Очікує на перевірку

Зовнішнє пасмо Кримських гір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приблизне розташування трьох пасом Кримських гір на мапі Криму (Зовнішнє пасмо відображене зеленим кольором).

Зо́внішнє па́смо Кри́мських гі́р (крим. Qırım dağlarınıñ tışqı sırası) — найнижча частина Кримських гір, розміщена на захід і північний захід від Внутрішнього пасма і відокремлена від останньої великою поздовжньою долиною (або зниженням). Являє собою асиметричну куесту, в якій довгі й пологі схили в напрямку захід — північний захід збігаються з нахилом гірських порід, а східні, з максимальними висотами до 350 м, — круті і обривисті. Пасмо складене переважно неогеновими або сарматськими вапняками, меншою мірою — мергелями та глиною. Пасмо лежить на південному піднесеному краї Скіфської платформи.

Зовнішня гряда чудово виражена в західній і східній частинах, а в центральній (між долинами річок Салгир і Біюк Карасу) вона зливається з Внутрішнім пасмом.[1].

Починається Зовнішнє пасмо біля мису Фіолент хребтом Кара-Агач, продовжуючись Сапун-горою, після якої переривається Мекензієвими горами і знову з'являючись після Бельбекської долини біля села Верхньосадове. До річки Качі відрізок пасми носить назву Каратау (максимальна висота 306 м), від Качі до Альмінській долини — Яшлав (вища точка — гора Казан-Таш, 344,6 м). Частину пасма між Альмою та Західним Булганаком можна вважати горою Кизил-Джар — так називається на картах вища точка (333,9 м), хоча місцеві жителі іноді застосовують іншу назва: Ачеут. Після Західного Булганаку Зовнішнє пасмо досягає в районі Сімферополя найбільшої висоти (351,7 м — вершина Бадана над селом Трипрудним) і переривалася зниженнями, що тягнеться до межиріччя річок Бештерек та Зуї. Загальна протяжність пасма — близько 114 кілометрів. За Булганаком північний край пасма поступово переходить у степ, на південь західний край плавно спускається до моря, утворюючи обриви висотою до 50 м (між гирлами річок Альми і Бельбеку).

Зовнішнє зниження між Внутрішнім і зовнішнім пасмами являє собою ланцюг пласких ерозійних улоговин, що тягнуться від Мекензієвих гір на південному заході до Сімферополя (північний схід), складених в основному палеогеновими мергелями. У ньому на перетині з річковими долинами, розташовані міста Сімферополь та Бахчисарай, зниженням проходять залізниця і шосейна дорога на Севастополь.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Байцар А. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії… — С. .

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Байцар А. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с. (рос.)
  • Подгородецкий П. Д. Крым: природа. — Симферополь : Таврия, 1988. — ISBN 5-7780-0002-2. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]