Аньхой
Аньхоай | |||||
---|---|---|---|---|---|
安徽省, Ānhuī Shěng | |||||
| |||||
Адм. центр | Хефей | ||||
Країна | КНР[1] | ||||
| |||||
Населення | |||||
- повне | 60 300 000 осіб (2012), 59 500 510 осіб (2010)[2], 61 027 171 осіб (2020)[3] | ||||
Площа | |||||
- повна | 139 000 км² | ||||
Висота | |||||
- максимальна | (Lianhua Peakd) | ||||
Часовий пояс | UTC+8 | ||||
Губернатор | Li Guoyingd і Wang Qingxiand | ||||
Вебсайт | ah.gov.cn | ||||
Код ISO 3166-2 | CN-AH | ||||
| |||||
|
Провінція Аньхо́й (кит. 安徽省, пін. Ānhuī shěng; правильна транскрипція українською — Аньхуей) — провінція на Сході Китаю, в пониззі річок Хуайхе і Янцзи.
Площа 139,9 тис. км². Населення 64,610 млн чоловік (2007, 8-е місце серед провінцій).
Адміністративний центр місто Хефей. Великі міста: Аньцін, Бенбу, Уху.
Північна частина провінції Аньхой — продовження Великої Китайської рівнини; центральна частина — погорбована рівнина, яку перетинає хребет Хуаншань (1864 м), південь провінції Аньхой — нагір'я.
Клімат субтропічний, мусонного типу.
Пересічна температура січня 4-1°, липня +28°.
Опадів 700—1100 мм на рік.
Найбільші річки Янцзи і Хуайхе. Багато озер, найбільші — Хунцзеху і Чаоху. Ґрунти на рівнині алювіальні.
Ліси займають 16 % території.
Територія провінції була частиною стародавнього царства Чу, пізніше увійшла до складу імперії Цинь. Окрема провінція Аньхой була створена в 1667 році, після завоювання Китаю маньчжурами, шляхом об'єднання округів Аньцин і Хойчжоу, і названа по їх перших складах.
Провінція поділяється на 16 міських округів.
Карта | № | Українська назва | Китайська назва | Піньінь |
---|---|---|---|---|
1 | Хефей | 合肥市 | Héféi Shì | |
2 | Аньцін | 安庆市 | Ānqìng Shì | |
3 | Бенбу | 蚌埠市 | Bèngbù Shì | |
4 | Бочжоу | 亳州市 | Bózhōu Shì | |
5 | Сюаньчен | 宣城市 | Xuānchéng Shì | |
6 | Чичжоу | 池州市 | Chízhōu Shì | |
7 | Чучжоу | 滁州市 | Chúzhōu Shì | |
8 | Фуян | 阜阳市 | Fǔyáng Shì | |
9 | Хуайбей | 淮北市 | Huáiběi Shì | |
10 | Хуайнань | 淮南市 | Huáinán Shì | |
11 | Хуаншань | 黄山市 | Huángshān Shì | |
12 | Луань | 六安市 | Lù'ān Shì | |
13 | Мааньшань | 马鞍山市 | Mǎ'ānshān Shì | |
14 | Сучжоу | 宿州市 | Sùzhōu Shì | |
15 | Тунлін | 铜陵市 | Tónglíng Shì | |
16 | Уху | 芜湖市 | Wuhú Shì |
Аньхой — один з головних сільсько-господарських районів країни. Основна галузь сільського господарства — землеробство.
Головні культури: рис, пшениця, соя, бавовник, ріпак, чай, тютюн. Щодо збору чаю, ріпаку та тютюну Аньхой займає одне з провідних місць в Китаї.
В 1950-ті роки виконано великий комплекс робіт по регулюванню течії р. Хуайхе та збільшенню площ зрошуваних земель (до 90 % всієї орної землі в 1959).
Швидко розвиваються гірнича промисловість (видобування вугілля в Хуайнанському родовищі, заліз. руди в Мааньшані, мідної руди в Тунгуаньшані та Аньціні, алунітів у Луцзяні), металургійна промисловість (Мааньшаньський металургічний комбінат, Тунгуаньшаньський мідеплавильний комбінат), машинобудівна, текстильна, паперова, харчова промисловість.
Основний вид транспорту — водний (70 % вантажообігу).
Протяжність залізниць 703 км.
У м. Сі провінції Аньхой народився талановитий художник Сюй Гу (1824—1896). У повіті Тайху народився релігійний діяч Чжао Пучу (1907-2000)
- 2162 Аньхой — астероїд, названий на честь міста[4].
- Комплекс виробництва олефінів в Хуайнані
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ https://web.archive.org/web/20130727021210/http://www.stats.gov.cn/english/newsandcomingevents/t20110429_402722516.htm
- ↑ 国务院第七次全国人口普查领导小组办公室 中国人口普查分县资料—2020 — 北京市: 中国统计出版社, 2022. — 983 с. — ISBN 978-7-5037-9772-9
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Аньхой // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Це незавершена стаття з географії КНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |