Козін Петро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козін Петро Дмитрович
Народження21 листопада 1926(1926-11-21)
Камаєво, Q24939087?, Ічалківський район, Росія
Смерть22 грудня 2013(2013-12-22) (87 років)
 Черкаси, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1956)
Діяльністьхудожник
ВчительСельський Роман Юліанович, Бокшай Йосип Йосипович, Щербатенко Юрій Володимирович і Гуторов Іван Федорович
ЧленСпілка радянських художників України
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
заслужений художник України

Петро Дмитрович Ко́зін (21 листопада 1926, Камаєво — 22 грудня 2013, Черкаси) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1967 року. Заслужений художник України з 2007 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1926 року в селі Камаєвому (нині Ічалківський район Мордовії, Росія). У 1941—1942 роках навчався у Саранській художній школі. З 6 листопада 1943 року проходив службу у Червоній армії[2]. Брав участь у німецько-радянській війні.

Протягом 1950—1956 років навчався у Львівському інституті декоративного та прикладного мистецтва, був учнем Романа Сельського, Йосипа Бокшая, Юрія Щербатенка, Івана Гутурова. Дипломна робота — декоративне тематичне панно «Львівський страйк у 1905 році» (керівник Роман Сельський, оцінка: відмінно, диплом з відзнакою)[3].

У 1953—1963 роках працював у товаристві «Художник» у Львові та у 1956—1958 роках — у Дрогобичі. Одночасно упродовж 1958—1965 років працював у Львівських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. З 1965 по 1998 рік працював у Черкасських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України. Мешкав у Черкасах в будинку на вулиці Байди-Вишневецького, № 32, квартира № 12[4]. Помер у Черкасах 22 грудня 2013 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису (створював жанрові полотна, пейзажі, натюрморти, портрети) та монументально-декоративного мистецтва (автор розписів, мозаїк, вітражів). Серед робіт:

живопис
  • «Плотарі» (1961);
  • «Жоржини» (1961);
  • «Земляк» (1963);
  • «Портрет передовика шинного заводу А. Акімова» (1963);
  • «В році двадцятому» (1967, Національний музей у Львові);
  • «Спогади» (1968);
  • триптих «Роки» (1969—1970):
  • «Богдан Хмельницький у Мліїві» (1972);
  • «Паростки» (1973);
  • «Влітку» (1973);
  • «Хліб 1945 року» (1974);
  • «Балада про солдата» (1974, темпера; Музей історії Корсунь-Шевченківської битви);
  • «Натюрморт осінній» (1974);
  • триптих «Пам'ять» (1974—1975, темпера);
  • «Син полку» (1975);
  • «Висота безіменна» (1976—1977);
  • «На подвір'ї» (1977);
  • «Світло» (1977);
  • «Портрет Героя Соціалістичної Праці бригадира будівельників Василя Заболотного» (1977);
  • «На Тясмині» (1978);
  • «Паляниця» (1978);
  • «День осінній» (1978);
  • «Рось» (1980);
  • «Перший комуністичний суботник» (1980—1983);
  • «Ранок» (1981);
  • «У Горках» (1981);
  • «Мошногорські партизани брати Савченки» (1982);
  • «Відродження» (1983);
  • «Генерал Микола Ватутін» (1983);
  • «Рік 1941 — війна» (1985);
  • «Дівчата з Гуляйполя» (1985);
  • «У космос» (1987);
  • «Біля Вічного вогню» (1988);
  • триптих «Із варяг у греки» (1988);
  • «Хроніка» (1990);
  • «Холодний Яр» (1991);
  • «Натюрморт із маскою» (1992);
  • «Хрещення» (1992);
  • «Вечірній дзвін» (1994);
  • «Над Дніпром» (1998);
  • «Данило-майстер» (1998);
  • «Суд Пілата» (2002);
  • «Молитва» (2008).
монументальні твори

Брав участь в обласних, всеукраїнських і всесоюзних мистецьких виставках з 1945 року. Персональні виставки відбулися у Дрогобичі і Львові у 2002 році, Черкасах у 2002, 2006, 2010 роках.

Крім вище згаданих музеїв роботи художника зберігаються у Черкаському художньому музеї.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]