Ечкідаг
Ечкідаг
крим. Eçki Dağ, Эчки Дагъ | ||||
 | ||||
| Вид на Ечкідаг з Лисячої бухти | ||||
| Країна |  Україна
| |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Автономна Республіка Крим | |||
| Довжина | 8 км | |||
| Найвища точка | Караул-Оба | |||
| - розташування | Крим | |||
| - координати | 44°54′18″ пн. ш. 35°08′31″ сх. д. / 44.90500° пн. ш. 35.14194° сх. д. | |||
| - висота | 670 м | |||
| Розташування | Східна частина Головного пасма Кримських гір | |||
  | ||||
 Ечкідаг у Вікісховищі | ||||
Ечкідаг[1], Ечкі-Даг (рос. Эчки-Даг, крим. Eçki Dağ, Эчки Дагъ) — гірський хребет Головного пасма Кримських гір, на березі Чорного моря, в районі Лисячої бухти, за 12 км на північний схід від Судака[1]. Висота — до 670 м.
Орографія[ред. | ред. код]
Ечкідаг в перекладі з кримськотатарської означає «козяча гора» (eçki — коза, dağ — гора). Ечкідаг входить до системи масивів Головного пасма Кримських гір та має три вершини: Кокуш-Кая («індича скеля» (крим. köküş — індик, крим. qaya — скеля) — 557 м; Делямет-Кая — 611 м і Караул-Оба («чорний пагорб» (крим. qara — чорний, крим. oba — пагорб) — 670 м[1]. Величний оголений стрімчак Куш-Кая підноситься над перевалом Синор, і трохи нижче головної вершини Караул-Оби. Крайнє нижнє положення займає скеляста Чал-Кая, схожа на козирок, який спрямований на Куш-Каю. Масив Ечкідаг — один з найвищих в окрузі.
Південні схили гірського масиву розчленовані численними ярами[1].
На Кокуш-Каї є карстова печера «Вухо Землі» глибиною 132 м і «Царський трон» на сосні «Крило дельтоплана».
Геологія[ред. | ред. код]
Ечкідаг складений вапняками, пісковиками і флішем[1]. Мінеральний склад гірського масиву відзначається присутністю глинистих сидеритів, вицвітів, тенардитів.
Гідрологія[ред. | ред. код]
На гірському масиві присутнє джерело питної води, що розташоване на висоті 324 м НРМ до нього можливо підійти тільки пішки, на 20 м вище джерела розташований путівець який йде з Щебетовки в Новий світ.
Рослинність[ред. | ред. код]
Південні схили масиву мозаїчно вкриті трав'яною рослинністю, що перемежовується скельними виступами і щебенистими осипами, місцями зарості шибляка. Північні схили та вершина вкрита дубово-грабовим лісом[1].
Лисяча бухта[ред. | ред. код]
Біля Ечкидагу знаходиться популярне місце відпочинку Лисяча Бухта. Практично всі відвідувачі Лисячої Бухти намагаються залізти на Ечкідаг, але це набагато складніше, ніж здається, сама лише верхня скеля, яка здається невисокою, насправді заввишки має приблизно 200 м.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Клюкін О. А. Ечкідаг // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — С. 395. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ечки-Даг: путівник 1990
- Лебединский В. И. Геологичекие эккурсии по Крыму. — Симферополь: Таврия. — 1988. — 144 с.
| |||||||||||||||||
| |||||||
|
