Жовтозільник нечуйвітровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жовтозільник нечуйвітровий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Senecioneae
Рід: Жовтозільник (Erechtites)
Вид: Жовтозільник нечуйвітровий
Erechtites hieraciifolius
(L.) Raf. ex DC., 1838
Посилання
Вікісховище: Erechtites hieraciifolia
Віківиди: Erechtites hieraciifolius
EOL: 400187
IPNI: 1152557-2
ITIS: 780297
NCBI: 189215

Жовтозільник нечуйвітровий[1], ерехтитес нечуйвітровий[2] (Erechtites hieraciifolius) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Північній Америці та Південній Америці.

Однорічна трава, 30–200 см заввишки. Стебло сильно розгалужене. Нижні листки коротко-черешкові, довгасто-ланцетні, на краю нерівномірно-зубчасті, знизу на жилах опушені; середні і верхні — сидячі, стеблоохопні. Кошики в волотистому суцвітті, 12–17 мм завдовжки. Обгортка 1-рядна або рідко близько основи з кількома дрібними листками. Квітки жовті; крайові — маточкові, ниткоподібно-трубчасті, на краю 3–5-зубчасті, розташовані в декілька рядів; серединні — двостатеві, трубчасті, 4–5-зубчасті. Сім'янки 2–3 мм довжиною, коричневі, коротко опушені, з чубчиком, в 4–5 разів перевищує сім'янку. Папус білий, 7–8 мм[2][3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Північній Америці та Південній Америці[4][5][6].

В Україні вид зростає на узліссях, лісових порубках — в передгір'ях Закарпаття, зрідка. Заносна рослина (в Мукачівському районі)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Erechtites hieracifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 342. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 09.05.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 09.05.2019. Процитовано 09.05.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 09.05.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 09.05.2019. (англ.)