Зейтін-Кош
| Зейтін-Кош | ||||
 | ||||
|
44°37′02″ пн. ш. 34°16′49″ сх. д. / 44.61722° пн. ш. 34.28028° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Крим | |||
| Розташування |
Україна, Автономна Республіка Крим | |||
| Система | Кримські гори | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 1534 м | |||
  Зейтін-Кош Зейтін-Кош (Україна) | ||||
 Зейтін-Кош Зейтін-Кош (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
 Зейтін-Кош у Вікісховищі | ||||
Зе́йті́н-Кош (крим. Zeytin Qoş, Зейтин Къош) (Балик-Кашин-Каяси) (в перекладі — «оливкова вівчарня»)) — гірська вершина в центральній частині Головного пасма Кримських гір, третя за висотою вершина Кримських гір, розташована на відміну від інших півторатисячників: Роман-Кош, Демір-Капу, Кемаль-Егерек, Бойнус-Тепе, Учурум-Кая на південно-східних схилах Бабуган-Яйли. Тому з вершини Зейтін-Кош відкривається панорама Чорного моря.
Висота — 1534 м (на 11 м нижча за Роман-Кош). Поверхню Зейтін-Коша ускладнюють лійки карстові та карри, на східному схилі — велика ерозійно-карстова долина. Оголена конусоподібна вершина з пологими схилами, оперезаними з півдня й сходу ребристими скелями.
Назва[ред. | ред. код]
Назва від кримськотатарської мови зейтин — маслина або оливка. «Кош» — це загін для овець або кошара. Отже, дослівно Зейтін-Кош це «оливкова кошара». Можливо, назва пояснюється тим, що, по-перше, оливкові дерева у величезних кількостях ростуть біля підніжжя вершини, а, по-друге, гора довгі століття (аж до XX) була величезним пасовищем, куди на годування пастухи виганяли отари овець, які випасалися тут аж до зимових холодів.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Складається з вапняків. Вкрита гірсько-лучно-степовою рослинністю, що надає їй характерної мальовничості[1].
Входить до Кримського заповідно-мисливського господарства. Сьогодні Зейтін-Кош знаходиться на території Кримського природного заповідника. Офіційно вхід до заповідника заборонений.
Піднятися на Зейтін-Кош з прибережно-чорноморської зони можна декількома основними шляхами:
- 1) Від селища Краснокам'янка, через перевал Гурзуфське сідло (Артеківська стежка).
- 2) Від Малого Маяка на плато Бабуган-Яйла (стежка Талма-Богаз).
- 3) Від села Запрудне по безіменній стежці.
Гора Зейтін-Кош, незважаючи на свою висоту і пронизливі вітри, характерна досить м'яким і рівним кліматом. Вершина, внаслідок свого розташування, не бере на себе удар південної зміни погоди з моря, а її розташування в глибині півострова розсіює удар з суші, який надходить з півночі. Тому субтропічний клімат якнайкраще описує його, як біля підніжжя, так і на схилах Зейтін-Кош.[2]
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
Гори в околиці Зейтін-Кош. -
Шлях на Зейтін-Кош по Бабуган-Яйлі. Стежка Талма-Богаз.
Див. також[ред. | ред. код]
Корисні посилання[ред. | ред. код]
- карта Криму online [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- топографічна карта Криму online
- Фото Зейтин-Кош [Архівовано 29 серпня 2010 у Wayback Machine.] на Кримській стежинці [Архівовано 30 червня 2021 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зейтин-Кош — вершина на Бабугане. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2016.
- ↑ Зейтин-Кош (гора). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 30 серпня 2019.
| |||||||
| |||||||||||||||||