Координати: 48°48′5″ пн. ш. 25°10′12″ сх. д. / 48.80139° пн. ш. 25.17000° сх. д. / 48.80139; 25.17000
Очікує на перевірку

Живачів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Живачів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Олешанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26040250050090201
Основні дані
Засноване 1482
Перша згадка 1461
Населення 1085
Площа 18,386 км²
Густота населення 59,01 осіб/км²
Поштовий індекс 78044
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°48′5″ пн. ш. 25°10′12″ сх. д. / 48.80139° пн. ш. 25.17000° сх. д. / 48.80139; 25.17000
Водойми

р. Будзин

  • На лівому березі річки біля села Живачів розташована гора Глинка (350,6 м).
Місцева влада
Адреса ради 78044, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Живачів
Карта
Живачів. Карта розташування: Україна
Живачів
Живачів
Живачів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Живачів
Живачів
Мапа
Мапа

CMNS: Живачів у Вікісховищі

Живачі́в — село в Україні, у Олешанській сільській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Історія

[ред. | ред. код]

У селі виявлено кам’яні та бронзові знаряддя праці доби бронзи. Курганний могильник Живачів І в урочищі Могили. На полях Живачева знаходилася група курганів, частина з них розорана, у двох знайдено бронзові персні зі спірального дроту та давньоруські бронзові ковтки.[1]

Згадується 8 вересня 1461 року в книгах галицького суду.[2].

В 1649 році повсталі селяни розгромили маєток шляхтича Корчинського.

В 1832 році в селі Живачів було започатковано парафіальну школу, а з 1887 року — державну школу.

В липні 1915 року на території села проходили запеклі бої між російськими та австро-угорськими військами. Ще жорстокішими були вони у 1944 році.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1083 99.82%
російська 2 0.18%
Усього 1085 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Йосиф Теофіль Теодорович — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.
  • Іван (Слезюк) — релігійний діяч, педагог, підпільний єпископ Станиславівської єпархії УГКЦ. Проголошений блаженним 27 червня 2001 року.
  • Степан Амброжик - відомий громадський діяч, воєвода/староста Галицького князівства з престолом в Тлумачі під час окупації угорцями княжого Галича[джерело?]
  • Петро Казимирчук — Заслужений працівник культури України. Родом (25.05.1944) з с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області. У 1969 р. закінчив Чернівецьке музучилище, працював художнім керівником Новоселицького районного будинку культури, з 1975 р. – директор музичної школи у с. Подвірне, у 1977 р. - директор заслуженого Буковинського ансамблю пісні танцю, з 1998 р. - диригент-хормейстер, згодом – директор Чернівецької філармонії. За його участі здійснювалися гастролі ансамблю пісні та танцю та ВІА «Смерічка» республіками СРСР, а також до Польщі, Америки, Румунії, Італії. Здійснював підготовку для концерту в Національному палаці «Україна», виступів ансамблю у зведених концертах у Києві до святкування Дня незалежності України…Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Помер 22.03.2012 р. (Юхим Гусар).
  • Теодор Туревич (1837-1900) - громадський діяч, засновник та агент страхового товариства «Дністер», похований у рідному селі Живачеві.
  • Слезюк Віталій Богданович (1988-2023) — учасник російсько-української війни, загинув на Запорізькому напрямку 12 липня 2023 [4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. admin. Археологія та стародавня історія Тлумацького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 24 березня 2021.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.275, №3019 (лат.)
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. "Не задумуючись пішов воювати". На Івано-Франківщині поховали військовослужбовця Віталія Слезюка.

Джерела

[ред. | ред. код]