Палагичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Палагичі
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тлумацький район
Рада/громада Палагицька сільська рада
Код КОАТУУ 2625686901
Locator Dot2.gif
Розташування села Палагичі
Основні дані
Засноване 1419
Населення 1284
Площа 15,545 км²
Густота населення 82,6 осіб/км²
Поштовий індекс 78015
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°54′10″ пн. ш. 24°59′44″ сх. д. / 48.90278° пн. ш. 24.99556° сх. д. / 48.90278; 24.99556Координати: 48°54′10″ пн. ш. 24°59′44″ сх. д. / 48.90278° пн. ш. 24.99556° сх. д. / 48.90278; 24.99556
Водойми Тлумачик
Місцева влада
Адреса ради 78015, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Палагичі, тел. 2-13-61
Карта
Палагичі. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Палагичі
Палагичі
Палагичі. Карта розташування: Івано-Франківська область
Палагичі
Палагичі

Пала́гичі — село Тлумацького району Івано-Франківської області.

Історія[ред.ред. код]

Першу письмову згадку про село датовано 4 лютого 1437 року[1].

Польський шляхтич, галицький стольник та підкоморій Павел Куропатва підписувався «з Палагичів».[2]

У 1779 р. тлумацький староста Єжи Міхал Потоцький (1753, Підгайці — бл. 1801) замість маєтків, переданих у власність брату Іґнацію Роману, взяв у нього маєток «Палайче» (тобто Палагичі) з 3-ма селами коло Тлумача.[3]

У 1934-1939 рр. село входило до об’єднаної сільської ґміни Олєшув Тлумацького повіту.

У 1939 році в селі проживало 2 670 мешканців, з них 2 450 українців-грекокатоликів, 120 українців-римокатоликів, 100 поляків (переважно польські колоністи кінця XIX ст. у присілку Попелів)[4]

Через село в 1884-1944 рр. проходила залізниця Станіслав — Бучач — Гусятин — Ярмолинці, при відступі гітлерівцями у 1944 р. зруйнований міст через Дністер, а колію демонтувала радянська влада. Існувала й залізнична станція Палагичі.[5]

Селяни свято зберігають пам'ять про земляків, полеглих у боротьбі за волю в рядах УПА[6].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Св. Арх. Михайла 1895 р.[7]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.17, № 147
  2. Kazimierz Prszyboś (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — 417 s. — S. 55. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.)
  3. Z. Anusik. Potocki Jerzy Michał h. Pilawa (1753 — бл. 1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 46. (пол.)
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 93, 123.
  5. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.— Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.— 496 с.; іл. — С. . — ISBN 978-617-655-000-6.
  6. Належали до СБ УПА…
  7. Палагичі. Церква Св. Арх. Михайла 1895
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.