Марк Рютте
| Марк Рютте | |
|---|---|
нід. Mark Rutte[1]  | |
 | |
| 14-й Генеральний секретар НАТО | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 1 жовтня 2024 |
| Попередник | Єнс Столтенберг |
| Прем'єр-міністр Нідерландів | |
| 14 жовтня 2010 — 2 липня 2024 | |
| Монарх | Беатрікс Віллем-Олександр |
| Попередник | Ян Петер Балкененде |
| Наступник | Дік Схоф |
| Лідер «Народної партії за свободу і демократію» | |
| 31 травня 2006 — 14 серпня 2023 | |
| Попередник | Йозіас ван Аартсен |
| Наступник | Ділан Єшільгоз-Зегеріус |
| Державний секретар з освіти, культури та науки | |
| 17 червня 2004 — 27 червня 2006 | |
| Прем'єр-міністр | Ян Петер Балкененде |
| Попередник | Аннет Нійс |
| Наступник | Бруно Брюїнс |
| Державний секретар із соціальних питань та зайнятості | |
| 22 липня 2002 — 17 червня 2004 | |
| Прем'єр-міністр | Ян Петер Балкененде |
| Попередник | Ганс Хугерворст |
| Наступник | Генк ван Гооф |
| Народився | 14 лютого 1967 (59 років) Гаага, Нідерланди |
| Відомий як | політик, історик, педагог |
| Місце роботи | Unilever[1], Calvé[1], невідомо[1] і НАТО |
| Підданство |  Нідерланди |
| Національність | голландець |
| Alma mater | Лейденський університет (1992)[1] і Міжнародний інститут управлінського розвиткуd |
| Політична партія | Народна партія за свободу і демократію |
| Професія | державний службовець, учитель |
| Релігія | протестантство |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
Марк Рю́тте (нід. Mark Rutte; нар. 14 лютого 1967, Гаага, Нідерланди) — нідерландський політик, лідер Народної партії за свободу і демократію з 2006 до 2023 рік. Прем'єр-міністр Нідерландів з 14 жовтня 2010 до 2 липня 2024 року. 26 червня 2024 призначений генеральним секретарем НАТО, заступив на посаду 1 жовтня 2024 року.
Після інституту працював протягом десяти років у харчовій компанії, поки 2002 року не перейшов у сферу національної політики. Був міністром у соціальних справ, згодом — освіти, культури й науки в першому і другому уряді Балкененде, очолював фракцію Народної партії за свободу і демократію в другій палаті Генеральних штатів.
Марк Рютте є наймолодшим із сімох дітей у протестантській сім'ї. Перша дружина його батька померла у японському полоні, і він одружився повторно із сестрою його дружини. У першому шлюбі народилося троє дітей, четверо — від другого шлюбу. Його батько працював у торговій компанії в Голландській Ост-Індії, а мати була секретаркою.
Після закінчення середньої школи він хотів вступити до консерваторії і стати піаністом, проте став вивчати історію в Лейденському університеті, де в 1992 році отримав ступень магістра з історії. Він поєднував навчання з участю у Молодіжній організації свободи і демократії, молодіжної організації Народної партії за свободу і демократію, яку очолював з 1988 до 1991 року.
Потім працював у компанії Unilever. 1997 року став менеджером з персоналу Van den Bergh Nederland, дочірньої компанії Unilever. З 1993 до 1997 року був членом ради Народної партії за свободу і демократію.
Під час парламентських виборів 2002 року Марк Рютте працював у штабі Народної партії за свободу і демократію.
2002 року Рютте призначили державним секретарем із соціальних питань та зайнятості в першому уряді Балкененде. На цій посаді він був відповідальним за соціальне забезпечення, матеріальну допомогу та умови праці. Після відставки уряду недовгий час був депутатом парламенту, а потім знову був призначений на цю посаду в другому уряду Балкененде.
Працював Державним секретарем з вищої освіти і науки, освіти, культури та науки 17 червня 2004 року до 27 червня 2006 року у другому кабінеті Балкененде. В уряді Рютте виявив особливий інтерес до створення більш конкурентоспроможної на міжнародному рівні нідерландської системи вищої освіти, намагаючись зробити її більш ринковою.
Коли Рютте пішов у відставку з посади державного секретаря у червні 2006 року, після парламентських виборів повернувся до другої палати Генеральних штатів і незабаром став лідером парламентської фракції Народної партії за свободу і демократію. Рютте керував передвиборною кампанією партії під час муніципальних виборів 2006 року.
2006 року Народна партія за свободу і демократію провела внутрішні вибори лідера партії, що очолює її передвиборний список. За Марка Рютте проголосувало 51,5 % членів партії.
На парламентських виборах 2010 року Рютте знову очолив список Народної партії за свободу і демократію. Партія отримала перемогу на виборах, отримавши 31 місце у другій палаті парламенту. У парламенті сформували правоцентристську коаліцію між Народною партією і Християнсько-демократичним закликом, яку підтримала Партії Свободи під керівництвом Герта Вілдерса[2].
8 жовтня 2010 року Марк Рютте став головою уряду і сформував свій кабінет. Рютте був першим прем'єр-міністром Нідерландів не від Християнсько-демократичної партії і Партії праці з 1918 року. Він також перший прем'єр-міністр від Народної партії за свободу і демократію[3].
В жовтні 2023 року Рютте оголосив про намір балотуватись на посаду Генсека НАТО замість Єнса Столтенберґа, і у лютому 2024 року його намір отримав підтримку від урядів США, Британії, Німеччини і Франції[4][5][6]. Протягом наступних місяців Рютте вдалося подолати опозицію Туреччини, Угорщини, Словаччини і Румунії, причому, в червні його останній конкурент, президент Румунії Клаус Йоганніс, відмовився від змагань за посаду[4][7].
26 червня Північноатлантична рада призначила Рютте генсеком НАТО, до своїх повноважень Рютте приступив 1 жовтня[8][9][10]. 1 жовтня Столтенберг офіційно передав повноваження генерального секретаря НАТО Марку Рютте.[11]
18 серпня 2025 брав участь у багатосторонній зустрічі у Білому домі щодо України.[12]
22 серпня 2025 прибув до України із візитом, щоб обговорити спільні кроки для наближення завершення війни. В ході візиту зустрічався з Президентом України Володимиром Зеленським.[13]
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 27 січня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[14]
- Почесний компаньйон ордена Австралії (Австралія, 9 жовтня 2019) — за видатні заслуги у налогодженні двосторонніх відносин між Австралією і Нідерландами та за видатне лідерство у відповідь на авіакатастрофу MH17[15]
- 1 2 3 4 5 https://www.rijksoverheid.nl/regering/bewindspersonen/mark-rutte/cv
- ↑ Хто такий Марк Рютте, який може стати новим генсеком НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 червня 2024.
- ↑ Новий генсек НАТО. Хто такий Марк Рютте і яка його позиція щодо України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
- 1 2 De Koning, Petra; Aharouay, Lamyae (5 червня 2024). NAVO-secretaris-generaal Stoltenberg gaat naar Boedapest om Rutte te helpen [NATO Secretary General Stoltenberg will visit Budapest to help Rutte]. NRC (нід.). Процитовано 6 червня 2024.
- ↑ UK backs outgoing Dutch PM as next Nato chief. BBC. 22 лютого 2024.
- ↑ Lange, Laurens (23 лютого 2024). Rutte heeft unanieme steun nodig - sommige NAVO-landen zien liever andere baas [Rutte needs unanimous support – some NATO members would rather have another boss]. RTL Nieuws (нід.). Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 23 лютого 2024.
- ↑ Rutte over nieuwe baan: 'Drie maanden vrij en dan hard werken' [Rutte about new job: 'Three months of vacation and hard work thereafter']. NOS (нід.). 20 червня 2024. Процитовано 20 червня 2024.
- ↑ Новим генсеком НАТО стане Марк Рютте — ЗМІ.//Голос Америки, 20 червня 2024
- ↑ Марк Рютте став новим генсеком НАТО. Review News (укр.). 26 червня 2024. Процитовано 26 червня 2024.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Рютте обрали новим генсеком НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
- ↑ Столтенберг офіційно передав повноваження генсека НАТО Рютте. РБК-Украина. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Юрій Середюк (19 серпня 2025). Під час зустрічі в Білому домі 18 серпня питання територій України не обговорювали. Суспільне Новини.
- ↑ Ірина Лисогор (22 серпня 2025). Марк Рютте приїхав до Києва. LB.ua.
- ↑ Указ Президента України від 27 січня 2023 року № 47/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Газета уряду Австралії (PDF) (англійською) . Уряд Австралії. 9 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2023 року.
- Drs. M. (Mark) Rutte [Архівовано 1 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Марк Рютте на сайті парламенту [Архівовано 11 липня 2007 у Wayback Machine.]
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Генеалогія та некрополістика | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 1928727 · Freebase: /m/0bwzlz · GND: 142715522 · GTAA: 149017 · ISNI: 0000000107558662 · LCCN: n2011058319 · MAK: 9810532251605606 · NKC: jo20241239573 · NLP: a0000002886271 · NTA: 265547113 · VIAF: 160188731 |
| Попередник: | Прем'єр-міністр Нідерландів 14 жовтня 2010 - 2 липня 2024 |
Наступник: |
| Ян Петер Балкененде |
Дік Схоф |
Прем'єр-міністри Нідерландів (після Другої світової війни) | |||
|---|---|---|---|
Віллем Шермергон (1945-1946) • Луїс Бел (1946-1948) • Віллем Дрес (1948-1958) • Луїс Бел (1958-1959) • Ян де Квай (1959-1963) • Віктор Марейнен (1963-1965) • Йо Кальс (1965-1966) • Еле Зейльстра (1966-1967) • Піт де Йорг (1967-1971) • Баренд Бісгьовель (1971-1973) • Йооп ден Ойл (1973-1977) • Дріс ван Агт (1977-1982) • Рууд Любберс (1982-1994) • Вім Кок (1994-2002) • Ян Петер Балкененде (2002-2010) • Марк Рютте (2010-2024) • Дік Схоф (2024-2026) • Роб Єттен (з 2026) |  | ||
 Гастінгс Ісмей • .svg){kind=small} Поль-Анрі Спаак • Дірк Стіккер •  Манліо Брозіо • Йозеф Лунс • Пітер Карінгтон •  Манфред Вернер • Серджіо Баланціно • Віллі Клаас • Серджіо Баланціно (другий термін) •  Хав'єр Солана • Джордж Робертсон • Алессандро Мінуто-Ріццо • Яап де Гооп Схеффер •  Андерс Фог Расмуссен •  Єнс Столтенберг • Марк Рютте |  | ||
- Народились 14 лютого
- Народились 1967
- Випускники Лейденського університету
- Лицарі Великого хреста ордена Нідерландського лева
- Кавалери Великого хреста ордена Корони
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Уродженці Гааги
- Прем'єр-міністри Нідерландів
- Члени Народної партії за свободу і демократію
- Генеральні секретарі НАТО