Копанішин Костянтин Богданович
Копанішин Костянтин Богданович | ||
---|---|---|
Молодший сержант | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
24 лютого 1971 Харків, Українська РСР, СРСР | |
Смерть |
11 березня 2022 (51 рік) Терни, Лиманська міська громада, Краматорський район, Донецька область, Україна | |
Поховання | Міське кладовище № 18 (Харків)d | |
Національність | українець | |
Alma Mater | Харківський комп'ютерно-технологічний коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» | |
Псевдо | Грек | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014—2017, 2022 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Механізовані війська Десантні війська Міністерство оборони України | |
Рід військ | Збройні сили | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Копанішин Костянтин Богданович (24 лютого 1971, Харків, Україна — 11 березня 2022, Терни, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, доброволець. Командир екіпажу у 92 ОМБр. Пізніше командир 3 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 1 аеромобільно-десантної роти 81 ОАеМБр Збройних сил України. Учасник війни на Донбасі (2014—2022 рр.) та широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (з 2022 р.).
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 лютого 1971 року у Харкові.
Закінчив 141 ліцей м. Харкова та Харківський верстатоінструментальний технікум.
Вихованець Харківського СДЮШОР (спортивна дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву), де отримав звання майстра спорту зі спортивної гімнастики.
Мав власний цех по виробництву меблів.
Попри інвалідність 2-ої групи, став на захист Батьківщини під час війни на сході України у 2014—2022 рр. та під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
Під час АТО служив у 92 окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка командиром екіпажу 152-мм дивізійної самохідної гаубиці 2С3 «Акація».
У перші дні широкомасштабної війни у ранзі молодшого сержанта пішов на службу у 81-шу окрему аеромобільну Слобожанську бригаду (Україна) на посаді командира відділення.
Будинок у Харківській області, в якому проживав Костянтин та його родина, зруйнований під час Широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 р.
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув 11 березня 2022 р., під час проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Терни Донецької області.
Похований на Алеї Слави 18 кладовища міста Харкова.
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений, має двох дітей.
Рідний брат, Копанішин Юрій Богданович, також став на захист України як доброволець.
Допомога нужденним[ред. | ред. код]
Після початку війни на Донбасі, розмістив у своєму будинку сім'ю біженців з Луганської області.
Регулярно допомагав дитячим будинкам і дітям з інвалідністю.
Нагороди та вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Згідно з Указом Президента України від 28 квітня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Відкрито меморіальну дошку у Харківському комп'ютерно-технологічному фаховому коледжі НТУ "ХПІ"[2].
Увічнений у «Книзі пам'яті полеглих за Україну»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ президента України №284/2022. Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ Відкриття дошки пошани полеглим за Незалежність України випускникам.
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 18 січня 2024.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 24 лютого
- Народились 1971
- Уродженці Харкова
- Померли 11 березня
- Померли 2022
- Померли в Краматорському районі
- Поховані на харківському міському кладовищі № 18
- Військовики 92-ї окремої механізованої бригади
- Військовики 81-ї окремої аеромобільної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)