieval Ruler Workship (1946, в співавторстві)
  • Два тіла короля: вивчення середньовічної політичної теології / The King's Two Bodies: A Study in Mediaeval Political Theology (1957)
  • Вибрані твори / Selected Studies (1965)
  • Боги в одностроях. Дослідження розвитку європейського поняття короля / Götter in Uniform. Studien zur Entwicklung des abendländischen Königtums (1998)

Література

[ред. | ред. код]
  • Evans A.R. On four modern humanists: Hofmannsthal, Gundolf, Curtius, Kantorowicz. Princeton: Princeton UP, 1970
  • Grünewald E. Ernst Kantorowicz und Stefan George. Wiesbaden: F. Steiner, 1982
  • Boureau A. Histoires d'un historien: Kantorowicz. Paris: Gallimard, 1990 (нім пер. — 1992, англ. пер. — 2001)
  • Cantor N.F. Inventing the Middle Ages: The Lives, Works and Ideas of the Great Medievalists of the Twentieth Century. New York: W. Morrow, 1991
  • Geschichtskörper. Zur Aktualität von Ernst H. Kantorowicz/ Wolfgang Ernst, Cornelia Vissmann (Hrsg.). München: Fink, 1997
  • Ernst Kantorowicz (1895—1963): soziales Milieu und wissenschaftliche Relevanz/ Jerzy Strzelczyk, Hrsg. Poznań: Instytut historii UAM, 2000
  • Oexle O.G. L'Historisme en débat. De Nietzsche à Kantorowicz. Paris: Aubier, 2001
  • Picht B. Erzwungener Ausweg: Hermann Broch, Erwin Panofsky und Ernst Kantorowicz im Princetoner Exil. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2008

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.ias.edu/scholars/ernst-h-kantorowicz
  2. ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteFellows
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118559826 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Канторович&oldid=40047227