Лі Сяньнянь
| Лі Сяньнянь кит. 李先念 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 18 червня 1983 — 8 квітня 1988 | |||
| Попередник: | Є Цзяньїн | ||
| Наступник: | Ян Шанкунь | ||
| Народження: |
23 червня 1909[1] Hong'an Countyd, Хуанчжоуська управаd, Хубей[d], Династія Цін | ||
| Смерть: |
21 червня 1992[1] (82 роки) або 1992[2] Пекін, КНР | ||
| Поховання: | Революційне кладовище Бабаошаньd | ||
| Країна: | КНР | ||
| Освіта: | Шанхайський університет транспортаd | ||
| Партія: | КПК | ||
| Шлюб: | Лінь Цзямейd | ||
| Діти: | Лі Сяолінd | ||
| Нагороди: | |||
Лі Сяньнянь (спрощ.: 李先念; піньїнь: Lǐ Xiānniàn; 23 червня 1909 — 21 червня 1992) — китайський державний і політичний діяч, голова КНР у 1983—1988 роках, голова Народної політичної консультативної ради Китаю. Один з «Восьми Безсмертних КПК».
Народився в селянській родині. 1927 року вступив до лав Компартії. У той же період був одним з очільників «Махуанського повстання осіннього врожаю»[3]. Після того отримав пост секретаря партійної ланки повіту Хуан'ань, а також голови повітового робітничо-селянського народного уряду.
Після 1931 року став політкомісаром 4-го загону Робітничо-селянської армії Китаю. 1935 року зі своїм загоном долучився до «Великого походу», під час якого атакував і захопив західну частину провінції Сичуань. 1936 року загін Лі Сяньняня перетнув річку Хуанхе та з'єднався з Західною армією. Впродовж 1937 року Західна армія з боями проривалась до Сіньцзяну. Того ж року вони сягнули Яньаня.
Під час японсько-китайської війни в листопаді 1938 року отримав пост командира ударної Хубей-хенаньської колони, що у складі Нової 4-ї армії діяла у східній та західній частинах провінції Хубей, а також у західній провінції Аньхой. 1941 року став командиром 5-ї дивізії. 1942 року відзначився під час виводу своєї дивізії з ворожого оточення.
На VII з'їзді партії (квітень-червень 1945) був обраний членом ЦК КПК. Того ж року спочатку був призначений на посаду командувача Хубей-хенаньського військового району, а потім (у грудні 1945) — командувачем і політкомісаром військового району Центральної рівнини. 1946 року знову відзначився під час виводу своїх частин з гомінданівського оточення. 1948 став другим командиром Великого Центрального військового округу, допомагав Лю Бочену й Ден Сяопіну вести політичну роботу.
Після утворення КНР обіймав посади командувача Військового округу провінції Хубей, секретаря Партійного комітету КПК тієї ж провінції, голови Народного уряду Хубею (1950—1954), секретаря Партійного комітету й мера міста Ухань (1953—1954), заступника секретаря ЦК КПК та заступника голови Військово-політичної ради Центрального й Південного Китаю. 1954 року був призначений на пост віцепрем'єр Державної ради КНР, від 1954 до 1967 року суміщав ту посаду з посадою міністра фінансів КНР.
Від 1956 року обирався членом Політбюро ЦК КПК 8-12 скликань. У травні 1958 року був обраний на пост секретаря Секретаріату ЦК КПК, 1962 року також був заступником директора Державного комітету планування. У вересні 1964 року був обраний депутатом ВРНП 3-го скликання; у листопаді на чолі партійно-урядової делегації відвідав Албанію. У 1960—1966 роках брав участь у перемовинах з керівниками закордонних країн, в результаті чого ним підписано низку міжурядових документів (переважно зовнішньоекономічного характеру).
18 серпня 1966 року був присутнім на першому мітингу-зустрічі Мао Цзедуна з хунвейбінами. Наприкінці жовтня в Пекіні з'явилась дацзибао (рукописна стінна газета) з критикою Лі Сяньняня за «проведення буржуазної лінії в царині фінансів». Подібна критика тривала (з перервами) близько пів року. На захист Лі Сяньняня виступали Чжоу Еньлай і Цзян Цін, які характеризували його «як гарного товариша, який припустився помилок, але потім покаявся за них».
У квітні 1969 року був обраний членом ЦК КПК; наприкінці 1974 року був обраний депутатом ВРНП 4-го скликання, на 1-й сесії ВРНП у січні 1975 року знову був затверджений на посту заступника прем'єра Держради КНР.
Під час Культурної революції допомагав Чжоу Еньлаю в роботі економічного блоку. Входив до складу комісій з організації поховання Дун Біу, Кан Шена, Чжоу Еньлая, Чжу Де та Мао Цзедуна. Відіграв важливу роль у перемозі над «бандою чотирьох» у боротьбі за владу. Після ліквідації «банди чотирьох» публічна політична активність Лі Сяньняня помітно зросла. Від того часу він брав участь практично в усіх найважливіших перемовинах з партійно-урядовими, урядовими й іншими закордонними делегаціями, а також із високопоставленими діячами, які прибували до КНР.
У червні 1983 року на 6-му з'їзді ВРНП був обраний головою КНР. У квітні 1988 року був обраний на посаду голови Народної політичної консультативної ради. 1989 року був обраний почесним головою Фонду розвитку найбідніших регіонів Китаю.
Помер 21 червня 1992 року в Пекіні на 83-му році життя.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ https://www.biografiasyvidas.com/biografia/l/li_xiannian.htm
- ↑ Осіннє повстання врожаю. history-maps.com (англ.). Процитовано 10 січня 2024.
Мао Цзедун (1954–1959) • Лю Шаоці (1959–1968) • Дун Біу (1972–1975) • Чжу Де (1975–1976) • Сун Цінлін (1976–1978) • Є Цзяньїн (1978–1983) • Лі Сяньнянь (1983–1988) • Ян Шанкунь (1988–1993) • Цзян Цземінь (1993–2003) • Ху Цзіньтао (2003–2013) • Сі Цзіньпін (від 2013) |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | CALIS: n2004100143 · FAST: 265608 · Freebase: /m/01_v_j · GND: 124787797 · GTAA: 126051, 126029 · ISNI: 0000000063239052 · J9U: 987011218077405171 · LCCN: nr90003071 · MAK: 9810684636205606 · NLA: 1395178 · NLC: 000886568 · NLP: a0000002222130 · NTA: 151447616 · NUKAT: n2018128640 · SUDOC: 252297423 · VIAF: 60026088 |
