Кайса Оллонґрен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кайса Оллонгрен
нід. Kajsa Ollongren
Кайса Оллонгрен
Кайса Оллонгрен
Міністр оборони Нідерландів
10 січня 2022 — 2 липня 2024
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникГенк Камп
НаступникРубен Брекельманс
Другий віцепрем'єр-міністр Нідерландів
14 травня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникВоутер Кулміс
НаступникВопке Гукстра
Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
14 квітня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникРаймон Нопс
НаступникГанке Брюїнс Слот
26 жовтня 2017 — 1 листопада 2019
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникРональд Пластерк
НаступникРаймон Нопс
Мер Амстердама
5 жовтня 2017 — 26 жовтня 2017
ПопередникЕбергард ван дер Лаан
НаступникЕрік ван дер Бург

Народилася28 травня 1967(1967-05-28) (57 років)
Лейден, Нідерланди
Відома якполітична діячка
ГромадянствоНідерланди Нідерланди
Національністьнідерландка, шведка
Alma materАмстердамський університет
Національна школа адміністрації
Політична партіяДемократи 66[1]
БатькоАлександр Оллонґрен
МатиГунвор Лундгрен
У шлюбі зІрен ван ден Брекель
Діти2
Професіяполітикиня, державна службовиця
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого III ступеня Officer of the order Orange-Nassau

Карін Гільдур «Кайса» Оллонґрен (нар. 28 травня 1967(19670528)) — нідерландсько-шведська політикиня, яка обіймала посаду Міністерки оборони Нідерландів з 10 січня 2022 до 2 липня 2024 року. Член партії Демократи 66 (D66). У минулому була міністеркою внутрішніх справ і відносини Королівства та другою віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Марка Рютте (2017-2022 роки), а також недовго була пані мером Амстердама (жовтень 2017).[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Кайса Оллонґрен народилася 28 травня 1967 року в Лейдені в родині Александра Оллонґрена, який був астрономом і науковцем з Нідерландської Ост-Індії, та його дружини Ґунвор Лундґрен, яка походила зі Швеції. Оллонгрен (спочатку Ållongren) — фіно-шведська дворянська родина, яка була включена до нідерландської знаті у 2002 році.[3]

Оллонґрен виросла в Угстгесті, де вона відвідувала середню школу Рейнландського ліцею з 1979 по 1985 рік. Потім вступила до Амстердамського університету, де спочатку вивчала економіку у 1985—1986 роках, але в 1986 перейшла на історичний факультет, де в 1991 році здобула ступінь магістра. Згодом Оллонґрен вивчала державне управління в Національній школі адміністрації у Парижі, Франція та міжнародні відносини в Інституті Клінгендала.[4]

Кар'єра на державній службі

[ред. | ред. код]

Після навчання Кайса Оллонґрен працювала в Міністерстві економіки з 1992 по 2007 рік, спершу офіцером з питань Центральної та Східної Європи, потім головою з питань парламенту, з 2001 року директоркою з європейської інтеграції та стратегічного розвитку, а з 2004 року — заступницею генерального директора з економічної політики.

Оллонґрен була п'ятою у списку кандидатів від D66 на парламентських виборах 2006 року, але партія отримала лише 3 місця.

З 2007 року була заступницею генерального секретаря, а з серпня 2011 року — генеральною секретаркою Міністерства загальних справ.[4] Це зробило її основною радницею головного радника.[5]

З червня по жовтень 2010 року Кайса Оллонґрен була секретаркою формування Кабінету міністрів, що призвело до створення першого кабінету Рютте.[4]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Муніципальна рада в Амстердамі (2014—2017)

[ред. | ред. код]

У червні 2014 року Оллонґрен стала олдервумен і заступницею мера Амстердама від партії D66 з портфелем питань у сфері економіки, морського транспорту, аеропорту, мистецтвта й культури, місцевих ЗМІ, памяток, району Центрум і т. д., що були розроблені у співпраці D66, VVD та SP.[6]

5 жовтня 2017 року після смерті Ебергарда ван дер Лаана, викликаної хворобою, Кайса Оллонґрен розпочала виконувати обов'язки мера.[6][7]

Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства

[ред. | ред. код]

Оллонґрен була міністеркою внутрішніх справ і відносин Королівства та віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Рютте, який вступив на посаду 26 жовтня 2017 року.[8]

З жовтня 2019 по 14 квітень 2020 року Оллонґрен перебувала у відпустці у зв'язку з проблемами зі здоров'ям. У цей час її обов'язки тимчасово виконували:[8]

  • Раймонд Нопс як міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
  • Анк Бійлевелд як міністр AIVD
  • Стентє ван Вельдховен як міністр навколишнього середовища та житла
  • Воутер Кулміс як віцепрем'єр (залишився на посаді до 14 травня 2020 року).

Зростаюча нестача житла була важливою проблемою в цей період. Оллонґрен поставила за мету будувати 75 000 будинків у Нідерландах щороку, але цьому завадила азотна криза, яка виникла в Нідерландах у 2019 році, коли було призупинено заявки на отримання дозволів для приблизно 18 000 будівельних та інфраструктурних проєктів.[9] Але Оллонґрен звинуватили в тому, що вона не надала достатньої уваги цій справі. Поєднання коронавірусної та азотної криз призвели до висунення Оллонґрен недовіри від імені Сенату, що відбулося вперше з 1875 року.[9]

Міністр оборони

[ред. | ред. код]

У четвертому кабінеті Рютте Кайса Оллонґрен отримала посаду Міністерки оборони.[10]

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]

На початку свого перебування на посаді Оллонґрен погодилася надати Україні 200 ракет ППО FIM-92 Stinger і 50 протитанкових систем Panzerfaust 3, а також 400 ракет у відповідь на вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.[11]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 27 січня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[12]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Оллонґрен одружена з телепродюсеркою Ірен ван ден Брекель.[5] У пари є двоє дітей.[13]

Визнання

[ред. | ред. код]
  • 2011 — Найвпливовіша жінка за версією Volkskrant Топ-200 найвпливовіших нідерландських директорів щоденної газети de Volkskrant[14]
  • 2017 — Найвпливовіша жінка Нідерландів у категорії державного управління в Opzij Top 100 феміністичного щомісячника Opzij[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Parlement.com
  2. Vicepremier Kajsa Ollongren (D66), een vertrouweling van Rutte. nos.nl (нід.). Процитовано 10 березня 2022.
  3. Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (17 листопада 2016). Noord-Nederlandse adellijke families - Adel - Hoge Raad van Adel. www.hogeraadvanadel.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
  4. а б в Drs. K.H. (Kajsa) Ollongren. www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
  5. а б ‘Het is goed om je hoofd boven het maaiveld uit te steken’. FD.nl (нід.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
  6. а б Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (19 червня 2014). Kajsa Ollongren wethouder en locoburgemeester in Amsterdam - Nieuwsbericht - Algemene Bestuursdienst. www.algemenebestuursdienst.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
  7. Amsterdam. Burgemeester Van der Laan overleden. Amsterdam.nl (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  8. а б Minister Ollongren neemt functie van vicepremier weer op zich. www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  9. а б Ollongren is een manager, niet iemand van de politieke strijd. NRC (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  10. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
  11. Reuters (26 лютого 2022). Dutch to supply anti-tank, air defence rockets to Ukraine. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  12. Указ Президента України від 27 січня 2023 року № 47/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Zaken, Ministerie van Algemene (5 січня 2022). Kajsa Ollongren - Rijksoverheid.nl. www.rijksoverheid.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  14. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
  15. Opzij Top 100. Opzij. Jrg 45, грудень 2017