Луїза Вайс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїза Вайс
фр. Louise Weiss[1]
Псевдо Louis Lefranc
Народилася 25 січня 1893(1893-01-25)[2][3][…]
Аррас[5][6]
Померла 26 травня 1983(1983-05-26)[2][3][…] (90 років)
XVI округ Парижа, Париж[6]
Поховання Маньї-ле-Амо
Країна  Франція
Діяльність журналістка, політична діячка, письменниця
Галузь письменник
Alma mater Lycée Molièred
Науковий ступінь агреже з класичної літературиd[1]
Знання мов французька[3]
Заклад L'Europe nouvelled
Посада Депутат Європейського парламенту[7]
Партія Об'єднання на підтримку республіки
Батько Paul Louis Weissd[8]
Мати Jeanne Javald[8]
Родичі Louis Émile Javald і Alice Weillerd
Брати, сестри Jenny Aubryd[9]
У шлюбі з José Imbertd
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону
IMDb ID 2958855

Луїза Вайс (фр. Louise Weiss; 25 січня 1893, Аррас — 26 травня 1983, Париж) — французька письменниця, журналістка, феміністка та європейська політична діячка.

Щороку Фонд Луїзи Вайс присуджує нагороду автор/ці чи установі, які зробили найбільший внесок у розвиток науки про мир, покращення людських стосунків і зусилля на благо Європи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Луїза Вайс народилася в Аррасі, Па-де-Кале, у космополітичній родині в Ельзасі. Її батько, Поль Луїс Вайс (1867—1945), гірничий інженер, був видатним ельзаським протестантом із Ла Петіт-П'єрр.[10] Предки її єврейської матері, Жанни Фелісі Жаваль (1871—1956), походили з маленького ельзаського містечка Сеппуа-ле-Ба.[11] Її дідом по материнській лінії був Луї Еміль Жаваль. Через матір вона була племінницею Аліси Вейллер (до шлюбу Джавал) і двоюрідною сестрою Поля-Луїса Вейллера, сина Аліси та Лазара Вейллера. Однією з її сестер була Дженні Обрі.

Виросла в Парижі з п'ятьма братами і сестрами, навчалася на вчительку проти волі своєї сім'ї, була викладачкою у середній школі мистецтв і здобула ступінь Оксфордського університету. З 1914 по 1918 рік вона працювала військовою медсестрою і заснувала госпіталь у Кот-д'Армор. З 1918 по 1934 рік видавала журнал L'Europe nouvelle[fr]. З 1935 року до початку Другої світової війни виступала за надання жінкам виборчого права. У 1936 році балотувалася на парламентських виборах у Франції (п'ятий округ Парижа). Під час війни брала активну участь у французькому русі Опору. Вона стверджувала, що була учасницею мережі Patriam Recuperare; однак це офіційно спростували учасники мережі. Також вона була головною редакторкою секретного журналу «Nouvelle République» з 1942 по 1944 рік. У 1945 році разом з Gaston Bouthoul[fr] Вайс заснувала Інститут полемології (дослідження війни та конфліктів)[12] у Лондоні. Подорожувала Середнім Сходом, Японією, Китаєм, В'єтнамом, Африкою, Кенією, Мадагаскаром, Аляскою, Індією, знімала документальні фільми та писала звіти про свої подорожі. У 1975 році двічі намагалася вступити до Французької академії. У 1979 році стала членкинею Європейського парламенту від партії Голлістів (нині Республіканці).[13]

Померла 26 травня 1983 року в Парижі.

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни Вайс опублікувала свої перші повідомлення в пресі під псевдонімом. У Парижі познайомилася з представниками країн, які прагнули до незалежності, такими як Едвард Бенеш, Томаш Масарик і Мілан Штефанік, з якими мала стосунки. Між 1919 і 1939 роками вона часто їздила до Чехословаччини. У 1918 році заснувала щотижневу газету Europe nouvelle[fr] (Нова Європа), яку видавала до 1934 року. Томас Манн, Густав Штреземанн, Рудольф Брайтшайд і Арістід Бріан були серед її співавторів у статтях.

Європа мріяла про об'єднання, і в 1930 році Луїза Вайс заснувала «Ecole de la Paix» (Школу миру), приватний інститут міжнародних відносин. Після захоплення влади націонал-соціалістами в Німеччині можливість об'єднання була вичерпана.

Феміністичний активізм[ред. | ред. код]

У 1934 році Луїза Вайс заснувала асоціацію Les femmes nouvelles (Нова жінка) разом із Сесіль Брунсвік і боролася за посилення ролі жінок у суспільному житті. Вона брала участь у кампаніях за право жінок голосувати у Франції, організовувала суфражистські команди, брала участь у демонстраціях та одного разу була прикута до вуличного ліхтаря в Парижі разом з іншими жінками. У 1935 році подала позов проти «нездатності жінок голосувати» перед французькою Державною радою.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1979 році Луїза Вайс балотувалася як кандидатка від Голлістської партії на перших європейських виборах у 1979 році. 17 липня 1979 року обрана депутаткою Європарламенту від Франції від Європейської народної партії. На момент перших виборів, у віці 86 років, вона була найстаршою членкинею парламенту і, отже, його першою «найстаршою членкинею». Вона залишалася членкинею Європарламенту та найстаршою членкинею аж до своєї смерті 26 травня 1983 року у віці 90 років.

Головна будівля парламенту в Страсбурзі носить ім'я Луїзи Вайс.

Музей Луїзи Вайс[ред. | ред. код]

Розділ муніципального музею Саверна присвячений життю та творчості Луїзи Вайс. Тут представлена колекція з 600 предметів, які вона заповідала місту в 1981 і 1983 роках, а також історичні документи, що стосуються її кар'єри.

Роботи[ред. | ред. код]

Політичні праці[ред. | ред. код]

  • La République Tchécoslovaque, 1919
  • Мілан Стефаник, Прага 1920

Біографії[ред. | ред. код]

  • Souvenirs d'une enfance républicaine, Париж, 1937
  • Ce que femme veut, Париж, 1946
  • Mémoires d'une Européenne, Париж 1968—1976

Романи[ред. | ред. код]

  • Délivrance, Париж 1936
  • Марсельєза, т. I і II Париж, 1945; том. III Париж 1947
  • Сабіна Легран, Париж 1951
  • Dernières Voluptés, Париж, 1979

Театральні роботи[ред. | ред. код]

  • Arthur ou les joies du suicide
  • Sigmaringen ou les potentats du néant
  • Le récipiendaire
  • La patronne
  • Adaptation des Dernières Voluptés

Книги про подорожі[ред. | ред. код]

  • L'or, le camion et la croix, Париж, 1949
  • Le voyage enchanté, Париж, 1960
  • Le Cachemire, Les Albums des Guides Bleus, Париж, 1955

Соціологічний нарис[ред. | ред. код]

  • Lettre à un embryon, Париж 1973

Мистецтво, археологія та фольклор[ред. | ред. код]

  • Contes et légendes du Grand-Nord, Париж, 1957

Почесті[ред. | ред. код]

  • Головна будівля Європейського парламенту в Страсбурзі носить ім'я Луїзи Вайс.
  • Її іменем названо вулицю в 13-му окрузі Парижа.
  • Початкова школа, побудована Фріцем Бебло в Страсбурзі-Нойдорфі, тепер носить її ім'я.
  • Почесна членкиня Вищої університетської ради в Страсбурзі.
  • Лауреатка премії Роберта Шумана.
  • Велика офіцерка ордена Почесного легіону.
  • Офіцерка ордена Білого Лева, 1924 рік.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.strasbourg-europe.eu/louise-weiss,35628,fr.html
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119102005 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в SNAC — 2010.
  5. ↑ http://www.louise-weiss.org/louise_weiss_savie.html
  6. ↑ а б Fichier des personnes décédées
  7. ↑ Members of the European Parliament
  8. ↑ а б Louise Weiss
  9. ↑ https://www.psychoanalytikerinnen.de/france_biographies.html
  10. ↑ «Louise Weiss» on the Jewish Woman's Archive
  11. ↑ «Louise Weiss» on judaisme.sdv.fr
  12. ↑ Polemology. WikiMediation. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 12 жовтня 2014.
  13. ↑ Louise Weiss. geni_family_tree (амер.). Процитовано 8 березня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїза_Вайс&oldid=42390563